Рішення № 27840289, 28.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/13116-2012 28.11.12За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 307,42 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О.Г., довіреність № 70 від 01.01.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 817,42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/13116-2012, розгляд справи призначено на 10.10.2012 р.

10.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання 10.10.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012. Вимоги ухвали від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 відповідач виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 31.10.2012 р.

У судове засідання 31.10.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 позивач виконав частково, вимоги ухвали від 10.10.2012 р. у справі № 5011-71/13116-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився.

У судовому засіданні 31.10.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 31.10.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 31.10.2012 р. не з'явився, у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13116-2012 та невиконанням ухвали від 10.10.2012 р. у справі № 5011-71/13116-2012, а також задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору розгляд справи відкладено на 28.11.2012 р.

15.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення по суті спору та заява про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 28.11.2012 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2012 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2010 року між Лебедєвою Наталією Віталіївною (далі - страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 212.0063839 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 2818 ЕЕ.

20.04.2011 р. о 18 год. 30 хв., Бандура А.М., керуючи автомобілем марки "Опель", державний номерний знак АА 3534 НТ, на вул. Отто Шмідта б. 16 в м. Києві, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки "Тойота", державний номерний знак АА 2818 ЕЕ, що призвело до пошокдження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2011 р. Бандуру А.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 26 про оцінку автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2818 ЕЕ, внаслідок пошкодження при ДТП, яка сталась 20.04.2011 р. о 18 год. 30 хв. на вул. Отто Шмідта б. 16 в м. Києві, складає 5 915,59 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2011-04-20/002 від 10.05.2011 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2818 ЕЕ, внаслідок ДТП, яка сталась 20.04.2011 р. о 18 год. 30 хв. на вул. Отто Шмідта б. 16 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 817,42 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2011-04-20/002 від 10.05.2011 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 817,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4379 від 19.05.2011 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Опель», державний номерний знак АА 3534 АТ, Бандури Л.А., на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Інтер-поліс", згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6484458.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що Поліс № ВЕ/6484458 є Договором І типу.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на дату укладення Полісу № ВЕ/6484458) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві запит № 06-37.1/5011-71/13116-2012 про надання суду інформації про те, чи складався 20.04.2011 р. протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія Бандуру Анатолія Михайловича за керування транспортним засобом марки «Опель», державний номерний знак АА 3534 НТ без належних правових підстав, та чи було накладено на нього адміністративне стягнення.

19.11.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, відповідно до якого 20.04.2012 р. (дата ДТП) відносно гр. Бандури Анатолія Михайловича протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП, не скаладвся.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що винна у скоєнні ДТП особа керувала транспортним засобом без належних правових підстав.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/6484458 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Опель», державний номерний знак АА 3534 НТ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність винної у скоєнні ДТП особи, яка на правових підствах керувала автомобілем марки "Опель", державний номерний знак АА 3534 НТ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВЕ/6484458, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 8806 від 08.05.2012 р.

У відповідь на зазначену регресну вимогу відповідачем було надіслано позивачеві лист вих. № 304 від 12.06.2012 р., яким відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу з огляду на те, що позивачем не було надано на вимогу відповідача оригінал платіжного доручення № 4379 від 19.05.2011 р.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент направлення відповідачу регресної вимоги вих. № 8806 від 08.05.2012 р.) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент направлення відповідачу регресної вимоги вих. № 8806 від 08.05.2012 р.) до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Судом встановлено, що позивачем було додано до зазначеної регресної вимоги всі документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент направлення відповідачу регресної вимоги вих. № 8806 від 08.05.2012 р.). Таким чином, відмова відповідача у виплаті позивачеві страхового відшкодування в порядку регресу на вищезазначеній підставі є незаконною.

У своєму письмовому відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що останній був позбавлений можливості оцінити шкоду, тому вона не є належно оціненою.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до п.п. "д" п. 1.4 Методики Методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно з п. п. 4.3., 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством. У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:

а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;

б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;

г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);

ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки;

д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;

е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;

є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;

ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);

з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);

и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);

і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;

й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);

к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;

л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;

м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;

о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;

п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;

р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);

с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

В матеріалах справи наявний Звіт № 26, який складено відповідно до чинного законодавства України, що визначає реальний розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась 20.04.2011 р. о 18 год. 30 хв. на вул. Отто Шмідта б. 16 в м. Києві.

Оскільки, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, у суду відсутні підстави вважати, що наявний у матеріалах справи Звіт № 26 не є показником належної оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки "Тойота", державний номерний знак АА 2818 ЕЕ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Доводи відповідача щодо того, що в рамках даних позовних вимог виникли правовідносини суброгації, а не регресу, спростовуються судовою практикою та нормами чинного законодавства України.

15.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму франшизи в розмірі 510,00 грн., встановленої Полісом № ВЕ/6484458.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подані представником позивача письмові уточнення позовних вимог, якими останній фактично зменшив заявлений ним розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача, на розмір франшизи, не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У відповідності з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № ВЕ/6484458 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № ВЕ/6484458, при зменшенні заявленого розміру страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 307,42 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01001, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 5-Б; ідентифікаційний код: 35893575) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 307 (п'ять тисяч триста сім) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя О.В. Нечай