Постанова № 27831914, 05.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року о/об 17 год. 38 хв. Справа № 0870/9636/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000080029 від 07.05.2012, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000080029 від 07.05.2012.

Позов обґрунтовано тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» з питань правильності визначення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року, що виникло за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року, грудень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 53/29/36911851 від 18.04.2012. На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000080029, яким встановлено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 477 534 грн. 00 коп. На думку позивача висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на результатах документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кастросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правових відносин з платником податків, які відображено у акті перевірки від 14.02.2011 №164/23-300/37157866, а відтак позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС від 07.05.2012 року № 0000080029 є протиправним, незаконним та прийнято всупереч норм діючого законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» за період серпень, вересень, листопад, грудень 2010, грудень 2011 встановлено його завищення на суму 477 534 грн. 00 коп. При проведенні перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «Кастросервіс» в листопаді 2010 року на загальну суму 2 865 205,2 грн. До перевірки надано копію договору між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Кастросервіс» податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати відповідності. Проте на думку контролюючого органу згідно наданих товарно-транспортних документів неможливо встановити конкретний пункт (склад) завантаження товару, а по вказаних сертифікатах, виданих підприємством ТОВ «Кастросервіс», неможливо ідентифікувати виробника вказаної продукції. Також контролюючий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Кастросервіс» здійснюється поза межами правового поля, а відтак фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кастросервіс» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 05 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва Серія А01 № 031556 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» 13.01.2010 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, ідентифікаційний код 36911851.

На підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 13.03.2012 № 183 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» з питань правильності визначення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року, що виникло за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року, грудень 2011 року за результатами якої складено Акт перевірки № 53/29/36911851 від 18.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Запорізький завод кольорових металів»:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 04.03.97 зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит у листопаді 2010 року на загальну суму ПДВ 477534 грн. 00 коп., що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 477534 грн. 00 коп. за листопад 2010 року та залишку від'ємного значення, який переходить на наступні податкові періоди за грудень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 53/29/36911851 від 18.04.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000080029 від 07.05.2012, яким завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 477 534 грн. 00 коп.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000080029 від 07.05.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» подано до Державної податкової служби у Запорізькій області первинну скаргу № 161 від 24.05.2012.

За результатами розгляду скарги ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.07.2012 року № 3146/10/25-420, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС від 07.05.2012 року № 0000080029, а скаргу ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» - без задоволення.

ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» не погоджуючись із цим рішенням оскаржило податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

За наслідками розгляду скарги ДПС України прийнято рішення № 2437/0/61-12/10-2116 від 24.09.2012, яким податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС № 0000080029 від 07.05.2012 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» - без задоволення.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Кастросервіс» укладено договір поставки №113/4/10 від 01 вересня 2010 року предметом якого є передача у власність продукції у відповідності до додатків (специфікацій) до договору. Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ «Кастросервіс» зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» отримати та оплатити продукцію у відповідності до Додатків (Специфікацій) до договору, кожен з яких має свій порядковий номер та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно строків та умов поставки ТОВ «Кастросервіс» приймає на себе зобов'язання здійснити поставку продукції протягом строку, встановленого сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного договору. Базові умови поставки продукції у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції «Інкотермс-2000» узгоджуються сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного договору. При відвантаженні продукції ТОВ «Кастросервіс» зобов'язаний прикласти до оригіналу товарно-транспортного документу відповідні товарно-транспортні документи: рахунок-фактура (оригінал); податкова накладна (оригінал); накладна на відпуск продукції (оригінал); сертифікат якості. Продукція приймається ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (покупцем) виключно при наявності товаросупроводжуючих документів.

Відповідно до специфікацій до договору поставки №113/4/10 постачальник поставляє, а покупець приймає та сплачує продукцію - катоди та заготовки мідні на загальну суму 2865205 грн. 20 коп., в тому числі 477534 грн. 20 коп. ПДВ.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кастросервіс» для ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» виписано видаткову накладну №РН-0000281 від 28.11.2010 на загальну суму 624000 грн. 00 коп., в тому числі 104000 грн. 00 коп. ПДВ; податкову накладну №281 від 28.11.2010 на загальну суму 624000 грн. 00 коп.; видаткову накладну №РН-0000282 від 30.11.2010 на загальну суму 2241205 грн. 20 коп., в тому числі 373534 грн. 20 коп. ПДВ; податкову накладну №282 від 30.11.2010 на загальну суму 2241205 грн. 20 коп. в тому числі 373534 грн. 20 коп. ПДВ.

Крім того, в підтвердження реальності поставки товару (катоди та заготовки мідні) позивачем надано: прибутковий ордер № 376; прибутковий ордер 85; товаротранспортну накладну № 000281 від 28.11.2010 про перевезення вантажу «катоди мідні» у кількості 8 тон, автомобілем марки МАЗ державний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2); товаротранспортну накладну № 000282 від 30.11.2010 про перевезення вантажу «заготовка мідна» у кількості 28,170 тон, автомобілем марки МАЗ державний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2); сертифікат №342 від 26.11.2010; сертифікат №507 від 28.11.2010; подорожній лист № 333568 Серія 02 АЕП від 27.11.2010; подорожній лист № 333563 Серія 02 АЕП від 29.11.2010; розрахунок палива №333568 по подорожньому листу № 333568; розрахунок палива № 333563 по подорожньому листу № 333563; посвідчення про відрядження № 780 видану ОСОБА_2 на підставі наказу 804/2; посвідчення про відрядження № 792 видану ОСОБА_2 на підставі наказу 810/3; витяг з оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару на підприємстві; протокол засідання інвентаризаційної комісії; пояснення працівників ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» щодо порядку перевезення товарно-матеріальних цінностей та приймання їх на складі позивача; документи в підтвердження реалізації готової продукції - видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні.

Також в матеріалах справи наявні прибутковий ордер №376 та прибутковий ордер 85 (т.1 а.с. 67, 76) з яких вбачається, що товар, отриманий від контрагента позивача, був переміщений на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів».

При цьому слід зазначити, що відповідно до Довідки АА №299592 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «Кастросервіс» за КВЕД є: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.52.2 оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатах з них; 51.54.0 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; 51.11.0 - посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Водночас, відповідно до Довідки АА №261338 щодо ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» видами діяльності останнього за КВЕД є: 31.30.0 - виробництво ізольованого проводу та кабелю; 21.25.0 - виробництво інших виробів з паперу та картону; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 27.44.0 - виробництво міді; 45.21.1 - будівництво будівель; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту. Вказані документи підтверджують придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість.

Оплата за поставлений товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок за особовим рахунком позивача та свідчить про зміни в структурі активів позивача.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом. Крім того, в судовому засіданні на запитання суду представник відповідача повідомив, що зауваження до повноти та правильності складення документів у контролюючого органу відсутні.

Разом з тим, роблячи висновок про безтоварність операцій, контролюючий орган виходив з того, що правочини укладені між контрагентом позивача - ТОВ «Кастросервіс» та підприємствами-постачальниками ПП «Афелій», ПП «Дерсеф», ПП «Бермет» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

При цьому, самі відомості, зазначені у таких актах перевірок не виключають можливість настання реальних наслідків за вказаними правочинами. Так, в актах перевірок зазначено, що чисельність працюючих у 2010 році складала 1 особу, яка враховуючи загальний обсяг доходів від реалізації товарів фізично не могла здійснювати відповідний обсяг робіт. Однак відповідачем не враховано, що працівники могли найматись по контракту по мірі виникнення необхідності виконання робіт, чи могли укласти договорі на виконання робіт з юридичною особою чи в інший спосіб задовольнити свої виробничі потреби.

Також слід зазначити, що висновок податкового органу про відсутність інформації про використання у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничого (торгівельного, складського) приміщення спростовується договором оренди б/н від 01 серпня 2010 року, укладеного між ПП «Укрспецсоюз» та ТОВ «Кастросервіс», копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с. 170).

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Окрім того, суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відтак висновки контролюючого органу щодо відсутності господарських операцій між контрагентами позивача та іншими підприємствами не можуть бути належним доказом відсутності операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, позиція відповідача про відсутність господарських операцій між контрагентом позивача та підприємствами-постачальниками спростовується рішеннями судів, якими скасовані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки ТОВ «Катросервіс» з іншими підприємствами, а саме: ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі №2а-9380/11/2070, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 по справі №2а-4609/11/1470.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних відносин між позивачем, ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Кастросервіс». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемними сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом зазначеної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичними обставинам.

Окрім того, слід відзначити, що для забезпечення своєї господарської діяльності юридичні особи вправі укладати договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права й обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Таким чином, невиконання ПП «Афелій», ПП «Дерсеф» та ПП «Бермет» вимог щодо декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Кастросервіс» не можуть бути підставою для покладення за відповідальності такі дії на ТОВ «Запорізький завод кольорових металів».

Щодо реєстраційної інформації по платнику податків, наданої контролюючим органом, в рядку «стан платника» якої зазначено про припинення ТОВ «Кастросервіс», слід відзначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Кастросервіс» державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнання її банкрутом вчинена 27.06.2012. При цьому, на час здійснення господарської операції відповідно до записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.04.2011 вчинено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а наступний запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за адресою вчинено лише 16.01.2012. Таким чином, ТОВ «Кастросервіс» на момент укладання договору та його виконання було наділено належною компетенцією, знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС №0000080029 від 07.05.2012.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя /підпис/ Я.В. Горобцова