Ухвала суду № 27824370, 26.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2070/10/4/0170

26.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.05.12 по справі № 2а-2070/10/4/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул.Години, 2 в, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул.Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 адміністративний позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим від 01.02.2010 №0002211502/3 про визначення Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (ідентифікаційний код 19195199) податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 183058,95 грн.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання з ПДВ за червень-серпень 2008 року у загальній сумі 400446,00 грн., підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17. Закону №2181 відсутні; відповідач, всупереч визначеної законом компетенції податкового органу, змінював призначення платежу, який платник податку направляв на погашення поточних податкових зобов'язань, що свідчить про невірний розрахунок відповідачем сум штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Державною податковою інспекцією у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби в ході невиїзної документальної перевірки позивача був встановлений факт порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим відповідачем складений Акт від 15.10.2009 №1660/15-2/19195199; кошти, які перераховувались позивачем, спрямовувались податковим органом на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону №2181.

В судове засідання 26.11.2012 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2010 №0002211502/3. Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний до 01.01.2011, далі -Закон №2181).

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 19195199, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Керченської міської ради 15.05.1992, є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м.Керчі АР Крим.

Посадовою особою податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання суми податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2008 року, за результатами перевірки складено акт від 15.10.2009 №1660/15-2/19195199 (арк.с.9-11).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181. За даними акту перевірки позивач несвоєчасно погасив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2008 року у загальній сумі 366117,90грн., період затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання склав більше 90 календарних днів.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2010 №0002211502/3 (арк.с.9), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183058,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції до 01.01.2011 (далі - Закон №2181), Законом України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (підпункт 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1. статті 5 Закону №2181).

Сторонами не надано доказів того, що позивачем обрано квартальний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені підпунктом «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, тому граничним строком сплати податку за червень 2008 року є 30.07.2008; за липень 2008 року -30.08.2008; за серпень 2008 року -30.09.2008.

Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи документів вірно встановлено, що позивачем самостійно визначено у рядку 27 податкових декларацій за червень-серпень 2008 року податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 400446,00 грн., у тому числі: за червень 2008 року у сумі 114285,00 грн.; за липень 2008 року у сумі 131031,00 грн.; за серпень 2008 року у сумі 155130,00 грн. (арк.с.25-30).

Вказані податкові декларації з ПДВ за червень-серпень 2008 року подані позивачем до Державної податкової інспекції в м.Керчі у строки, встановлені підпунктами 4.1.4. та 4.1.5. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання з ПДВ за червень-серпень 2008 року у загальній сумі 400446,00 грн.

Данні акту перевірки про погашення податкових зобов'язань у повному обсязі за червень у період з 29.08.2008 по 05.02.2009, за липень - з 05.02.2009 по 27.03.2009, за серпень - з 27.03.2009 по 10.07.2009, спростовуються наданими позивачем документами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на 15.10.2009 (дата складання акту перевірки) відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17. Закону №2181 у зв'язку з тим, що:

- часткова оплата податкового зобов'язання в сумі 100000,00 грн. здійснена у межах строку, встановленого підпунктом 5.3.1. пункту 5.1. статті 5. Закону №2181: так, оплата здійснена 08.07.-11.07.2008, а граничний термін сплати до 30.07.2008;

- на несплачений податковий борг в сумі 14285,00 грн. штрафні (фінансові санкції) за підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17. Закону №2181 не нараховуються у зв'язку з відсутністю бази для нарахування таких санкцій -погашеного податкового боргу;

- оплата податкового зобов'язання в сумі 131031,00 грн. здійснена у межах строку, встановленого підпунктом 5.3.1. пункту 5.1. статті 5 Закону №2181: 20.08.-29.08.2008, а граничний термін сплати до 01.09.2008.

- часткова оплата податкового зобов'язання в сумі 55000,00 грн. здійснена у межах строків, встановлених підпунктом 5.3.1. пункту 5.1. статті 5 Закону №2181: так, оплата здійснена 25.09.-30.09.2008, а граничний термін сплати до 30.09.2008;

- на несплачений податковий борг в сумі 100130,00 грн. штрафні (фінансові санкції) за підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 не нараховуються у зв'язку з відсутністю бази для нарахування таких санкцій -погашеного податкового боргу.

Орган державної податкової служби України, відповідно до статті 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, жодна норма податкового законодавства (чинна на час виникнення спірних відносин) не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 17.10.2011 №21-82а11 за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення по справі за позовом Джанкойської ОДПІ до КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарська м.Джанкоя»про стягнення заборгованості (яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України) визнано обґрунтованим висновок про те, що пункт 7.7 статті 7 Закону №2181 не надавав податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, відповідач, всупереч визначеної законом компетенції податкового органу, змінював призначення платежу, який платник податку направляв на погашення поточних податкових зобов'язань.

Вказане свідчить про невірний розрахунок відповідачем сум штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні. При цьому суд зазначає, що до його компетенції входить надання оцінки законності прийнятому суб'єктом владних повноважень рішенню, а не зміна самого рішення або його підстав.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом першої інстанції вірно застосовані положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо можливості вийти за межі позовних вимог в частині визнання податкового повідомлення-рішення протиправним і їх скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 у справі № 2а-2070/10/4/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 у справі № 2а-2070/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна