Рішення № 27839845, 27.11.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2012

Справа №5002-7/3111-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+»

до відповідача - приватного підприємства «Укргазпром»

про стягнення 286 093,81 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

Від позивача- Шугалка Н.Є. - представник, дов. № б/н від 01.11.2012

Від відповідача- не з'явився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Укргазпром» заборгованості у сумі 286093,81 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу № 381 від 01 грудня 2011 року, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості у сумі 279 625,05 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов’язання позивач також просить стягнути пеню у сумі 5 613,08 грн., 2% річних у сумі 855,68 грн, а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2012 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судово засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою пошти: «організація не зареєстрована».

Положення ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ :

01 грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» (за договором Продавець) та приватне підприємство «Укргазпром» (за договором Покупець) уклали договір купівлі-продажу, п.1.2 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належну Продавцю партію товару (надалі товар), а Покупець повинен прийняти товар та сплатити за цей товар.

Поставка товару здійснюється на умовах самовивезення транспортом Покупця зі складу Продавця. За погодженням сторін Продавець може організувати доставку Товару покупцеві автомобільним транспортом третьої сторони. В цьому випадку Покупець самостійно оплачує доставку третьої сторони, або вартість доставки на вимогу Покупцеві може бути включена у вартість поставленого товару. Термін передачі товару: Продавець має право на дострокову передачу товару, тобто з моменту підписання договору (якщо договір має характер разової угоди), в іншому випадку – протягом 5-ти денного терміну з дня надходження індивідуальної заявки від Покупця. Термін оплати, умови відвантаження товару: при 100% передоплаті Покупцем – товару у кількості більше 1 тонни одного найменування відпускається за оптовими цінами Продавця; у разу обопільної згоди сторін можлива відстрочка платежу Покупцеві на 10 банківських днів з моменту поставки товару, в такому випадку відвантаження товару проводиться за прайсовими цінами, передбаченими для даного випадку (п.2.1-2.3 договору).

Відповідно до п.2.5 договору кожна поставка товару супроводжується накладної на відпуск товару, на вимогу Покупця Продавець надає весь комплект відвантажувальних документів 9сертифікат якості, рахунок – фактуру, податкову накладну).

Згідно п.3.1 – 3.4 договору у разі порушення зобов’язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Покупець має право пред’явити Продавцю претензію за якістю поставленої партії товару на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару. У разі прострочення в поставці товару проти термінів, встановлених цим договором, при наявності передоплати (обов’язково) з боку Покупця, Продавець сплачує Покупцеві пеню, що обчислюється з першого дня прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (станом на день пред’явлення претензії) за кожен день від вартості не поставленого товару. Загальна сума пені за прострочення не повинна перевищувати 50% від вартості товару, поставленого з простроченням (або поставленого). При затримці оплати товару Покупцем проти термінів, зазначених у п.2.3 договору, до Покупця застосовуються такі штрафні санкції за весь період прострочення до повного погашення заборгованості: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (станом на день пред’явлення претензії) від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення; відсотки в розмірі 2% щомісячно від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами; інфляційні витрати згідно встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та передавався у власність відповідачеві товар на загальну суму 279 625,05 грн., що підтверджуються видатковими накладними № 2399 від 05.05.2012 на суму 3780,00 грн., № 1668 від 18.04.2012 на суму 22680,00 грн., № 1353 від 03.04.2012 на суму 125477,05 грн., № 1174 від 26.03.2012 на суму 126888,00 грн. та актами надання послуг № 1669 від 18.04.2012 на суму 170,00 грн., № 2400 від 05.05.2012 на суму 630,00 грн. Жодних претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від відповідача не надходило. Товар був отриманий відповідачем без зауважень та заперечень,

Втім, вартість отриманого товару сплачена відповідачем в повному обсязі на була, що станом на день розгляду справи призвело до утворення заборгованості у сумі 279 625,05 грн.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу вартості отриманого товару у строки встановлені п.2.3 договору, позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. №48 від 31 травня 2012 року), в якій просив відповідача в трьохденний термін з дня отримання претензії сплатити позивачу всю заборгованість, яка виникла, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, а також пеню і 3% річних. Вказана претензія була отримана відповідачем 31 травня 2012 року, про що міститься печатка останнього на примірнику претензії (а.с. 21).

Як стверджує позивач, вказана вимога відповідачем задоволена не була, заборгованість залишилась непогашеною, що й стало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду з нарахуванням на основну заборгованість пені та 2% річних.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, визначений у видаткових накладних та актах надання послуг, а також стягнення пені і 2% річних нарахованих внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 279 625,05 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмові пояснення з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою у сумі 279 625,05 грн, саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов’язків за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв’язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» до приватного підприємства «Укргазпром» про стягнення 279 625,05 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 5613,08 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 3.4 договору встановлено, що при затримці оплати товару покупцем проти термінів, зазначених у п. 2.3 договору, до покупця застосовуються штрафні санкції за весь період прострочення до повного погашення заборгованості, зокрема, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині оплати за отриманий товар, що є підставою для нарахування відповідачу пені.

В судовому засіданні 27.11.2012 представником позивача наданий уточнений розрахунок пені, відповідно до якого пеня нарахована ним наступним чином:

По строку оплати 05.04.2012 на суму 126888,00 грн. – за період з 05.04.2012 по 31.05.2012, та розмір пені становить 3 009,26 грн.;

По строку оплати 13.04.2012 на суму 125 477,05 грн. – за період з 13.04.2012 по 31.05.2012, та розмір пені становить 2 603,82 грн.;

По строку оплати 28.04.2012 на суму 22 850,00 грн. – за період з 28.04.2012 по 31.05.2012, та розмір пені становить 329,02 грн.;

По строку оплати 15.04.2012 на суму 4 410,00 грн. - за період з 15.05.2012 по 31.05.2012, та розмір пені становить 31,75 грн.

Суд приймає до уваги вказаний розрахунок, втім, розглядає вимоги які викладені позивачем у позовній заяві від 13 вересня 2012 року, а саме про стягнення 5 613,08 грн. пені, оскільки позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заява про зменшення розміру позовних вимог до суду не подавалась.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та загальний розмір пені становить 5 718,54 грн., однак, оскільки позивачем при зверненні до суду із даною позовною заявою заявлено до стягнення 5613,08 грн. пені, саме в цьому розмірі пені підлягає стягненню з відповідача.

Крім вищезазначених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 855,68 грн. 2% річних від суми заборгованості.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання та входять до складу грошового зобов’язання.

В договорі, укладеному між сторонами, узгоджено, що при затримці оплати товару покупцем проти термінів, зазначених у п. 2.3 договору, до покупця застосовуються штрафні санкції за весь період прострочення до повного погашення заборгованості, зокрема, відсотки в розмірі 2% щомісячно від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами,

Судом було перевірено розрахунок 2% річних, здійснений позивачем у справі і встановлено, що загальна сума 2% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 855,68 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 279 625,05 грн. основного боргу, 5613,08 грн. пені та 855,68 грн. - 2% річних.

Судові витрати в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.11.2012 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Укргазпром» (вул. Київська, 1а, офіс 608, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000; вул.Фрунзе, 41, оф.18, м.Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017; ідентифікаційний код 31367762) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» (вул. Лугова, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95033, Україна, ідентифікаційний код 23892515) 279 625,05 грн. основного боргу, 5 613,08 грн. пені, 855,68 грн. - 2% річних та судовий збір у сумі 5 721,87 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний