Рішення № 27826156, 22.11.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2218/14276/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Дідик А.Б.,

з участю прокурора Параскевича О.Г.,

позивача ОСОБА_1,

його представників ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представниці відповідачів Крепак Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди із апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2012 року,

встановила:

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі -Управління) про стягнення з відповідача на його користь 200000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.

Позивач зазначив, що постановою слідчого прокуратури Хмельницького району Хмельницької області від 12 липня 2001 року відносно нього порушено кримінальну справу за п. «і»ст. 93 КК України (в редакції Закону 1960 року) і того ж дня відповідно до ст. 115 КПК України його було затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину. 15 липня 2001 року до нього був застосований запобіжний захід у виді взяття під варту. У віці 14 років він потрапив до Хмельницького слідчого ізолятора № 29, в якому перебував до 27 жовтня 2004 року, після чого обраний йому запобіжний захід було змінено на підписку про невиїзд. Після повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування у період з 27 жовтня 2004 року до 3 квітня 2009 року вона неодноразово закривалась, але потім постанови про закриття кримінальної справи скасовувались прокурором. Остаточною постановою слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 3 квітня 2009 року кримінальну справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого п.п. «а», «е», «і»ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції Закону 1960 року).

ОСОБА_1 вважає, що незаконними затриманням, притягненням до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу у виді взяття під варту та триманням під вартою йому завдано моральної шкоди. Протягом тривалого часу він терпів душевні та фізичні страждання, були порушені його нормальні життєві зв'язки, погіршились його відносини з оточуючими. Зокрема, він перебував під вартою більше трьох років і з боку правоохоронних органів на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск. За цей період у нього погіршився стан здоров'я, він переніс ряд хвороб і не одержував належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора. Через арешт він не зміг закінчити загальноосвітню школу, здобути освіту та працевлаштуватись на нормальну роботу, а у зв'язку із перебуванням на підписці про невиїзд він був позбавлений можливості виїхати за кордон на заробітки.

Суд залучив Державну казначейську службу України (далі -Казначейство) до участі у справі як співвідповідача.

Прокурор міста Хмельницького вступив у справу відповідно до ст. 45 ЦПК України.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 35214005004130, код ЄДРПОУ 37567646, МФО 820172, банк платника: Державна казначейська служба України) на користь ОСОБА_1 80000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та досудового слідства. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що незаконне затримання ОСОБА_1 та безпідставне притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконне застосування до позивача запобіжного заходу у виді взяття під варту і підписки про невиїзд, тривале перебування його під вартою призвело до моральних втрат останнього. Врахувавши характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 та їх негативні наслідки, вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд частково погодився з позивачем і визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 80000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі Казначейство просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Казначейства підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив закон, який підлягав застосуванню (ст. 1176 ЦК України, Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі -Закон № 266/94-ВР). Крім того, суд не застосував норми ст. 176 ЦК України, ст. 48 БК України, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі -Положення).

У зв'язку з порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлено, що постановою слідчого прокуратури Хмельницького району Хмельницької області від 12 липня 2001 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого п. «і»ст. 93 КК України (в редакції Закону 1960 року). Того ж дня відповідно до ст. 115 КПК України позивача було затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину.

15 липня 2001 року Хмельницьким районним судом Хмельницької області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Постановою слідчого від 21 липня 2001 року позивача притягнуто як обвинуваченого за п. «і»ст. 93 КК України (в редакції Закону 1960 року). У той же день органи досудового слідства пред'явили ОСОБА_1 дане обвинувачення.

Перебуваючи у Хмельницькому слідчому ізоляторі № 29, ОСОБА_1 хворів на мікробну екзему та алергічний дерматит. Позивач отримував лікування у медичній частині установи.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2004 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за п.п. «а», «е», «і»ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції Закону 1960 року) направлено прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування. Міру запобіжного заходу позивачу змінено з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Протягом 2005-2008 років кримінальна справа 12 разів закривалась (30 березня 2005 року, 18 травня 2005 року, 25 липня 2005 року, 19 вересня 2005 року, 7 грудня 2005 року, 25 січня 2006 року, 2 квітня 2006 року, 28 січня 2007 року, 28 березня 2007 року, 2 липня 2007 року, 14 вересня 2007 року, 20 липня 2008 року). Однак постановами прокуратури Хмельницької області від 14 квітня 2005 року, 16 червня 2005 року, 10 серпня 2005 року, 25 жовтня 2005 року, 19 грудня 2005 року, 17 лютого 2006 року, 20 грудня 2006 року, 27 лютого 2007 року, 3 травня 2007 року, 31 липня 2007 року, 12 червня 2008 року, 2 березня 2009 року постанови слідчого про закриття кримінальної справи скасовувались.

Постановою слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 3 квітня 2009 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу злочину.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Пунктом 2 частини 2 статті 1167 ЦК України (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин) передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин) шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

В силу п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР громадянину відшкодовується моральна шкода.

Частинами 1, 5, 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР установлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як передбачено ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За змістом вказаних норм вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду пред'являються фізичною особою до держави в особі названих органів. Ці органи мають бути відповідачами у такій справі. Поряд із відповідним державним органом до участі у справі має бути притягнутий відповідний орган Державного казначейства України.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, ОСОБА_1 мав пред'явити їх до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та прокуратури Хмельницької області.

Натомість, ОСОБА_1 пред'явив позов лише до Казначейства, яке в силу норм ст. 48 БК України та Положення не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та положення ст. 176 ЦК України, відповідно до яких юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави, та помилково відхилив клопотання Казначейства про притягнення до участі у справі органів досудового слідства як співвідповідачів.

Незалучення управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та прокуратури Хмельницької області до участі у справі як належних відповідачів унеможливлює правильне вирішення спору. Зазначена обставина тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові ОСОБА_1

У зв'язку з цим, доводи позивача про неправильність визначення судом розміру грошового відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування 200000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції -Продан Б.Г. Справа № 22ц/2290/2557/12

Доповідач -Ярмолюк О.І. Категорія 33