Постанова № 27839959, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року № 2а-14158/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до

Державного концерну «Укроборонпром»;

Державного підприємства «732 Вінницький ремонтний завод»

про

стягнення заборгованості

встановив:

Позивач, Вінницька об’єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного концерну «Укроборонпром», з позовом про звернення стягнення податкового боргу Державного підприємства «732 Вінницький ремонтний завод»в сумі 957293,53 грн. на кошти або майно Державного концерну «Укроборонпром».

Позовні вимоги вмотивовані наявністю податкового боргу з податку на додану вартість, земельного податку, податку з власників транспортних засобів, всього на загальну суму 957293,53 грн. у Державного підприємства «732 Вінницький ремонтний завод», в зв’язку з чим, з посиланням на норми п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, позивач просив звернути стягнення на кошти та майно Державного концерну «Укроборонпром», як, на думку позивача, органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків –Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод».

У судове засідання позивач не прибув, просив розглядати справу за відсутності свого представника.

Оскільки заборгованість зі сплати податків на загальну суму 957293,53 грн. має саме Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод», судом вказане підприємство залучено до участі у справі в якості відповідача –2.

Відповідач –1, Державний концерн «Укроборонпром», позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень вказував на помилкове ототожнювання позивачем Державного концерну «Укроборонпром»з державним органом, що призводить до неправомірного застосування статті 96 Податкового кодексу України. Крім того, вказав, що положення п. 96.2 та 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України застосовуються лише до державних підприємств, які не підлягають приватизації та казенних підприємств, в той час, як ДП «732 Вінницький ремонтний завод» не входить до переліку підприємств, заборонених до приватизації відповідно до Закону України «Про перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації», та не є казенним підприємством. До того ж, з набранням чинності 31.10.2012 р. Закону України «Про внесення деяких змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу» №5414-VI від 02.10.2012 р., всі підприємства оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром»не мають податкових боргів, що виникли до 01.07.2012 року.

Відповідач –2, Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод», повноважного представника для участі у судовому засіданні не забезпечив; свого відношення до позову не висловив.

Заслухавши пояснення представників відповідача –1, суд, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ та має заборгованість перед бюджетом в сумі 957293,53 грн., з них 860111,33 грн. –основний платіж, 31638,70 –штрафні санкції, 65543,50 грн. – пеня, нарахована в автоматичному режимі.

Так, ДП «732 Вінницький ремонтний завод»має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 263047,48 грн., з них 221429,50 грн. –основний платіж, 23935,80 грн. –штрафна санкція, 17682,18 грн. –пеня.

Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати підприємством сум грошових зобов’язань, визначених у податкових деклараціях: - №9041073842 від 17.07.2012 р. на суму 21287,00 грн.; - №9034326288 від 18.06.2012 р. на суму 31474,00 грн.; - №9027665573 від 18.05.2012 р. на суму 23509,00 грн.; - №9019863323 від 18.04.2012 р. на суму 22216,00 грн.; - №9012896392 від 19.03.2012 р. на суму 22559,00 грн.; - №9006655777 від 20.02.2012 р. на суму 20818,00 грн.; - №9014043784 від 19.01.2012 р. на суму 33970,00 грн.; - №9012487804 від 19.12.2011 р. на суму 15954,00 грн.; - №9011784394 від 21.11.2011 р. на суму 11913,00 грн.; у податкових повідомленнях-рішеннях: - №0005851600 від 01.06.2012 р. на суму 8387,2 грн.; - №0004121600 від 02.04.2012 р. на суму 6053,6 грн.; - №0001981600 від 21.02.2012 р. на суму 2913,6 грн.; - №0001251600 від 03.02.2012 р. на суму 6581,4 грн.; - №0009191600 від 20.10.2011 р. на суму 21083,6 грн.

З земельного податку заборгованість становить 660392,10 грн., з них 613589,69 грн. –основний платіж, 170,03 грн. –штрафна санкція, 46632,38 грн. –пеня.

Дана заборгованість виникла внаслідок несплати підприємством суми грошових зобов’язань, визначених у розрахунках земельного податку: №4170 від 24.01.2011 р. на суму 8114,33 грн.; - №17487 від 24.02.2010 р. на суму 491512,80 грн.; - №81157 від 21.05.2009 р. на суму 464127,00 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання, податковим повідомленням-рішенням №0002441520/0 від 25.02.2010 р. до підприємства застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн.

По податку з власників транспортних засобів заборгованість становить 33853,95 грн., з них 25092,14 грн. –основний платіж, 7532,87 грн. –штрафна санкція, 1228,94 грн. –пеня.

Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати підприємством суми грошових зобов’язань, визначених у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів №17566 від 25.02.2010 р. на суму 26138,00 грн.

