Постанова № 27838864, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року 10:49 № 2а-10300/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оствесттур»(надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі -відповідач, податковий орган) від 23 березня 2012 року № 0000602305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки тощо.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з на додану вартість було те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»фактично не здійснювались, в зв'язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті яких занижуються податкові зобов'язання з ПДВ та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, на думку відповідача, товари позивачем фактично у ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС» не придбавалися, а витрати на придбання товарів та поставку таких товарів, які позивач відніс до складу валових є надуманими у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В період з 24 лютого по 01 березня 2012 року Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провела документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТВЕСТТУР»щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»(код 37003385) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.03.2012р. № 52/22-522-35646390.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 60 000,00 грн., в тому числі за: жовтень 2010 року на суму 60 000,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС», який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийняте податкове повідомлення -рішення від 23 березня 2012 року № 0000602305, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 75 000,00 грн., з якої 60 000,00 грн. основного платежу та 15 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Оствесттур" та ТОВ "ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01 жовтня 2010 року позивач уклав з ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»договір № 2-01/10 про надання консультацій з правових питань.

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»надавало позивачу юридичні консультації з питань правового забезпечення здійснення господарської діяльності, протягом строку дії цього договору.

29 жовтня 2010 року Позивач та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС»підписали акт прийому-передачі наданих послуг до договору від 01 жовтня 2010 року №2-01/10 на загальну суму 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ 60 000,00 грн.

29 жовтня 2010 року ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС» виписало Позивачу податкову накладну № 2910024, за якою сума податкового кредиту з ПДВ становила 60 000,00 грн.

Зазначені документи позивач вважає достатніми для можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій та правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за їх наслідками.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ "Оствесттур" та ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМС», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Так, згідно постанови Слідчого управління податкової міліції ДПІ у Шевченківському районні м. Києва, у його провадженні знаходиться кримінальна справа №80-0251, яка порушена за ухилення від сплати податків директором ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_1, ТОВ «Камелот Технолоджіс»- ОСОБА_2, за ознаками складу злочину передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, а також за фактом фіктивного підприємства ТОВ «Векта-Плюс», за ст. 205 ч.2 КК України.

07.04.2011 року під час проведення обшуку в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 в м. Києві виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі і ТОВ «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384).

Допитаний засновник та директор ТОВ «Інтелект Системс»- ОСОБА_3 дав покази, що зареєстрував дане підприємство за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, договорів від імені підприємства не укладав, роботи не виконував, товарів не поставляв, податкову звітність не складав, її не підписував та до ДПІ, за місцем реєстрації підприємства не подавав, печаткою свого підприємства не користувався і нікого на це не уповноважував.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між ТОВ "Оствесттур" та контрагентом: ТОВ «Інтелект Системс» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати надані позивачу податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ «Інтелект Системс».

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги встановлені слідчим обставини, пояснення директора контрагента позивача, а також сумнівність ведення діяльності ТОВ «Інтелект Системс»в рамках правового поля, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості в податковій накладній недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2012 року