Постанова № 27834388, 28.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

28 листопада 2012 р. справа № 2а- 11944/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Волосатової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004941702.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 04.09.2012 р. №3514/17-217/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 по взаємовідносинам з СТОВ "Дружба", код ЄДРПОУ 00707219, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. та ТОВ "Право", код ЄДРПОУ 25470735, за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р." відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та №0004941702.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та №0004941702 такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.10.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т. 1 а.с. 13), перебуває на податковому обліку з 05.10.2010 р. за №49173 (т. 1 а.с. 15).

Згідно довідки №1986, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 67.12.0 Біржові операції з фондовими цінностями (т. 1 а.с.14).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з СТОВ "Дружба", код ЄДРПОУ 00707219, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. та ТОВ "Право", код ЄДРПОУ 25470735, за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 04.09.2012 р. №3514/17-217/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 224-243). В акті зазначено про порушення:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 1831806,11 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2157470,00 грн., а саме: за 2011 рік -у розмірі 1826696,00 грн., за 2012 рік -у розмірі 330774,00 грн. (т. 1 а.с. 242-243).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2289757,64 грн., з яких: за основним платежем - 1831806,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -457951,53 грн. (т. 1 а.с. 4), та податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004941702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2696837,50 грн., з яких: за основним платежем - 2157470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -539367,50 грн. (т. 1 а.с. 6).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок Нововодолазької МДПІ у Харківській області про порушення контрагентом позивача СТОВ "Дружба" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), а також пояснення директора ТОВ "Право".

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено відомості з акту від 16.12.2011 р. №2262/23-0-33/00707219 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (код ЄДРПОУ 00707219) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП "Обпромінструмент" (код ЄДРПОУ 22294692) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.", в якому податковим органом зроблено висновок щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій СТОВ "Дружба" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р." Також в основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено пояснення директора ТОВ "Право" ОСОБА_4 від 07.06.2012 р., в яких зазначалось, що директор ТОВ "Право" не мав з позивачем фінансово-господарських взаємовідносин.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ФОП ОСОБА_3 зі СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право" по придбанню продукції є нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини зі СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право".

Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та СТОВ "Дружба"(Постачальник) 01.09.2011 р. було укладено договір поставки №24, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його (т. 2 а.с. 14). Згідно п. 1.2 Договору Товаром, товаром є сільськогосподарська продукція.

СТОВ "Дружба" були виписані позивачу за вказаним договором поставки видаткові та податкові накладні (т. 1 а.с. 21-112).

Позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, у якості підтвердження фактичного перевезення товару від постачальника до покупця (т. 1 а.с. 114-216).

Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Право"(Постачальник) були укладені договори поставки від 01.09.2011 р. №01092011-2, №01092011-3, та від 22.10.2011 р. №2210/1, №2210/2, №2210/3, №2210/4, згідно з якими Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар (соняшник) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (т. 2 а.с. 34-45).

ТОВ "Право" були виписані позивачу за вказаними договорами поставки видаткові та податкові накладні (т. 2 а.с. 16-27).

Позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, у якості підтвердження фактичного перевезення товару від постачальника до покупця (т. 2 а.с. 46-143).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані товари позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 29-33).

Крім того, суд зазначає, що доставка товару відбувалась до місця їх подальшого зберігання, що зазначено у товарно-транспортних накладних, а фактичне зберігання товару підтверджується укладеними договорами зберігання (т. 2 а.с. 219-248, т. 3 а.с. 1-18) на декількох елеваторах, складськими квитанціями на зерно (т. 3 а.с. 19-85), податковими накладними (т. 3 а.с. 165-216), оплатою за зберігання.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ФОП ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба", ТОВ "Право" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. З огляду на вказану норму закону, первинні документи по відображенню господарчих операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, пов'язані з господарською діяльністю, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ФОП ОСОБА_3) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні поставленого товару) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту, а також включення здійснених позивачем витрат до витрат операційної діяльності.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ФОП ОСОБА_3 виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентів СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також встановлено, що придбаний ФОП ОСОБА_3 у СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право" за угодами товар знаходився на зберіганні на елеваторах, позивачем були сплачені послуги зберігання, та був реалізований з даного місця зберігання. Отже, товар в подальшому було реалізовано, що підтверджується первинними документами щодо подальшої реалізації (а.с. 86-159).

З приводу надання директором ТОВ «Право»ОСОБА_4 пояснень щодо відсутності фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем, суд зазначає наспутне.

Інших даних, окрім викладених в акті перевірки посилань на вказані пояснення, щодо відсутності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Право»з позивачем, відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано доказів щодо притягнення директора ТОВ «Право»ОСОБА_4 до кримінальної або іншої відповідальності стосовно здійснення ним фінансово-господарської діяльності. Суду також не надано даних щодо результатів перевірки за результатами даного пояснення, та чи така перевірка проводилась. Суду не надано відомостей, при яких обставинах та з якою метою були отримані пояснення ОСОБА_4, та яким чином вказані пояснення можуть бути використані відповідачем в якості доказів в розумінні вимог ст.ст. 69-72 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ФОП ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба", ТОВ "Право" угод, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ФОП ОСОБА_3 шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та №0004941702 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004941702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2146,00 грн.(дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 30.11.2012 р.

Суддя Сагайдак В.В.