Постанова № 27838946, 27.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.11.12Справа №2а-2609/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Шаповала І.І., при секретарі Бойко І.В.,

за участю представників:

позивача -Іванової А.В.; відповідача -Дерябкіної В.Л., Прівалова Є.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Дукат'04»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012р. Приватне підприємство «Дукат'04»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дукат'04»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія»за період вересень-грудень 2011, січень, лютий 2012, ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»за період січень-квітень 2012, ТОВ «Солві»за квітень 2011 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 р. №0000650220 про збільшення Приватному підприємству «Дукат'04»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 378,61 грн., з яких за основним платежем -16 302,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -4 075,72 грн.

У судових засіданнях представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, вважає що при проведенні перевірки, складанні акту перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган перевищив надані йому законодавчими актами повноваження, оскільки податкові (грошові) зобов'язання визначені з порушенням норм податкового та цивільного законодавства, тому вони підлягають скасуванню.

Також представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення та письмові докази, що безпосередньо стосуються предмету позовних вимог та підтверджують фактичне отримання товарів (послуг) за укладеними договорами та їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.( т. 2 а.с.1-331).

Представники відповідача у судовому засіданні з позовом не погодилися у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях (а. с. 41-45.) у задоволенні позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.10.2012р. відповідачем був складений акт №2135/10/22-0103/33093961/4 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Дукат'04»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія»за період вересень-грудень 2011, січень, лютий 2012 та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»за період січень-квітень 2012, ТОВ «Солві»за квітень 2011р Відповідно до висновку акту вказано про порушення позивачем»:

- п.3 ст. 5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, п.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 185,187,188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України -завищено податкове зобов'язання в загальної сумі 224 751,23 грн., у тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 45 012,00 грн., за листопад 2011 року на суму 31 337,60 грн., за грудень 2011 року на суму 64 994,37 грн., за січень 2012 року на суму 83 407,26 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з контрагентами - покупцями: ТОВ «Птахофабрика Київська», ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс»;

- п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 185,187,188 Податкового кодексу України -завищено податковий кредит в загальної сумі 200 559,12 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 44 044,00 грн., за листопад 2011 року на суму 30 259,00 грн., за грудень 2011 року на суму 43 727,00 грн., за січень 2012 року на суму 82 529,12 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Асгільлія»;

- п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.187.1 ст. 187, п.198.1 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України -завищено податковий кредит в загальної сумі 19 550,12 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2012 року на суму 11 050,00 грн., за березень 2012 року на суму 500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 8 000,00 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»;

- п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216. ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, п.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.187.1 ст. 187, п.198,1 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України -завищено податковий кредит в загальної сумі 945,00 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2012 року на суму 945,00 грн., сформовано на підставі нікчемного правочинну з ТОВ «Солві».

На підставі викладеного відповідач робить висновок про те, що на порушення п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України; п.3 ст. 5 та п.1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 185,187,188, п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ПП «Дукат'04»завищено податкове зобов'язання в загальної сумі 224 751, 23 грн., у тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 45 012,00 грн., за листопад 2011 року на суму 31 337,60 грн., за грудень 2011 року на суму 64 994,37 грн., за січень 2012 року на суму 83 407,26 грн., та завищено податковий кредит в загальної сумі 241 054,12 грн., у тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 44 044,00 грн., за листопад 2011 року на суму 30 259,00 грн., за грудень 2011 року на суму 43 727,00 грн., за січень 2012 року на суму 82 529,12 грн., за лютий 2012 року на суму 11 050,00 грн., за березень 2012 року на суму 500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 8 945,00грн., яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 16 302,89 грн., у т. ч по періодам: за лютий 2012 року на суму 6857,89 грн., за березень 2012 року на суму 500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 8945,00 грн. (т. а.с 14-32).

Після складання акту 23.10.2012р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000650220 про збільшення ПП «Дукат'04»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 378,61 грн., з яких за основним платежем -16 302,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -4 075,72 грн., яке було отримано позивачем 29 жовтня 2012 року (т.1 а.с.33).

Аналізуючи доводи позивача щодо незаконності дій відповідача, суд зазначає наступне.

