Постанова № 27832856, 03.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1647/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 11-40 год. адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кіровоградавтотранс»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання -Полудня Є.О.,

представників:

позивача -Хохлаткіної І.В.,

відповідача -Панасенко І.Б.

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградавтотранс»звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001652310 від 21.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183 006,00 грн., в тому числі 183 005,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним придбавався товар у ЗАТ «Формула», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених з ЗАТ «Формула»є безпідставними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою, на його думку, встановлено відсутність факту отримання товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто, зазначені договори є нікчемними.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 03.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 09.07.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2011 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Кіровоградавтотранс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПАТ «Формула»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №182/23-1/03117369 від 08.12.2011 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, ПАТ «Кіровоградавтотранс»:

- п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 20011 року на суму 183 005,00 грн.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001652310 від 21.12.2011 р. з податку на додану вартість у сумі 183 005,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.10).

ПАТ «Кіровоградавтотранс»податкове повідомлення-рішення оскаржено до ДПС в Кіровоградській області та ДПС України.

Рішенням ДПС у Кіровоградській області №457/10/10-208 від 27.02.2012 р. податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.35-40).

Рішенням ДПС України від 10.05.2012 року №8091/6/10-2115 залишено без змін рішення ДПС в Кіровоградській області №457/10/10-208 від 27.02.2012 р. та податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0001652310, а скаргу без задоволення (а.с.41-43).

Судом встановлено, що 21 березня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 231 381,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 183 005,00 грн. за податковою накладною №2 від 23.02.2011 р., виданою ЗАТ «Формула»з операцій по придбанню шиферу, цвяхів, паробар'єрів, руберойду ЕКП, руберойду ЕПП, бітуму, дошки обрізної, кутиків, труби профільної, квадрата, на підставі договору купівлі-продажу №7 від 23.02.2011 р. (а.с.53-62).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до накладної (а.с.74).

Відповідно до додатку про внесення змін до Договору купівлі-продажу №7 від 23.02.2011 року оплата вартості отриманого товару здійснюється протягом 1095 днів, з моменту підписання даного договору, шляхом перерахування на рахунок продавця (а.с.62).

Кіровоградська ОДПІ вважає, що податкова накладна №2 від 23.02.2011 р. на загальну суму 1 098 030,00 грн. в т.ч. ПДВ -183 005,00 грн. видана ПАТ «Формула»за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п. 2. статуту ПАТ «Кіровоградавтотранс», предметом діяльності позивача є, зокрема, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (а.с.86).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ПАТ «Кіровоградавтотранс»має у власності приміщення автостанцій та інших будівель де безпосередньо здійснює свою статутну діяльність, в обґрунтування чого надано копії свідоцтв про право власності не нерухоме майно (а.с.64-73, 128-136).

При цьому суду повідомлено, що товар, придбаний у ПАТ «Формула», використаний для ремонту зазначених приміщень, що підтверджується актами на списання матеріалів і бухгалтерськими довідками та не спростовано відповідачем в судовому засіданні (а.с.75-84, 137-152).

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої йому контрагентом у зв'язку з передачею ПАТ «Формула»товарів у перевіряємому періоді. При цьому ПАТ «Формула»на момент її виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ПАТ «Формула»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності свого постачальника, зокрема щодо створення його із протиправною метою і несплатою ним податків, наявність зговору на вилучення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ тощо. Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг), одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією Публічного акціонерного товариства «Кіровоградавтотранс» щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість, а тому суд приходить до висновку про підтвердження факту реальності господарської операції між позивачем і ПАТ «Формула». Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту у лютому 2011 р. позивач сформував правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001652310 від 21 грудня 2011 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Публічному акціонерному товариству «Кіровоградавтотранс»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 183 005,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан