Рішення № 27839271, 03.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2012

Справа №5002-33/3684-2012

за позовом Національного Інституту винограду та вина «Магарач»

(вул. Кірова, буд. 31, м. Ялта, АР Крим, 98600)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай»

(вул. Кірова, буд. 31, корпус 3, м. Ялта, АР Крим, 98600)

про стягнення 10 453.51 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, Національний Інститут винограду та вина «Магарач»;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Юридичне агентство «Сеплай»;

Суть спору: Національний Інститут винограду та вина «Магарач» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» та просить суд стягнути суму у розмірі 10 453.51 грн., а саме – заборгованість за орендну плату у сумі 10 294.98 грн., пеню у сумі 131.19 грн. та 3% річних у сумі 27.34 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем строків повернення майна, в результаті чого у останнього виникло зобов’язання за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати та обґрунтовані посиланнями на статті 785 Цивільного кодексу України та статті 174, 283 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 20 листопада 2012 року надав суду заяву в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, відповідно до якій просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 10 456.57 грн., а саме – заборгованість з орендної плати у розмірі 10 315.55 грн., пеню у розмірі 117.90 грн. та 3% річних у розмірі 23.12 грн..

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 листопада 2012 року, суд прийняв заяву представника позивача про збільшення позовних вимог до розгляду (а.с. 73-74).

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, відповідач жодного разу не направив свого представника для участі в судовому засіданні.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14988946 від 29 жовтня 2012 року (а.с. 34-37), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованої кореспонденції (оборотна сторона а.с. 2, 53, 74).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із закінченням строку зберігання».

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства — свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на сплив строку розгляду даної справи, визнав за можливе розглянути її за відсутності нез’явившегося представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

20 березня 2006 року між НІВіВ "Магарач" (орендодавець) та товаристством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Сеплай" (орендар) укладено договір оренди № 45 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, яке відноситься до державної власності (а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення майстерні, площею 23,5 кв. м, і нежитлове приміщення компресорної, площею 19,7 кв. м, які знаходиться на балансі державної установи НІВіВ "Магарач", розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 31, майстерня і компресорна (будинки, приміщення, будівлі), нежитлові приміщення № 1-1. Майно без права на викуп та суборенду передається з метою розміщення офісу, господарської діяльності товариства.

Орендатор вступає у строкове платне користування майном в строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту приймання – передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендатора права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункти 2.1-2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 орендна плата складається із плати за користування майном та плати за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендатором шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 10.1 договору строк дії договору встановлено до 20 березня 2011 року.

20 березня 2006 року у відповідності до пункту 2.1 договору сторони підписали акт прийому-передачі в оренду державного нерухомого майна (а.с. 48).

Згідно з додатковою угодою від 31 липня 2009 року орендна плата за користування приміщеннями сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 63).

За погодженням сторін розмір орендної плати складає 2249.17 грн. за місяць з ПДВ (з урахуванням додаткової угоди від 01 січня 2011 року) (а.с. 47).

Додатковою угодою від 14 лютого 2011 року сторонами було продовжено строк дії договору до 27 січня 2012 року включно (а.с. 15).

Рішенням господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2011 року за позовом Національного Інституту винограду та вина «Магарач» до ТОВ «Сеплай» про стягнення 14822.50 грн., розірвання договору оренди з наступними додатками та зобов’язання звільнити нежитлове приміщення, яке було залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 січня 2012 року, позов було задоволено у повному обсязі - розірвано договір оренди № 45 від 20 березня 2006 року, зобов’язано ТОВ «Сеплай» звільнити орендуємі нежитлові приміщення майстерні, площею 23.5 кв.м., і компресорної, площею 19.7 кв.м., та стягнуто заборгованість по орендній платі у сумі 13998,36 грн. за період з 16 лютого 2011 року по 25 серпня 2011 року, 3% річних у сумі 133,62 грн., пеню у сумі 690,52 грн. (а.с. 16-21).

