Постанова № 27832421, 30.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 року 2а-5195/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1112

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю

представника позивача: Мамаєв Д.Ю. (за довіреністю)

представника відповідача: Коваль А.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проКомунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 17 лютого 2012 року № 0000041503, зобов'язання Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області відобразити у даних картки особового рахунку комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, що вказані у платіжних дорученнях за січень, лютий 2009 року відповідно до Постанови Національного Банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийняте з порушенням норм законодавства України, порушує права та законні інтереси підприємства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Аргументуючи свою позицію представник позивача вказав на те, що КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»своєчасно та в повному обсязі було сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а податковим органом протиправно було зараховано всі сплачені позивачем кошти в рахунок податкового боргу минулих періодів без його згоди.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що кошти, сплачені позивачем за поточними платежами, були зараховані податковим органом в погашення податкового боргу минулих років на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181, відповідно до якого, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами -у рівних пропорціях. Дана норма, на думку відповідача, надає право органам державної податкової служби спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу минулих періодів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(місцезнаходження: Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19-а), зареєстровано Тетіївською райдержадміністрацією 22.11.1994 року № 13491050001000331.

На податковому обліку КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»перебуває в Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, що 10.02.2012 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області було проведено камеральну перевірку КП КОР «Тетіївтепломережа»щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року.

Під час перевірки податковим органом виявлено порушення Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»норм податкового законодавства, а саме: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, п.п. 1 п. 8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168 щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки посадовою особою ДПІ був складений акт № 49/153/24879282 від 10 лютого 2012 року про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»за період 02.03.2009 р., 30.03.2009 р., яким встановлено затримку більше ніж на 90 днів сплати податку на додану вартість у сумі 11079,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 року № 0000041503, яким на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2215,80 грн. за несвоєчасну оплату узгоджених сум податкових зобов'язань.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-III,Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. № 679-XIV, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

За визначенням, наведеним у п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період»слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

У відповідності до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII (в редакції від 16.02.2010), обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд звертає увару на те, що у разі підтвердження факту своєчасної сплати податку платником, податковий органи не в праві стверджувати про відсутність такої сплати та нараховувати фінансові санкції у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, у строки встановлені п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були подані до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області податкові декларації з податку на додану вартість, та проведено розрахунки за поданими деклараціями у строки встановлені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, зокрема:

- податкова декларація № 1866 за січень 2009 року була подана 20.02.2009р. (а.с. 11-12), фактична оплата узгодженого податкового зобов'язання за декларацією у сумі 4595,00 грн. здійснена 24.02.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 63 (а.с. 7).

- податкова декларація № 2951 за лютий 2009 року була подана 19.03.2009р. (а.с. 13-14), фактична оплата узгодженого податкового зобов'язання за декларацією у сумі 6484,00 грн. здійснена 25.03.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 115.

Відповідно до облікової картки платника КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», сплачені позивачем кошти зараховано в якості оплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с. 56-57).

Таким чином, судом встановлено, що Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»своєчасно та в повному обсязі було здійснено перерахування сум податкового зобов'язання, нарахованих згідно декларацій: № 1866 від 20.02.2009р., № 2951 від 19.03.2009р.

Своєчасність сплати податкових зобов'язань нарахованих згідно із зазначеними деклараціями підтверджується платіжними дорученнями, а факт перерахування коштів позивачем за вказаними платіжними дорученнями у встановлені законодавством строки визнається відповідачем.

Згідно ч. 1 ста. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений принцип рівності бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як встановлено п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону, контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів, які віднесені до їх компетенції. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Таким чином, вищевказані вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податку сплачувати поточні податкові зобов'язання за наявності податкового боргу. При цьому Закон не дає можливості змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Крім того, з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів, є протиправним.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового засідання відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували факт того, що позивачем не було вчасно виконано обов'язку щодо сплати податку на додану вартість.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що позивачем доведено законність та обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 17 лютого 2012 року № 0000041503.

Зобов'язати Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області відобразити у даних картки особового рахунку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, що вказані у платіжних дорученнях від 24 лютого 2009 року № 63 та від 25 березня 2009 року № 115.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 5 грудня 2012 року.