Постанова № 27839623, 27.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5023/2801/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й.(доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської областіна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року господарського суду Харківської області від 20.08.2012 рокуу справі господарського суду№ 5023/2801/12 Харківської областіза заявоюТОВ "Консалтинг Харків-Групп"доТОВ "Консалтинг Харків-Групп"провизнання банкрутомліквідаторСимоненко М.О.в судове засідання представники сторін не з'явились

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консалтинг Харків-Групп" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2 -3).

Постановою господарського суду Харківської області від 05.07.2012 року, залишеною без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Симоненка М.О., якого зобов'язано здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах, виконати ліквідаційну процедуру в строк до 05.07.2013 року, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та докази виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 93 -96, том 2, а.с. 32 -36).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року (суддя Усатий В.О.) затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу -ТОВ "Консалтинг Харків-Групп", провадження у справі припинено (том 1, а.с. 155 -156).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про затвердження ліквідаційного балансу від 20.08.2012 року, справу №5023/2801/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Камишева Л.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року -без змін (том 2, а.с. 81 -85).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 24.10.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.08.2012 року, справу №5023/2801/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області, аргументуючи порушенням судами норм матеріального права, зокрема, статті 111 Цивільного кодексу України, статті 60 Господарського кодексу України, статей 191, 20, 78 Податкового кодексу України, статті 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Отже, у випадку порушення провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 51 Закону, в першому ж судовому засіданні за наслідком розгляду заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство, приймається постанова про визнання боржника банкрутом, що виключає можливість застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, визначених статтею 4 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених нім дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Харківської області від 05.07.2012 року боржника -ТОВ "Консалтинг Харків-Групп" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії -Симоненка М.О. (том 1, а.с. 93 -96).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеної постанови ліквідатором боржника здійснено офіційну публікацію оголошення про визнання ТОВ "Консалтинг Харків-Групп" банкрутом в газеті "Голос України" №127 (5377) від 14.07.2012 року (том 1, а.с. 114 -115).

Також судом встановлено, що після публікації, 02.08.2012 року, до ліквідатора надійшла заява з грошовими вимогами ПП "Промкомплект Україна" в сумі 320 521, 92 грн., які було розглянуто та повністю визнано ліквідатором і включено до реєстру вимог кредиторів боржника (том 1, а.с. 120, 130, 149).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ліквідатором боржника надано суду клопотання (вх. №12352) від 13.08.2012 року з проханням затвердити звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та прийняти рішення щодо ліквідації юридичної особи-боржника (том 1, а.с. 108 -111, 148).

Суд встановив, що ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів боржника, з якого вбачається наявність у боржника непогашеної кредиторської заборгованості перед ПП "Промкомплект Україна" в сумі 320, 6 тис. грн. (том 1, а.с. 149).

Також судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором боржника проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності згідно з довідками УДАІ ГУМВС України в Харківській області, КП "Харківського МБТІ", управління Деркомзему у місті Харкові, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Суд встановив відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника на виконанні у відділі державної виконавчої служби, що підтверджується відповіддю №18784 від 12.07.2012 року на запит ліквідатора до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (том 1, а.с. 121 -122).

Також судом встановлено, що ліквідатором здано до архіву документи довгострокового зберігання, знищено печатку банкрута, що підтверджується відповідним актом (том 1, а.с. 129, 150).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором здійснено у встановленому законом порядку ліквідаційну процедуру, в ході якої проведено оцінку його майна та надано суду документи, що засвідчують відсутність в банкрута активів, які можна було б спрямувати на погашення вимог єдиного конкурсного кредитора.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та спростував доводи податкової інспекції про те, що непроведення податкової перевірки боржника з питань дотримання приписів податкового законодавства України є обставиною, що перешкоджає затвердженню звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення підприємства-банкрута.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, про безпідставність твердження ДПІ про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, що полягало у відсутності його за місцезнаходженням боржника в момент виходу відповідальних працівників податкової інспекції з метою проведення позапланової перевірки боржника, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку ліквідатора постійно знаходитися за юридичною адресою підприємства-банкрута.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про повноту проведених ліквідатором дій в ліквідаційній процедурі, належність та відповідність законові звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу з припиненням провадження у справі про банкрутство, а спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про необхідність перевірки достовірності та повноти складення ліквідаційного балансу як обов'язкову передумову для порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 51 Закону та передумовою для затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що положення частини 5 статті 60 Господарського кодексу України є загальними та застосовуються при здійсненні процедури ліквідації боржника його власником за наявності коштів для задоволення вимог кредиторів. Однак, при встановленні ліквідаційною комісією згідно проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а факт порушення провадження у справі про банкрутство означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство, зокрема положень статті 51 Закону. Згідно з особливостями провадження за статтею 51 Закону не передбачено обов'язкової перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство. Належність та допустимість проміжного ліквідаційного балансу, як одного з доказів у справі, зобов'язаний перевірити господарський суд, який порушив справу про банкрутство вирішуючи в першому судовому засіданні після прийняття ухвали про порушення провадження у справі питання про підставність порушення провадження у справі про банкрутство за участі сторін (учасників провадження у справі про банкрутство).

Доводи скаржника про порушення боржником статті 78 Податкового кодексу України в частині неподання керівниками боржника документів для проведення податкової перевірки можуть мати наслідком застосування фінансових санкцій до такого платника податків (його керівника), однак, не впливають на хід процедури ліквідації боржника та не перешкоджають можливості суду затвердити ліквідаційний баланс платника податків та припинити провадження у справі про банкрутство. Отже, зазначені доводи є необґрунтованими в контексті скасування прийнятих судами рішень про завершення ліквідаційної процедури боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, викладених у прийнятих ними рішеннях, доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень про завершення ліквідаційної процедури боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року у справі №5023/2801/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко