Ухвала суду № 27829573, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10888/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судці: Мамчура Я.С.

судців: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Бейкері Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Бейкері Груп»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомленні - рішення від 14 березня 2012 року №0000152240/452 в частині донарахування суми податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на нікчемність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Інтермаксервіс», вчення їх без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Форвард Бейкері Груп»зареєстрована як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Форвард Бейкері Груп»з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Алерт», ПП»Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Арона Сервіс», ПП «Саланг-ТМ», ПП «Асіст», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т», ПП «Агат Сервіс», ПП «Астелікс-2007», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Алькасар Плюс» за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 лютого 2012 року №770/2307/34343126.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем плі.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ним занижено суму податку на додану вартість за період з 01 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) за період з 01 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року у розмірі 4 021,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за період з 01 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року у розмірі 62 959,00 грн.

На підставі даного атку відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2012 року №0000152240/452, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62 959,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 749,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

При цьому придбання товарів (послуг) має бути підтверджено первинними документами, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік»та які складені під час фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік»господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж, фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Така ж позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Так, між ТОВ «Форвард Бейкері Груп»(Покупець) до ТОВ «Інтермаксервіс»(Продавець) укладено договір №4/1 від 08 січня 2009 року, відповідно до п.1.1 якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність товар у відповідності з умовами чинного договору (а.с.36-38).

На підтвердження виконання умов договірних взаємовідносин та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 листопада 2009 р. № ОУ-2511-5 на загальну суму 65 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -10 833,33 грн., від 09 червня 2009 р. № ОУ-0906-3 на загальну суму 168700,00 грн., в т.ч. ПДВ -28116,67 грн.; видаткові накладні від 01.06.2009 р. № РН-0106-9, від 03 серпень 2009 р. № РН-0308-5, від 18 листопада 2009 р. № РН-1811-1, від 18 листопада 2009 р. № РН-1811-2; податкові накладні від 01 червня 2009 р. № 106.9 на загальну суму 96546,00 грн., в т.ч. ПДВ -16091,00 грн., від 03 серпень 2009 р. № 308.5 на загальну суму 39520,00 грн., в т.ч. ПДВ -6586,67 грн., від 18 листопада 2009 р. № 18111 на загальну суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ -2800,00 грн., від 18 листопада 2009 р. № 18112 на загальну суму 15840,00 грн., в т.ч. ПДВ -2640,00 грн., від 25.11.09 р. № 251105 на загальну суму 65000,00 грн., в т.ч. ПДВ -10833,33 грн., від 09 червня 2009 р. № 906.4 на загальну суму 168700,00 грн., в т.ч. ПДВ -28116,67 грн. На думку позивача, вказані документи дають йому право на формування суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 67 067,67 грн.

Відповідно до бази АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що позивачем було відображено у складі податкових зобов'язань суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтермаксервіс" в розмірі 4 048,00 грн. Належних доказів оплати позивачем отриманих за вищевказаним договором товарів під час проведення відповідачем перевірки так і під час розгляду справи в суді надано не було.

Крім того, згідно пояснень засновника та директора ТОВ "Інтермаксервіс" ОСОБА_3, отриманих співробітниками СБ ПМ Кременчеської ОДПІ у Полтавській області 20 травня 2011 року, встановлено, що в період з 1998 року по травень 2008 року, він був директором та засновником ТОВ "Інтермаксервіс", але в травні 2008 році він передав всі права на підприємство, печатку та документи ТОВ "Інтермаксервіс" ОСОБА_4 на підставі довіреності від 21 травня 2008 р., за умови що вона перереєструє підприємство на своє ім'я в державних органах, але вказані дії вона не зробила. З травня 2008 року до фінансово-господарської діяльності підприємства він ніякого відношення не має, звітностей до держаних органів, в тому числі податкову звітність до ДПІ не складав, не підписував та не подавав. Товарно-матеріальні цінності не отримував та не відвантажував, кошти від покупців не отримував та не перераховував кошти постачальникам.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2010р. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28. ч.2 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч.3 ст.28. ч.2 ст.200 (незаконні дії на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення), ч.3 ст.28. чч.2 і 3 ст.358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) КК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції вчинені між позивачем та ТОВ «Інтермаксервіс»є такими, що не створюють реальних наслідків. Податкові накладні виписані ТОВ «Інтермаксервіс»не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік»та не дають позивачу право на формування податкового кредиту на додану вартість в сумі 62 959,00 грн.

Матеріли справи не містять належних доказів реальності господарських операцій, вчинених між ТОВ «Форвард Бейкері Груп»та ТОВ «Інтермаксервіс», у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 14 березня 2012 року №0000152240/452.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Бейкері Груп»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.