Документальна невиїзна перевірка ПП «Дукат'04»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс», ТОВ «Солві»була проведена відповідачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов:

- складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, належним чином оформленого,

- фактичного отримання платником податків такого запиту або вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків,

- спливу строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту органу,

- ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Як свідчать фактичні обставини, на виконання запиту позивачем до податкового органу було в повному об'ємі надано запитані документи та пояснення з питань правових взаємовідносин позивача з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві», ксерокопії яких представник надав суду (т.2 а.с.16-322). Отримання зазначених документів представниками відповідача не спростовувалося.

За цих обставин, враховуючи приписи ст. ст. 78,79 ПКУ, суд погоджується з доводами позивача, що достатніх підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачених пп. 78.1.1 ст. 78 ПКУ, у відповідача не виникло.

Щодо встановлення перевіркою порушення п. п. 1,5 ст. 203, п. п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦКУ, п.3 ст. 5 та п.1 ст. 7 ГКУ, в результаті чого укладені між ПП «Дукат'04»та ТОВ «Птахофабрика Київська», ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»правочини є нікчемними, тобто такі, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, суд зазначає наступне.

Ст. 204 ЦКУ передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування, оскільки правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми ухилення від оподаткування.

Суд погоджується з думкою позивача, що умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку ст. 208 ГКУ є доведеність наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину. Адже про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок. Таким чином, у випадку встановлення органом державної податкової служби нікчемності укладеного між суб'єктами господарювання правочину, останній має лише право звернутися до суду із позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на його нікчемність. Інших повноважень, в тому числі самостійно нараховувати платнику податків грошові зобов'язання посилаючись на нікчемність укладеного між суб'єктами господарювання правочину, ані Цивільний, ані Податковий кодекс України податковому органу не надає.

Обставинами, з якими відповідач пов'язує нікчемність укладених між ПП «Дукат'04»та ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»договорів є: акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПА у м. Києві від 13.06.2012 №576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія»щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Євро Класс Трейд»за періоди: вересень, жовтень, листопад 2011, січень, лютий 2012 року; пояснення керівника ТОВ «Асгільдія»; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПА у м. Києві від 19.06.2012 №609/22-40/32001026 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.01.2012-30.04.2012; пояснення керівника ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»; акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 12.07.2012 №1734/22-719/35181441 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солві»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 30.04.2012. Інших підстав, в тому числі вироку або судового рішення, відповідачем не наводиться.

У цьому зв'язку суд зазначає, що ЦК України, ГК України, ані будь-який інший закон не встановлюють нікчемність договору з підстав складання податковим органом акту перевірки (акту про неможливість проведення перевірки) або пояснень. При цьому, законодавством встановлена можливість визнання нікчемним лише договору, а не операцій з постачання товарів.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 ЦК України. Відповідачем не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами або рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо визнання недійсними спірних операції з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд вважає, що висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях, тобто висновки зроблені з перевищенням наданих відповідачу повноважень.

Щодо встановлення перевіркою порушень в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд дійшов до наступних висновків.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтями 198-201 ПКУ, а податкових зобов'язань -статтями 185-188,200 ПКУ.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що податкове зобов'язання -це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пункт 201.11 ст. 201 ПКУ визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). Інших документів, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, норми Податкового кодексу України не передбачають.

Тобто, зі змісту викладених правових норм ПК України вбачається, що виключно податкова накладна (квиток, касовий чек та інше), як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності. При цьому, платник податку має право віднести до складу податкового кредиту понесені витрати лише у випадку коли такі витрати пов'язані із господарською діяльністю та податкова накладна виписана особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому порядку.

Лише відсутність податкової накладної є єдиним випадком позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку до складу податкового кредиту.

Як свідчать первинні документи податкового та бухгалтерського обліку ПП «Дукат'04»між позивачем та постачальниками (товарів, послуг) існували господарські відносини, а саме з: ТОВ «Асгільдія»у жовтні-грудні 2011, січні 2012 з придбання позивачем товарів (макуха соєва, олія соєва); ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»у лютому -квітні 2012 з оренди позивачем нежитлових приміщень під склад; ТОВ «Солві»у квітні 2012 з отримання позивачем консультаційно-довідкового обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент продажу товарів (виконання послуг) ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»зареєстровані як юридичні особи у Державному реєстрі підприємств та організації, є платниками податку на додану вартість, про що відповідними податковими інспекціями видані свідоцтва платника податку на додану вартість. Згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру не перебували в процесі припинення.

Умови угод (постачання товарів, виконання робіт) виконані сторонами в повному обсязі, товари (роботи) фактично поставлені (виконані) ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві», та передані і прийняті ПП «Дукат'04». ПП «Дукат'04»оплатило отримані товари (послуги). На підтвердження здійснення платником податку витрат, понесених при придбанні товарів (послуг), складені первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частинами 2,3 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин.

З матеріалів справи вбачається, що усі складені між ПП «Дукат'04»та ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»документи відповідають поняттю первинних. Придбання зазначених товарів (робіт) викликало зміни в структурі зобов'язань позивача та безпосередньо пов'язано із його господарською діяльністю.

Згідно пп. 36.1, пп. 36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст. 44, п.47.1 ст. 47, п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

За цих обставин та враховуючи той факт, що законодавством України на покупця товарів (послуг, робіт), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками (виконавцями) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, суд вважає, що виключення зі складу податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача сум податку за господарськими операціями з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»з підстав складення актів про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки або про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути правомірним.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може відповідати за дії інших осіб та зазнавати негативних наслідків для своєї господарської діяльності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, господарські операції фактично виконані сторонами, усі передбачені законом умови щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем також виконані та він має документальне підтвердження розміру понесених витрат, особливості господарювання ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві»йому не відомі.

Тому, висновок відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України не ґрунтується на законі.

Крім того, відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною є заповнення податкової накладної особою, яка не зареєстрована у якості платника податку на додану вартість. Інших підстав та повноважень, наданих законодавством податковому органу, визнавати податкові накладні недійсними не встановлено. Більш того, жоден нормативно-правовий акт України, що регулює податкові відносини, не надає повноважень податковим органам самостійно визнавати недійсними господарські договори (первинні документи) та фінансово-господарські операції. Таке виняткове право діючим законодавством України надано виключно суду.

Враховуючи, що законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання його контрагента, а товари (роботи), які поставлялися (виконувалися) ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс»та ТОВ «Солві», були фактично отримані ПП «Дукат'04», що безпосередньо пов'язано із його господарською діяльністю, підтверджується відповідними первинними документами, які належним чином оформлені, відображають фактичне здійснення господарських операції та засвідчені контрагентами, факт поставки (виконання робіт) не спростований, а позивач не може нести відповідальність за діяння інших осіб, тому суд вважає висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства в частині формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість протиправними та такими, що порушують права ПП «Дукат'04».

Крім того, при перевірки в суді висновків акту відповідача від 05.10.2012р.(т.1 а.с.32) була виявлена арифметична помилка у висновку на 20000гр. при визначенні суми податкового кредиту, яку відповідач визнав і надав суду виправлений розрахунок за підписом головного державного податкового ревізора-інспектора М.А.Мурко, в якому вказав суму податкового зобов'язання 224751,23гр. та суму податкового кредиту 221054,12гр., але невірно вказав про те, що це не призвело до завищення податку на додану вартість на суму 3697,11гр. (т.1 а.с. 205), тоді як фактично це відбулося і в останньому засіданні представники відповідача надали суду ще один уточнений розрахунок, в якому вже начальник відділу податкового контролю Є.О. Прівалов вказав про завищення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 3697,11гр. (т.1 а.с. 208). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС та наявності порушень з боку позивача не знайшли свого підтвердження, тому дії відповідача щодо перевірки позивача слід вважати неправомірними, а податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 27.11.2012р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена та підписана у порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 03.12.2012р.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України,

П О С ТА Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити;

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дукат'04»з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія»за період вересень-грудень 2011, січень, лютий 2012, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Продсервісторг-Плюс»за період січень-квітень 2012, Товариством з обмеженою відповідальністю «Солві»за квітень 2011.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 23 жовтня 2012 року №0000650220 про збільшення Приватному підприємству «Дукат'04»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 378,61 грн., з яких за основним платежем -16 302,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -4 075,72 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дукат'04»судовий збір у розмірі 235 гривень 97 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя І.І. Шаповал