Рішення № 27840438, 02.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/17/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.12 Справа № 5009/2697/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»(61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»(69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9)

про стягнення 104906,60 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Качур А.В. -представник за довіреністю № 158 від 03.07.12.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 17.07.12. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»про стягнення 104960,60 грн. заборгованості за Договором № 153 від 22.11.11., з яких: 97049,57 грн. -основного боргу, 6197,18 грн. -пені, 1230,31 грн. -3 % річних, 429,54 грн. -інфляційних втрат.

Крім того, позивач в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, для забезпечення позову просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті виготовленого та поставленого товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.12. порушено провадження у справі № 5009/2697/12, справі присвоєно номер провадження 19/17/12, судове засідання призначено на 02.08.12. о 10-00.

В судовому засіданні 02.08.12. представник позивача надав суду письмові пояснення до позовної заяви про відшкодування заборгованості та фінансових санкцій на суму 104906,60 грн., підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 02.08.12. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не подав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 5009/2697/12 від 18.07.12. була направлена на вказану у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 213388 від 25.07.12. адресу. Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 24.07.12., про що свідчіть повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення. Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, яке викладено в прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заява про забезпечення позову може бути подана до господарського суду: разом із поданням позовної заяви; після порушення провадження на будь-якій стадії судового процесу.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Приписами ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.12. вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а також позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову, які не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду (накладення арешту на майно),в зв'язку з чим клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5009/2697/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.11.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАРГУС» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»(Замовник) укладено Договір № 153 (далі -Договір).

У відповідності до умов Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виготовити та поставити етикетку (гнучке рулонне упакування) (далі -продукція) в асортименті, кількості і за ціною, викладеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).

Замовник приймає на себе зобов'язання: подати заявку (технічне завдання) на виготовляєму продукцію, де обумовлено усі особливості, які необхідно приймати до уваги при підготовці проектів дизайнів, виконання заявки; сплатити здійснені Виконавцем роботи в порядку, передбаченому цим Договором; прийняти та оплатити виготовлену продукцію (п.п. 1.2, 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, попереднє узгодження кількості продукції, її співвідношення по асортименту, розмірам вказується у Специфікації до цього Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 3.1 Договору, продукція поставляється окремими партіями. На кожну партію виготовленою та поставленої продукції підписується Специфікація.

Сторонами 01.12.11. було підписано Специфікації № 1, № 2, № 3, № 4, в яких визначено асортимент, кількість, ціну продукції та вартість послуг з переддрукарської підготовки.

Вказані вище Специфікації були узгоджені сторонами, а саме, скріплені печатками підприємств та підписані сторонами.

Пунктами 5.5, 5.6 Договору зазначено, що загальна сума Договору складає 200000,00 грн. Оплата здійснюється у гривнях України на підставі рахунку-фактури, який виставляється Виконавцем протягом 21 календарного дня з моменту поставки виготовленої продукції на склад Замовника.

Продукція супроводжується наступними документами: якісне посвідчення; товарно-транспортна накладна; податкова накладна; рахунок-фактура; гігієнічний висновок; акт здачі-приймання робіт (в разі розробки преддрукарської підготовки) (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, Замовник зобов'язується повернути Виконавцю належним чином оформлені екземпляри товарно-транспортної накладної та акту здачі-приймання робіт протягом 10 робочих днів з моменту отримання продукції на склад Замовника та представити Виконавцю довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за фактично отриману кількість продукції.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 Договору, встановлено, що в разі виникнення спорів по питанням, передбаченим цим Договором або в зв'язку з ним, сторони зобов'язуються прийняти усі міри до вирішення їх шляхом переговорів. В разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів вони будуть вирішуватися в порядку, встановленому діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.03.12. на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 786 від 30.03.12. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 97049,57 грн. Але матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»на вказаний вище лист позивача, а також доказів погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за виготовлену та поставлену продукцію не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 97049,57 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1 Договору, продукція поставляється окремими партіями. На кожну партію виготовленою та поставленої продукції підписується Специфікація.

Сторонами 01.12.11. було підписано Специфікації № 1, № 2, № 3, № 4, в яких визначено асортимент, кількість, ціну продукції, а також вартість послуг з переддрукарської підготовки.

Позивач у своїх письмових поясненнях, що були надані суду 02.08.12. зазначив, що відповідачем послуги з переддрукарської підготовки за Специфікаціями від 01.12.11. № 1, № 2, № 3 були сплачені, в зв'язку з чим борг за послуги з переддрукарської підготовки за Специфікацією № 4 від 01.12.11. становить 4159,10 грн.

Вказані вище Специфікації були узгоджені сторонами, а саме, скріплені печатками підприємств та підписані сторонами.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу продукцію на загальну суму 92890,37 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними товарно-транспортними накладними, які скріплені печатками підприємств сторін: № 57467 від 04.01.12., № 57815 від 16.02.12., та рахунками-фактури: № СФ-0000023 від 04.01.12., № СФ-0000382 від 16.02.12.

Відповідно до підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств актів здачі-приймання робіт від 16.02.12. № РНк-120442 та № 120443, загальна сума за послуги переддрукарської підготовки за цими актами складає 4159,20 грн.

Позивачем на сплату вказаних вище актів здачі-приймання робіт було виставлено відповідачу рахунки-фактури від 16.02.12. № СФ-0000382 та № СФ-0000383 на загальну суму 4159,20 грн., які не були сплачені відповідачем.

Згідно з п.п. 10.5, 10.6 Договору встановлено, що цей Договір буде вважатись закінченим після виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору та врегулювання усіх розрахунків. Строк дії цього Договору встановлюється з моменту підписання до 31.12.12.

Таким чином, з наведеного вбачається, що термін дії Договору не сплив, на час виконання зобов'язань діяв та діє, у зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриману продукцію та переддрукарську підготовку у встановлений Договором строк, у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 153 від 22.11.11. становить 97049,57 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»за неналежне виконанням умов Договору становить 97049,57 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1230,31 грн. -3 % річних та 429,54 грн. -втрат від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1230,31 грн. -3 % річних та 429,54 грн. -втрат від інфляції.

Також, позивач на підставі п. 8.4 Договору, просить суд стягнути з відповідача 6197,18 грн. -пені.

Пунктом 8.4 Договору сторони передбачили, що у разі неоплати виготовленої та поставленої продукції Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 6197,18 грн.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі напівфабрикати»(69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, код ЄДРПОУ 37255499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»(61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 22628517) 97049,57 (дев'яносто сім тисяч сорок дев'ять) грн. 57 коп. -основного боргу, 6197 (шість тисяч сто дев'яносто сім) грн. 18 коп. - пені, 1230 (одну тисячу двісті тридцять) грн. 31 коп. -3 % річних, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 54 коп. -втрат від інфляції, 2098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 13 коп. -судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.12.

Суддя І.В. Давиденко