Крім того, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання до підприємства були застосовані фінансові санкції відповідно до податкових повідомлень-рішень: - №0000261732/0 від 04.02.2011 р. на суму 279,00 грн.; - №0004701732/0 від 26.10.2010 р. на суму 7253,87 грн.

Відповідно до листа Міністерства оборони України №220/531 від 31.01.2012 р. Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»передано до сфери управління Державного концерну «Укроборонпром», згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. №993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром»та наказу Державного концерну «Укроборонпром»від 11 листопада 2011 р. №134 «Про утворення комісій з питань передачі підприємств зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну «Укроборонпром».

Оскільки Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»знаходиться в управлінні Державного концерну «Укроборонпром», позивач, посилаючись на норми положень п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, звернувся до суду з заявленими позовними вимогами, які просив задовольнити у повному обсязі.

Положення норм п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України встановлюють, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- 96.2.1 надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- 96.2.2 досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- 96.2.3 ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- 96.2.4 виключення платника податків із переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до норм п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З наведеного слідує, що статтею 96 Податкового кодексу України передбачена можливість звернення податкового органу саме до державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство, за умов:

- якщо таке державне підприємство не підлягає приватизації, у тому числі казенне підприємство;

- у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 120 Господарського кодексу України господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Концерном, зокрема, визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Підприємства –учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання (частина 1 статті 121 Господарського кодексу України).

Державний концерн «Укроборонпром», згідно з пунктом 1 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром», є державним господарським об’єднанням.

Концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов’язань (п.6 Статуту).

Концерн не несе відповідальності за зобов’язаннями його учасників (п.8 Статуту).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», суб’єктами управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є Кабінет Міністрів України та Державний концерн «Укроборонпром».

Відповідно до статті 4 Закону Державний концерн «Укроборонпром»є уповноваженим суб’єктом господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Суд погоджується з відповідачем –1, що, те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі»Державний концерн «Укроборонпром»визначений суб’єктом управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не надає йому статусу органу виконавчої влади або державного органу.

Зважаючи на викладене, Державний концерн «Укроборонпром»не є органом виконавчої влади, до якого, відповідно до статті 96 Податкового кодексу України, зобов’язаний звернутися податковий орган, у випадках, встановлених даною нормою, а тому Державний концерн «Укроборонпром» не вправі відповідати за борги підприємств –учасників концерну.

Що стосується інших умов, визначених статтею 96 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на настуне.

Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»(ідентифікаційний код 08316910) являється підприємством, видами діяльності якого (відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) є -84.22 Діяльність у сфері оборони (45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 29.10 Виробництво автотранспортних засобів, 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів).

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають, зокрема:

а) об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:

- майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань;

- надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об’єктами права власності Українського народу;

- системи створення та збереження золотовалютних резервів;

- емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;

- радіотелевізійні передавальні центри, а також об’єкти, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади;

- державні радіоканали та телевізійні канали;

- засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку;

- державні реєстри, інші інформаційні системи, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Діяльність Державного підприємства «732 Вінницький ремонтний завод»не підпадає під жодну категорію, визначену пунктом а) частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Крім того, Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»визначений перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. До зазначеного переліку Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»не внесено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Державне підприємство «732 Вінницький ремонтний завод»не є державним підприємством, що не підлягає приватизації та не є казенним підприємством.

Не залишилось поза увагою суду й те, що за положеннями норм п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України право органу державної податкової служби на звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить боржник, встановлено якщо сума коштів, отримана від продажу внесенного в податкову заставу майна не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Як вірно вказав відповідач –1, податковий орган вправі застосовувати дану норму в разі: - проведення попередньої реалізації органами державної податкової служби внесеного в податкову заставу майна; - та якщо суми коштів, отриманої в результаті такої реалізації недостатньо для покриття податкового боргу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій з приводу реалізації переданого в податкову заставу майна Державного підприємства «732 Вінницький ремонтний завод».

Слід звернути увагу й на те, що Законом України «Про внесення деяких змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комлексу» №5414-VI від 02.10.2012 р. внесені зміни до розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, а саме, підрозділ 10 доповнено пунктом 2-2 такого змісту:

«2-2 Підлягає списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовими рішеннями та реструктуризований) станом на 1 липня 2012 року, не сплачений станом на дату набрання чинності цим Законом, платників податків –підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром»(далі –підприємства оборонно-промислового комплексу), перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв’язку з порушенням податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов’язання, які виникнуть у зв’язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу –учасників Державного концерну «Укроборонпром»та забезпечення їх стабільного розвитку».

Відповідно до пункту й розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про внесення деяких змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комлексу», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон №5414-VI від 02.10.2012 р. був опублікований в офіційному друкованому виданні «Голос України»№204 30.10.2012 року. Відповідно, з 31.10.2012 року Закон набрав чинності.

Хоча звернення податкового органу мало місце до набрання чинності цим Законом, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дій, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин та з урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко