Постанова № 27834435, 29.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2012 р. № 2-а- 10587/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.

при секретарі судового засідання -Островської М.О.

за участю представників: позивача -Тамюшануса А.Р., відповідача -Бюряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позов і додані до нього матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-Гофропак»(далі по тексту -позивач, ТОВ «АСС-Гофропак») звернулося до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, Західна МДПІ), в якому просить суд скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0000172211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3361496,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3089582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -271914,50 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №0000182211 від 23.04.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 191130,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47782,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000182231 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3008,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000192211 від 23.04.2012р. про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 54820,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення№0000202211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4063534,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3627920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -435614,50 грн.).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він не згоден із висновками відповідача, викладеними у акті перевірки №119/23-304/35070443 від 03.04.2012р.про порушення ним п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України;п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1. ст.187, п.189.4. п.189, ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі цього акту перевірки були винесені п'ять податкових повідомлень рішень, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000172211 від 23.04.2012р., податкове повідомлення-рішення №0000182211 від 23.04.2012р., податкове повідомлення-рішення №0000182231 від 23.04.2012р., податкове повідомлення-рішення №0000192211 від 23.04.2012р., податкове повідомлення-рішення№0000202211 від 23.04.2012р.

Вважає, що відходи (обрізки) картону, паперу були оприбутковані на балансі підприємства як актив у складі запасів за ціною можливої реалізації -0,01 грн. за 1 кг макулатури (затверджена наказом по підприємству), яка була визначена за справедливою вартістю на підставі даних про закупівельні ціни на аналогічну продукцію ТОВ «АСС-ГОФРОПАК». Весь об'єм зворотних відходів (макулатури) за перевіряємий період був реалізований підприємствам-заготівельникам за договорними цінами. До складу ціни товару -картонного ящика включається у повному обсязі вартість гофролиста, з якого такий ящик буде вироблений. Відповідно, при реалізації зазначеного виробу покупець оплачує відходи (обрізки) картону, паперу. Крім того, чинним законодавством України не визначені конкретні органи (організації, установи), на які покладено обов'язок розробки та затвердження норм відходів виробництва взагалі, та виробництва паперової продукції, зокрема.

Також позивач вказує, що по взаємовідносинам із ТОВ «ТД «АСС» на підставі укладеного договору про надання послуг позивачем були отримані навантажувально-розвантажувальні роботи, що повністю підтверджується складеними у відповідності до чинного законодавства України первинними та бухгалтерськими документами, а відповідні суми правомірно віднесені ним до складу валових витрат та податкового кредиту звітних податкових періодів. Виконані роботи використані у власній господарській діяльності підприємства. Зазначає, що факт реального виконання робіт та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих робіт з господарською діяльністю платника податків ДПІ не заперечується.

По взаємовідносинам між ТОВ «АСС»(довіритель за договором) та ТОВ «АСС-Гофропак»(повірений за договором), як вказує позивач, був укладений договір доручення №47 від 02.12.2009р., за яким Повірений зобов'язаний виконати роботи з виготовлення обладнання за рахунок Довірителя. В рамках зазначеного договору ТОВ «АСС-Гофропак»було отримано грошові кошти на виконання своїх зобов'язань. Вважає, що податковим органом безпідставно не було взято до уваги те, що термін дії договору більш, ніж 3 роки. При цьому, умовами договору не передбачається поетапне здавання робіт. Відповідно, в контексті приписів п.187.9. ст.187 ПК України зазначений договір має характер довгострокового, стосовно яких законодавець передбачив спеціальні правила податкового обліку. Так, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами). Тобто стосовно даної ситуації правило «першої події»не працює. Таким чином, як вважає позивач, на теперішній час податкові зобов'язання з ПДВ ще не виникли.

Західна МДПІ в письмових запереченнях проти позову заперечила в повному обсязі та вказала на те, що перевіркою були встановлені наступні обставини, які послугували правомірному винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «АСС-Гофропак»не надано до перевірки розроблені уповноваженим органом у межах його компетенції норми відходів матеріалів при виробництві готової продукції підприємством з використанням відповідного технологічного обладнання. За висновком відповідача, підприємством не доведено, що розроблені норми втрат матеріалів ґрунтуються на нормативних актах, тобто, такі втрати матеріалів, вважаються понаднормативними.

Також, в ході перевірки встановлено отримання послуг від ТОВ „АСС-Харківпласт». Відповідач зазначає, що в договорі про надання послуг, актах вантажно-розвантажувальних робіт не вказана ціна послуги, одиниці виміру та інші дані, згідно яких можна визначити об'єм, та якими саме засобами (власними чи замовника) виконані послуги. В актах виконаних робіт також відсутні одиниці виміру та кількість виконаних послуг.

Дані обставини не дають можливості визначити приналежність даних послуг до господарської діяльності підприємства.

Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ „АСС-Гофропак" (Повірений) укладено договір доручення з ТОВ „АСС" (Довіритель) №47 від 02.12.2009р., на виконання умов якого на розрахунковий рахунок ТОВ ,.АСС-Гофропак" на придбання обладнання ТОВ ,,АСС" за перевіряємий період перерахувало грошові кошти, які обліковувались по рахунку 6811 «Розрахунки за авансами одержаними у національній валюті», що є порушенням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в акті перевірки і письмових запереченнях на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Західною МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «АСС-Харківпласт», за результатами якої було складено акт перевірки №119/23-304/35070443 від 03.04.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «АСС-Гофропак», код ЄДРПОУ 35070443, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011 року».

В акті перевірки міститься висновок відповідача, згідно з яким встановлено порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України;п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1. ст.187, п.189.4. п.189, ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі цього акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення, а саме: податкове повідомлення - рішення від 23.04.2012 року:

- №0000172211 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3361496,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3089582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -271914,50 грн.);

- №0000182211 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 191130,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47782,50 грн.;

- №0000182231 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3008,00 грн.;

- №0000192211 про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 54820,00 грн.;

- №0000202211 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4063534,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3627920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -435614,50 грн.).

Судом встановлено, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими за значеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом також встановлено, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювались статтями 5 та 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у відповідності до приписів п.5.1. ст.5 зазначеного законодавчого акту валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списаннякоштів з банківськихрахунківплатникаподатку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разіїхпридбання за готівку - день їхвидачі з касиплатникаподатку;

або дата оприбуткуванняплатникомподаткутоварів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отриманняплатникомподаткурезультатівробіт (послуг) (п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ «АСС-Гофропак»в періоді, який перевірявся, було виробництво та реалізація гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Виготовлення картонних ящиків позивачем здійснюється відповідно до Технічних умов «ГОСТ 10700-97 Макулатура паперова та картонна. Технічні умови», затверджені директором ТОВ «АСС-Гофропак», оригінал яких було оглянуто судом в судовому засіданні, копія титульного аркушу долучена до матеріалів справи.

Згідно ст.1 Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 N 2408-ІП, технічні умови - це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Судом встановлено, що позивачем по виробничим процесам виготовлення картонної та паперової продукції затверджені технологічні інструкції, а саме: Типовий технологічний процес виробництва гофрированого картону від 07.10.2007 року, Технологічний процес виготовлення крохмального клею від 07.10.2007р

З огляду на те, що технологічний процес виготовлення гофрированого картону, затверджений на підприємстві, передбачає утворення відходів в процесі виробництва, у позивача виникла потреба у встановленні норм утворення відходів під час такого виробництва.

Так, як було встановлено відповідачем під час проведення перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи, зазначені норми були затверджені керівництвом ТОВ «АСС-Гофропак»відповідно до ГОСТ 14.322-83 «Нормування витрат матеріалів», затвердженого Постановою Державного комітету СРСР по стандартам 09.02.1983р. № 713, яким встановлено загальні правила нормування витрат матеріалів, класифікацію та методи розробки норм витрат матеріалів.

Судом встановлено, що ГОСТ 14.322-83 є діючим на території України, підприємства можуть використовувати зазначений стандарт у своїй діяльності.

Відповідно до положень вказаного ГОСТу нормативи це поелементні складові норм, що характеризують:

- питому витрату сировини або матеріалів на одиницю маси, площі, об'єму, довжини при виконанні виробничих процесів;

- розміри технологічних відходів і втрат сировини і матеріалів по видах виробничих процесів.

Нормативи вимірюються в натуральних одиницях або у відсотках.

Нормативи відходів і втрат сировини і матеріалів у виробництві по видах виробництв можуть бути: міжгалузевими (наприклад, для групи галузей машинобудування); галузевими; заводськими.

Чинним законодавством України не визначені конкретні органи (організації, установи), на які покладено обов'язок розробки та затвердження норм відходів виробництва взагалі, та виробництва гофрованого картону, зокрема.

Таким чином, при використанні обладнання, для якого відсутні міжгалузеві та галузеві норми відходів, підприємство може розробити власні норми в порядку, визначеному ГОСТ 14.322-83.

Відповідачем під час проведення перевірки та судом під час розгляду справи не встановлено наявність будь-яких галузевих або загальнодержавних норм утворення відходів, які не додержані позивачем, отже, ТОВ «АСС-Гофропак»мало право самостійної розробки норм втрат сировини (матеріалів) для власного підприємства з урахуванням наявного обладнання та особливостей технічних умов.

Згідно ГОСТ 14.322-83 нормативи витрат - максимально допустима планова кількість сировини, матеріалів на виробництво одиниці продукції (роботи) установленої якості в планованих умовах виробництва. У складі норм витрат матеріалу слід враховувати: корисну витрату матеріалу; технологічні відходи, обумовлені встановленою технологією виробництва; втрати матеріалів. До технологічних відходів матеріалу відносять та його кількість, яка не упредметнена у виробі, але витрачена на його виробництво. Облік технологічних відходів має бути організований на кожному підприємстві поряд з врахуванням первісно використаних матеріалів. До втрат матеріалів слід відносити кількість матеріалу, що безповоротно втрачається в процесі виготовлення виробу.

Для розробки норм витрат матеріалу використовується розрахунково-аналітичний або дослідний метод. Дослідний метод розробки норм витрати матеріалів полягає у визначенні витрат матеріалів, необхідних для виробництва виробів, на основі даних вимірів корисної витрати, технологічних відходів і втрат, визначуваних в лабораторних умовах або безпосередньо в умовах виробництва. При стабільних організаційно-технічних умовах виробництва норми витрат матеріалів можуть не переглядатися тривалий час.

При проведенні перевірки відповідачем перевищення затверджених норм технологічних відходів при списанні матеріалів не встановлено.

Додержання позивачем встановлених відповідно до вимог ГОСТ 14.322-83 норм відходів підтверджується наданими представником позивача до матеріалів справи розрахунком до норм витрат паперу та картону для виробництва гофрокартону від 07.10.2007р., розрахунком до норм витрат по ланці фальцесклейки та упаковки від 07.10.2007р., розрахунком до норм витрат крохмального клею для виробництва гофрокартону, наказом від 31.12.2009р. «Про нормативний склад продукції на 2010р.», наказом №1 від 03.01.2009тр. «Про оприбуткування поворотних відходів».

Відповідно до норм Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. № 318, виробнича собівартість складається із прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загальновиробничих витрат (змінних і постійних розподілених).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 9 липня 2007 року № 373 , витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:

- сировина та матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничогохарактеру сторонніх підприємств та організацій;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- зворотні відходи (вираховуються);

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальне страхування;

- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- втрати від браку;

- інші виробничі витрати;

- попутна продукція (вираховується).

На підставі викладеного, зворотні відходи картонної основи, що використовуються позивачем при виготовленні гофрованого картону, - це кількість сировини, яка витрачається в зв'язку з технологічними потребами відповідно до встановленого технологічного процесу, та включається до виробничої собівартості виготовленої продукції.

Виникнення зворотніх відходів в даному випадку обумовлено технологією картонного виробництва позивача, та є обов'язковою умовою здійснення виробництва готової продукції, без утворення яких здійснення господарської діяльності по виготовленню картонної продукції не є можливим.

Таким чином, здійснення діяльності по виготовленню картонної продукції, що неминуче супроводжується утворенням зворотніх відходів, відповідає визначенню господарської діяльності для цілей оподаткування, а витрати платника податку, понесені на придбання тієї частини сировини, з якої утворюються безповоротні відходи, визначенню валових витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також між позивачем (орендар) та ТОВ «ТД «АСС» (орендодавець) був укладений договір № ПС-064 усл від 01.07.2008 року про надання послуг.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Виконавець зобов'язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи (ВРР).

Реальність вчинення господарських операцій за цим договором підтверджується копіями актів-приймання передачі автонавантажувача, копіями заявок на надання послуг, актів обліку навантажувально-розвантажувальних робіт, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Оплата за договором № ПС-064 від 01.07.2008 року, укладеним між ТОВ «АСС- Гофропак»та ТОВ «АСС - Харківпласт»підтверджується копією банківської виписки.

Як встановлено в ході перевірки податкові накладні, що були виписані за вказаними вище договорами на адресу позивача від ТОВ «АСС-Харківпласт», було включено до реєстру отриманих податкових накладних. Сума податку на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту на суму 71267,84, 00 грн.

Крім того, підприємством було включено до складу валових витрат витрати на суму 356339,19 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, суд дослідивши первинні документи, складені на виконання договору оренди автотранспорту та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладених між ТОВ «АСС-Гофропак» та ТОВ «АСС-Харківпласт», дійшов висновку про відповідність їх ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вони містять повну та достовірну інформацію щодо змісту операції (назву послуги), одиниці виміру господарської операції, вартості кожного окремого виду наданих послуг за одиницю виміру, обсягу господарської операції, вартості кожного окремого виду наданих послуг за фактично наданий обсяг та підтверджують факт отриманих послуг від іншої особи, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю.

Таким чином, складені первині документи відповідають вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, та п. 1 ст.2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Отже, суд вважає, що первинні документи, складені на виконання договору про надання послуг відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «АСС»(довіритель) та ТОВ «АСС-Гофропак» (повірений) був укладений договір доручення №47 від 02.12.2009р.

Згідно з п. 1.1. цього договору повірений зобов'язується за дорученням довірителя за винагороду здійснити від імені та за рахунок довірителя сукупність правових дій, пов'язаних з виготовленням технологічного обладнання: аналога папероробної машини №2, виробництва фірми ., a.s» Чеська республіка та продольно - різального станка С5П-201-01 виробництва Іжевського заводу важких папероробних машин, Росія, з довгостроковим (більше 1 року) технологічним циклом виробництва.

За виконання послуг за цим договором довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду в розмірі 0,5 % вартості виконаного.

За пунктом 3.1. договору довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного грошовими коштами в загальній сумі 20000000, 00 грн., необхідними для виконання доручення протягом 3-х банківських днів шляхом їх перерахування на поточний рахунок повіреного за його заявкою.

Відповідно до умов п. 5.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору доручення №47 від 02.12.2009р. ТОВ «АСС-Гофропак»було укладено попередній контракт № 0372-1-S від 21.06.2010 року із фірмою , a.s Литовел та попередній договір №709 від 17.09.2010 року із ТОВ «Нисса».

До матеріалів справи також позивачем надано копії технологічної схеми виробництва обладнання, технологічного паспрту обладнання та технологічної карти.

В рамках зазначеного договору ТОВ «АСС-Гофропак»було отримано грошові кошти на виконання своїх зобов'язань.

За загальним правилом, передбаченим положеннями п. 187.1. ст.187 ПК України, дійсно датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, відповідачем не було взято до уваги те, що термін дії договору більш, ніж 3 роки. При цьому, умовами договору не передбачається поетапне здавання робіт. Відповідно, в контексті приписів п. 187.9. ст.187 ПК України зазначений договір має характер довгострокового, стосовно яких законодавець передбачив спеціальні правила податкового обліку. Так, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Тобто, здійснені авансові платежі по довгостроковим контрактам на оподаткування ПДВ не здійснюють фактичного впливу, податкові зобов'язання з ПДВ до передачі виконавцем результатів робіт не виникають.

При цьому, абзацом 2 пункту 189.4. статті 189 ПК України передбачено, що дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу. Тобто, вказана стаття містить бланкетну норму, яка відсилає до положень статті 187 Кодексу, де встановлене правило виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових контрактів.

Згідно статті 71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення №0000172211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3361496,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3089582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -271914,50 грн.);податкового повідомлення-рішення №0000182211 від 23.04.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 191130,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47782,50 грн.;податкового повідомлення-рішення №0000182231 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3008,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0000192211 від 23.04.2012р. про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 54820,00 грн.;податкового повідомлення-рішення№0000202211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4063534,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3627920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -435614,50 грн.)., як таких, що винесені з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак, в цій частині, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000172211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3361496,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3089582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 271914,50 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення№0000182211 від 23.04.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 191130,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47782,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення податкове повідомлення-рішення №0000182231 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3008,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192211 від 23.04.2012р. про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 54820,00 грн.

Скасуватиподаткове повідомлення-рішення№0000202211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4063534,50 грн. (в т.ч. за основним платежем -3627920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -435614,50 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 листопада 2012року.

Суддя Бартош Н.С.