На примусове виконання зазначених рішень господарським судом АР Крим 05 січня 2012 року було видано наказ (а.с. 22).

Постановою ВДВС Ялтинського МУЮ від 05 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду АР Крим від 05 січня 2012 року, яким відповідача було зобов’язано повернути майно (а.с. 23).

Однак, відповідач повернув майно лише 22 травня 2012 року, що підтверджується актом приймання – передачі (а.с. 27).

Таким чином, позивач вимагає від відповідача сплати коштів за користування майном за період з 01 січня 2011 року по 05 січня 2012 року в розмірі 10 315.55 грн., що з’явилося підставою для звернення Національного Інституту винограду та вина «Магарач» до господарського суду із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку порушенням умов договору оренди нерухомого майна, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, договір оренди був укладений, як вбачається з його змісту, на користь позивача у даній справі, а отже порушення орендарем своїх обов’язків в частині своєчасного повернення майна, а отже виникнення обов’язку щодо сплати орендної плати спричиняють матеріальну шкоду Національному Інституту винограду та вина «Магарач».

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні умови передбачені додатковою угодою від 01 січня 2011 року, відповідно до якій розмір орендної плати складає 2249.17 грн. за місяць з ПДВ (а.с. 47), та згідно з додатковою угодою від 31 липня 2009 року орендна плата за користування приміщеннями сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 63).

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обов’язок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов’язку.

Таким чином, позивач вимагає сплати відповідачем заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації за період з 26 серпня 2011 року по 05 січня 2012 року в розмірі 10 315.55 грн., яка, відповідно до вимог додаткової угоди від 31 липня 2009 року, сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2011 року за позовом Національного Інституту винограду та вина «Магарач» до ТОВ «Сеплай», яке було залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 січня 2012 року, позов було задоволено у повному обсязі - розірвано договір оренди № 45 від 20 березня 2006 року, зобов’язано ТОВ «Сеплай» звільнити орендуємі нежитлові приміщення та стягнуто заборгованість по орендній платі у сумі 13998,36 грн. за період з 16 лютого 2011 року по 25 серпня 2011 року, 3% річних у сумі 133,62 грн., пеню у сумі 690,52 грн..

Одночасно, слід зауважити, що крім вимог про стягнення заборгованості, рішенням господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2011 року, яке набуло законної сили 05 січня 2012 року, було задоволено вимоги Національного Інституту винограду та вина «Магарач» про розірвання спірного договору оренди, а отже, враховуючи викладене, цей договір діяв до 05 січня 2012 року.

При цьому, майно було повернуто орендодавцеві лише 22 травня 2012 року (а.с. 27).

Так, у зв'язку з викладеним, позивачем було нараховано відповідачу до сплати оренду плату за період з 26 серпня 2011 року – наступного дня від періоду, за який рішенням господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2011 року було стягнуто заборгованість з орендної плати, до 05 січня 2012 року - дати набрання зазначеним рішенням про розірвання договору оренди законної сили.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 10 315.55 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації за період з 26 серпня 2011 року по 05 січня 2012 року.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 117.90 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 26 серпня 2011 року по 05 січня 2012 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 3.7 договору, орендна плата, сплачена несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем (а.с. 68), та встановлено, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано правильно та складає 117.90 грн., у зв’язку з чим саме у цій сумі підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 23.12 грн., нараховані на суму заборгованості за період з 26 серпня 2011 року по 05 січня 2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем (а.с. 67), та встановлено, що розмір 3 % річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 23.12 грн., та саме у цій сумі підлягає задоволенню.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відсутність заперечень відповідача та доказів оплати стягуваних сум, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 04 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (вул. Кірова, буд. 31, корпус 3, м. Ялта, АР Крим, 98600; ЄДРПОУ 32617498) на користь Національного Інституту винограду та вина «Магарач» (вул. Кірова, буд. 31, м. Ялта, АР Крим, 98600, ЄДРПОУ 00334830) 10 315.55 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації, 117.90 грн. пені, 23.12 грн. – 3% річних та 1677.00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська