Постанова № 27834992, 26.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 листопада 2012 р. справа №2-а-10584/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання - Салацької Я.І.,

за участі сторін :

представників

позивача - Макаренко М.Ю.;

відповідача - Бондар Д.О., Шепітько Ю.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.05.2012 року № 0000362212, №0000352212, № 0000372212.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 26.04.2012 р. № 399/221/14315500. Так, на думку позивача, податковий орган неправильно відніс на збільшення валових доходів непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 304.414,93 грн., оскільки вказана сума була включена підприємством до декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Також за твердженням позивача помилковим є висновок МДПІ про завищення валових витрат у 3 кв. 2009 р. на суму 4 917 400, грн., як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства по ТОВ "Променерго", так як придбання робіт у вказаного контрагента безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача. Позивач наполягав також і на неправомірності судження податкового органу про завищення валових витрат на суму 12.642.390,00грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат обігу та виробництва видатків, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, тобто витрат, які не компенсовані доходами. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки МДПІ виявлено факти заниження ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, а саме: ДП не включено до складу валового доходу суми сумнівної заборгованості за отриманні послуги, у зв'язку з чим занижено валовий дохід у 2009 році на 3.775.678,28 грн.; ДП не надано документів, які підтверджують валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Променерго»на суму 5.900.880,00грн., що спричинило завищення витрат на 4.917400,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ на 983.480,00 грн.; ДП здійснена реалізація продукції власного виробництва за цінами, що є нижчими, ніж її повна виробнича собівартість на загальну суму 12.642.390,19 грн.; ДП завищено витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів на загальну суму 1.214.915,00грн.; ДПІ завищено амортизаційні відрахування у загальному розмірі 333.842,00грн. Посилаючись на правильність відображених в акті перевірки висновків, відповідач просив суд постановити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Державне підприємство Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14315500, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС.

Як з'ясовано судом, спірні податкові повідомлення - рішення від 23.05.2012 року:

- №0000362212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1.229.350,00 грн. (основний платіж - 983.480,00грн., штраф - 245.870,00 грн.);

- №0000352212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 2.763.971,53грн. (основний платіж - 2.211.177,21 грн., штраф - 552.794,32 грн.);

- № 0000372212 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 7.991.181,00грн. (за 1 кв. 2011 р. - 6.695.574,00грн.; за 3 кв. 2011р. - 1.295.607,00грн.) (а.с. 127-129) були винесені Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки від 26.04.2012 р. № 399/221/14315500 (а.с.24-123).

Згідно з висновками акту перевірки 26.04.2012р. № 399/221/14315500 в діяльності ДП Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка суб'єктом владних повноважень були виявлені порушення п. 5.1, ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п.12.1.5, п.21.1, ст. 12, п. 8.12 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.10 п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: заниження платником податків розміру валового доходу за рахунок невідображення сумнівної (безнадійної) заборгованості за отримані товари , роботи, послуги від ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93 грн., ТОВ "ІНТЕГРАЛ" на суму 388.864,79 грн., ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24грн., ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375,25грн., збільшення розміру валових витрат за рахунок видатків, котрі не пов'язані з господарською діяльністю платника податків, збільшення розміру амортизаційних відрахувань за рахунок основних фондів, котрі використовувались у цілях власного виробництва, завищення витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, що зумовило заниження податку на прибуток на суму 2.287.631,00грн. (у тому числі: 3 квартал 2009р. - 737.639,00грн.; 1 квартал 2010р.- 12.720,00грн.; 2 квартал 2010р. - 12.688,00грн.; 9 місяців 2010р. - 1.511.960,00грн.; 4 квартал 2010р. - 12.624,00грн.), а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 7.991.181,00грн. (у тому числі: 1 квартал 2011р. - 6.695.574,00грн., 3 квартал 2011р. - 1.295.607,00грн.); порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту за рахунок сум податку, котрі не пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків в межах оподатковуваних операцій, що зумовило заниження ПДВ в загальному розмірі 983.480,00грн. (в тому числі вересень 2009р. - 196.680,00грн., грудень 2009р. - 786.800,00грн.).

Позивач в порядку ст.86 Податкового кодексу України оскаржив обгрунтованість висновків, викладених у згаданому акті, до податкового органу, який за результатами розгляду складених платником податків заперечень від 18.05.2012р. № 3110/10/221 вніс зміни до акту перевірки по епізоду взаємовідносин з ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93 грн. З урахуванням згаданих змін податковим органом в діяльності ДП було остаточно встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 2.211.277,00грн. у тому числі: 3 квартал 2009р. -

661.285 грн. (за рахунок порушення ДП п.п.12.1.5, п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не враховано у складі валового доходу сумнівну (безнадійну) заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) від ТОВ "ІНТЕГРАЛ" на суму 388.864,79грн., ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24 грн., ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375,25 грн.) В іншій частині висновки перевірки залишені без змін.

Перевіряючи законність спірних рішень суб'єкта владних повноважень, суд встановив наступне.

По епізоду сумнівної (безнадійної) заборгованості

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Завод Шевченка»по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»станом на 31.12.2011 р. значиться кредиторська заборгованість перед ТОВ «ІНТЕГРАЛ»на суму 388.864,79грн. за отримані (матеріали та комплектацію), перед ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24 грн. за отримані (матеріали та комплектацію), перед ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375.25 грн. за отримані (матеріали комплектацію).

Позивач знаходиться у судових процедурах банкрутства згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в силу чого строк виконання усіх зобов'язань ДП вважається таким, що настав і кредитори пред"явили наявні у них вимоги грошового характеру. Так, згідно з рішенням Господарського суду Харківської області по справі №Б-50/120-09 вх.6348/2-50 від 20.10.2009р. визнані грошові вимоги 34-х конкурсних кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких є: ТОВ «ІНТЕГРАЛ»на суму 388.864,79грн., ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24 грн., ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375,25 грн. (а.с. 182-185).

Відповідно до вимог п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Із змісту адміністративного позову вбачається, що позивач вважає неправомріним висновок МДПІ в цій частині у зв'язку зі помилковим відображенням відповідачем в акті заниження валових доходів за рахунок не включення в валові доходи непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93 грн.

Водночас з цим, суд зазначає, що вказана кредиторська заборгованість була виключена із висновків акту перевірки згідно із внесеними змінами до нього від 18.05.2012р. № 3110/10/221, відповідно сума 305 414,93 не включена до суми податку по податковому повідомленню-рішенню №0000352212 від 23.05.2012р.

Перевіривши в ході розгляду справи обґрунтованість доводів позивача, суд бере до уваги, що відповідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому, позивач в силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Всупереч приписам наведених норм процесуального закону, позивач в ході розгляду справи, окрім незгоди з висновками МДПІ по епізоду взаємовідносин з ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93грн., жодних інших доводів та доказів обґрунтованості заявлених за даним епізодом вимог до суду не подав. Неодноразові вимоги суду про надання пояснень та правових обґрунтувань правомірності заявленого адміністративного позову по даному епізоду були залишені позивачем без виконання.

Між тим, матеріалами справи підтверджено обставини існування у ДП кредиторської заборгованості в розмірах, указаних в акті перевірки, підтверджено обставини наявності судового рішення про визнання кредиторської заборгованості, підтверджено обставини невіднесення ДП визнаної рішенням суду кредиторської заборгованості на збільшення валових витрат.

За таких обставин, оцінюючи доводи сторін та добуті докази, суд не знаходить підстав для визнання хибним судження МДПІ про порушення платником податків п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», так як при судовому розгляді справи ДП не подано до суду ані доводів, ані доказів неправомірності рішення суб'єкта владних повноважень за даним епізодом.

По епізоду придбання товарів, не пов'язаних з господарською діяльністю

З акту перевірки вбачається, що у складі валових витрат 3 кв. 2009 року ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Шевченка»враховано витрати по розробці (оформленню) продукції, придбаної у ТОВ "Променерго" в сумі 5. 900.880,00грн. (ПДВ - 983.480,00грн.).

За даним епізодом платник податків сформував валові витрати в розмірі 4.917.400,00грн. та податковий кредит з ПДВ в розмірі 983.480,00грн.

Вказані обставини визнані сторонами в ході судового розгляду справи.

Судом встановлено, що між ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Шевченка»(в якості замовника) та ТОВ "Променерго"(в якості виконавця) були укладені договори № 12/11-08 від 12.11.2008р. та № 14/11-08 від 14.11.2008р., згідно з якими замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець здійснює розробку технічної продукції (а.с. 148-149, 161-162).

В межах виконання вказаного правочину ТОВ "Променерго" були видані податкові накладні № 63 від 03.08.09 на суму 4 720 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 786 800,00 грн.) та № 62 від 03.08.09 на загальну суму 1 180 080, 00 грн. (у т.ч. ПДВ- 196 680,00 грн.) (а.с. 141). Також до матеріалів справи долучені акти приймання - передачі виконаних робіт, календарний план виконання робіт, технічні акти, технічні завдання.

Згідно з актом взаєморозрахунків станом на 01.08.09 заборгованість ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Шевченка»перед ТОВ "Променерго" складає 5.900.800,00грн. (а.с. 180). Станом на 31.12.11р. за даними обліку ДП рахується кредитове сальдо на користь ТОВ "Еко Груп " на суму 5.900.800,00грн. При цьому документів, що підтверджують переуступку боргу від ТОВ "Променерго" до ТОВ "Еко Груп " не надано.

Таким чином, зобов'язання ДП по оплаті вартості придбаної продукції залишились невиконаними.

Як з'ясовано судом, МДПІ дійшло висновку про безпідставне завищення валових витрат та податкового кредиту за даним епізодом через відсутність зв'язку придбаного програмного забезпечення з власною господарською діяльністю ДП.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що керівництвом підприємства було прийнято рішення щодо придбання програмного забезпечення з метою його використання в виробництві окремих видів спецпродукції. Апаратура ЦСК "Восток" могла бути використана в господарській діяльності позивача, як частина універсальної системи доступу для виготовлення засобів телекомунікаційного обладнання. Вказана програма не була випущена у виробництво у зв'язку з відсутністю замовлень.

Крім того, судом встановлено, що керуючому санацією ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка»Байдацькому О.І., тобто законному представнику платника податків у розумінні Податкового кодексу України, у ході перевірки податковим органом було надано лист від 03.04.2012р. №262/10/221 з проханням пояснити придбання (оформлення) програмного забезпечення: конструкторської документації від ТОВ «Променерго», використання програмного забезпечення у власній господарський діяльності, фактичну наявність з зазначенням матеріально-відповідальної особи та наданням завірених копій документів підтверджуючих валові витрати в повному обсязі.

Проте, письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо придбання послуг з розробки програмного забезпечення, конструкторської документації використання їх у господарській діяльності керуючим санацією ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка»Байдацьким О.І. у ході перевірки не надані.

З метою виконання приписів ст.11 КАС України суд витребував у позивача докази придбання згаданого програмного забезпечення з метою подальшого використання в організації власної господарської діяльності.

Між тим, в адресованих суду письмових поясненнях представник позивача визнає факт ненадання копій документів податковому органу та суду через їх великій об'єм.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зазначає, що вказана норма закону встановлює імперативний обов'язок платника податків надати документів і не містить винятків з приводу ненадання документів в залежності від їх об'єму.

В ході розгляду справи судом встановлено та визнано позивачем в судовому засіданні, що з моменту придбання (оформлення) робіт від ТОВ "Променерго", що мало місце у серпні 2009р., і по цей час ДП ХПЗ «ім. Т.Г. Шевченка»не використано у господарській діяльності отриманої від ТОВ «Променерго" продукції.

Незважаючи на вимогу суду, позивачем не надані пояснення з підтверджуючими документами (договори, контракти, замовлення на виготовлення продукції, акти виконаних робіт інші) відносно мети придбання продукції.

Доказів придбання продукції з метою використання в межах господарської діяльності позивач до суду не подав, а саме лише твердження позивача про актуальність придбаних робіт, які до цього часу (більш як на протязі 2 років) не використані, не може бути доказом використання цих робіт у власній господарській діяльності підприємства.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв''язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищеназваного закону не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення подать обліку.

Згідно з 7.4.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд, системно проаналізувавши вищенаведені вимоги закону в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача актів та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт наявності ділової мети при укладанні спірних правочинів не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Отже, факт вчинення порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не спростований позивачем в ході судового розгляду, а навпаки підтверджений матеріалами справи.

По епізоду реалізації продукції за цінами, нижчими від виробничої собівартості

За даним епізодом, на думку податкового органу, ДП порушено п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5, п.п. 5.3.9 п 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємства", що призвело до завищення валових витрат на суму 12.642.390,00 грн. (у тому числі: 2010р. на суму 5.997.217,00грн.; 1 квартал 2011р. на суму 6.645.173,00грн.), так як ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка»у складі валових витрат враховано видатки, не пов"язані з господарською діяльністю підприємства, тобто витрати які не компенсовані доходами.

Так, перевіркою було встановлено факт реалізації ДП продукції власного виробництва за цінами, що є нижчими, ніж її повна виробнича собівартість, на загальну суму 12.642.390,19грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підприємством завищено валові витрати в частині нарахованої заробітної плати, віднесеної на загально-виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут виробництво та нарахування соціальних внесків на неї, дані витрати віднесені на валові витрати та не компенсовані доходами, тобто не використані в господарській діяльності підприємства.

Судовим розглядом встановлено, що за даним епізодом мають місце такі обставини фактичної дійсності:

- За 2010 рік за замовленням 001-212 по договору № 504-18/2009 від 29.04.2009р. ДП «Завод їм.. Малишева»завищено валові витрати у сумі 3.099.628,00грн..; на замовленням 001-254 по договору № 504-2/2010-1367п від 03.02.2010р. КП ХКБ "Завод ім. Морозова" завищено валові витрати у сумі 1.608.182,00грн.; за замовленням 011-254 по договору № 504-2/2010-1367п від 03.02.2010р. КП ХКБ "Завод ім. Морозова" завищено валові витрати у сумі 16.033,00грн.; за замовленням 021-254 по договору № 504-2/2010-1367п від 03.02.2010р. КП ХКБ "Завод ім. Морозова" завищено валові витратну сумі 71.352,00грн.; за замовленням 003-114 по договору № 504-6/2010-1367 від 24.06.2010р. ТОВ «Укртехпромлизинг»завищено валові витратну сумі 279.644,00грн.: за замовлення по договору № 504-28/2009-549 від 02.07.2009р.ДП «Завод ім. Малишева»завищено валові витрати у сумі 922.374,81 грн.;

- За 2011 рік за замовленням 001-212 по договору № 504-18/2009 від 29.04.2009р. ДП «Завод ім. Малишева»завищено валові витрати у сумі 728.519,00грн.; за замовленням 011-212 по договору № 504-28/2009-549дп від 02.07.2009р. ДП «Завод ім. Малишева»завищено валові витрати у суми 156.875,00грн.; за замовленням 021-254 по договору № 504-2/2010-1367п від 03.02.2010р. КП ХКБ «Завод ім.. Морозова»завищено валові витрати у сумі 1.417.134,00грн.; за замовленням 011-086 по договору № 2231-6-107/01/2009 від 01.06.2009р. ДП СЗТФ «Прогрес»завищено валові витрати у сумі 4.016.580,00грн.; за замовленням 002-037 по договору №504-6/2011 від 30.03.2011р. ДП ТОВ «НПП Монолит-Енерго»завищено валові витрати у сумі 56.816,00грн.; за замовленням 002-202 по договору №504-15 2010 від 21.12.2010р. ДП ТОВ «НПП Монолит-Енерго»завищено валові витрати у сумі 269.246,00грн.

За висновками складеного податковою інспекцією акту перевірки витрати, пов'язані з виробництвом готової продукції протягом 2010 року та 1 кв. 2011 року, перевищували ціну, реалізації (відпускну ціну) продукції з причини значного перевищення фактично понесених адміністративних витрат і витрат на збут, фактичний розмір яких не враховано при визначені ціни реалізації продукції і укладанні договорів, відповідно. Внаслідок реалізації позивачем своєї продукції за цінами нижчі їх фактичної повної собівартості, підприємство недоотримало доходів по вищенаведеним договорам в загальній сумі 12.642.390,19грн.

В судовому засіданні представники позивача не надали пояснення суду в чому полягає протиправність такого висновку МДПІ.

Із змісту позову судом встановлено, що позивач вважає неправомірним висновок МДПІ по даному епізоду лише з тієї підстави, що під час проведення перевірки МДПІ було взято до уваги висновки акту ревізії ДФІ в Харківській області з цих самих питань. Так, на думку позивача, хоча предметом перевірки контролюючих органів і є фінансово-господарська діяльність підприємства, яка знаходить своє відображення в первинній документації та узагальнюється в регістрах бухгалтерського обліку, але цілі, які ставляться перед держфінінспекцією та МДПІ різні. Отже, висновки акту МДПІ про те, що витрати на заробітну плату та відрахування на соціальне страхування, відображені в бухгалтерському обліку в собівартості, загальновиробничих, адміністративних чи збуткових витрат, які за результатами періоду розподіляються на виконанні замовлення, є витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю, ДП вважає таким, що протиричать вимогам Закону України "Про оподаткування підприємства". Інших доводів на спростування вказаного висновку МДПІ позивачем не зазначено.

Суд не вважає за можливе погодитись з таким твердженням позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами обігу та виробництва розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до ст.3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За визначенням п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведених норм закону чітко слідує, що основною кваліфікуючою ознакою господарської діяльності платника податків законодавцем визначено спрямованість такої діяльності на отримання бажаного фінансового результату у вигляді доходу, що за правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" означає перевищення доходів над видатками, котрі були понесені для отримання такого доходу.

Судом встановлено, що обставини ведення збиткової діяльності позивачем визнаються, підтверджуються як складеним ДФІ в Харківській області актом від 29.02.2012р. №06-12/16 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ДП ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка», так і даними первинних документів, котрі були досліджені безпосередньо МДПІ в ході проведення перевірки платника податків.

Беручи до уваги факт збитковості діяльності позивача за переліченими вище правочинами, відсутність в матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували, що в розумінні норм податкового законодавства така діяльності платника податків може бути визнана господарською, суд не знаходить підстав для висновку про неправомірність судження суб"єкта владних повноважень стосовно вчинення платником податків порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємства".

По епізоду завищення загальновиробничих витрат та амортизаційних відрахувань

Згідно з актом перевірки платник податків завищив показники, відображені у рядку 06.1 «Загальновиробничі витрати»декларацій з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, на загальну суму 1.214.915,00 грн. за рахунок того, що в додатку ЗВ до рядка 06.1 податкової декларації з податку на прибуток було двічі віднесено суму оплати праці робітників ДП (разом з нарахуваннями на заробітну плату), які були задіяні в проведенні ремонтних робіт, а саме: до рядків 06.1.1.1. та 06.1.1.2, а також до рядка 06.1.5.2 АМ. У зв'язку з цим, ДП "ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка" в порушення п.138.2 ст. 138, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України завищено витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів за 2 -4 квартали 2011 року на загальну суму 1.214.915,00 грн.

Також, за висновками акту перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань встановлено їх завищення ДП у загальному розмірі 333.842,00грн. (2010 рік - 202.749,00грн., 1 квартал 2011 року - 50.401,00грн., 2-3 квартали 2011 року - 80.692,00грн.) за рахунок порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, а саме віднесення до складу амортизаційних відрахувань суми амортизації, нарахованої по основних фондах, які не використовувались у власній виробничій діяльності.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не подав до матеріалів справи ані доказів відсутності у спірних правовідносинах фактів подвійного віднесення заробітної плати працівників на збільшення валових витрат обігу і виробництва, ані доказів використання всіх основних фондів, на які нараховувалась амортизація, у власній господарській діяльності.

При виконанні вимог ст.11 КАС України судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, суд дійшов висновку, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень не суперечать визначеним ч.3 ст.2 КАС України критеріям, так як викладені в акті перевірки судження податкового органу про заниження суми податку на прибуток у загальному розмірі 2.211.277,00грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7.991.181,00грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 983.3480,00грн. підтверджені матеріалами справи і не спростовані платником податків, котрий навіть на вимоги суду не подав ані доводів, ані доказів невідповідності закону спірних рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.