Ухвала суду № 27821768, 27.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/412/12

Головуючий у 1-й інстанції: Григораша В.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Бернацькій І.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Бишки М.Є., Жовнірчук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_5 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000021700 від 13.01.2012 року та №0000031700 від 13.01.2012 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні вказали на те, що вважають постанову суду І інстанції такою, що прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для її скасування не вбачається. За таких умов просили суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрований у виконавчому комітеті Новоселицької районної державної адміністрації 01.07.2009р. за місцезнаходженням с. Рідківці, Новоселицький район, Чернівецька область, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців №2033000000004433. На податковому обліку в Новоселицькій МДПІ перебуває з 02.07.2009р. №10982.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є роздрібна торгівля з лотків та на ринках (КВЕД 52.62.0).

Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. позивач здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Працівниками відділу оподаткування юридичних осіб ДПА в Чернівецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р., у відповідності до пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (далі - ПК України) та на підставі направлень від 13.12.2011р. №790, 791 і наказу ДПА в Чернівецькій області №342 від 12.12.2011р. (а.с.55), за результатами якої складено акт від 28.12.2011р. №42/17-026/НОМЕР_1 (а.с. 5-33).

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено допущені позивачем порушення:

- пп.19.1.в) п.19.1 ст.19 Закону України №889-IV від 22.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб", п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та пп. 4.1.4.б) п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - неподання до податкового органу декларації про отримані доходи за 3 кв.2010року; за 4кв.2010р.

- ст. 1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999р. №746/99 - не вірне визначення обсягу виручки від реалізації товарів, робіт та послуг;

- п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999р. "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (із змінами та доповненнями), п.6 ст.128 Господарського кодексу України та пп.19.1.а п.19.1 ст.19 Закону України №889-IV від 25.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб" - неведення обліку доходів і витрат, а саме в період з 01.07.2009р. по 06.07.2010р. неведення обліку доходів і витрат та в період з 06.07.2010р. по 30.06.2011р. неведення обліку доходів і витрат в книзі обліку доходів і витрат за №624 від 06.07.2011р.;

- розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. - не визначення суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податку у сумі 18400,59 грн.;

- ст.12.1.а "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р. - не реєстрація платником податку на додану вартість у визначений термін, заяву підприємець повинен був подати не пізніше 20.09.2010р. оскільки перевищення виникло в серпні 2010р.;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями та п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI - не включення до складу податкових зобов'язань сум з ПДВ від реалізації продукції, що підтверджується актами виконаних робіт виписаних ТОВ "Завод Конвектор" та від надання в оренду власного нерухомого майна та невірне визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет в сумі 317 875 грн.;

- пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI - неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. (9 податкових періодів).

За результатами перевірки Новоселицькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000021700 від 13.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 317 875,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 74358,00грн. (а.с. 37).

- №0000031700 від 13.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку з підприємницької діяльності в сумі 18 400,59 грн. (а.с. 36).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що позивачем допущено перевищення граничного розміру обсягів виручки (500000,00 грн.), отриманого в податковий період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р., а тому, повинен був перейти на загальну систему оподаткування, а сума такого перевищення підлягала оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет № 13-92).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду І інстанції, виходячи з такого.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно пункту 4 статті 1 зазначеного Указу, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Згідно ч.2 ст.13 розділу IV Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно ч.3 ст.13 розділу IV Декрету №13-92, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон України № 168/97-ВР), визначено коло осіб, які підлягають обов'язковий реєстрації як платники ПДВ, а саме - якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ).

Відповідно до підпункту 9.4 статті 9 Закону України № 168/97-ВР, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п.4.7 ст.4 Закону України № 168/97-ВР, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що поставка товарів (робіт, послуг), здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п.п. 19.1 в) п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.

Згідно п.п. 4.1.4. б) п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.п. 19.1.а) п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до пп. 14.1.56 ст. 14 ПКУ від 02.12.2010 р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з пп. 164.1.3 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно зі статтею 177 ПКУ.

Підпунктом 177.2 ст. 177 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Поряд із цим, відповідно до пп. 177.10 ст. 177 ПКУ, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати документи на підтвердження походження товару.

Для фізичних осіб - підприємців, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено Наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1025 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.3. Порядку у графі 3 Книги обліку доходів і витрат щодня відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.

Таким чином, вся сума коштів, отримана фізичною особою - підприємцем на поточний рахунок, є загальним оподатковуваним доходом (виручкою), яка відображається у книзі обліку доходів та витрат.

Перевищення позивачем граничного розміру обсягів виручки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до договору консигнації № 42/1-10 від 01.06.2010 року (а.с. 39, 40, 58,) ТОВ "Завод Конвектор" (Консигнант) зобов'язувався поставляти товари, визначені в п. 2.1 цього Договору, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (Консигнатор) для їх продажу, а консигнатор зобов'язувався приймати продукцію на реалізацію та від свого імені і за обумовлену цим договором винагороду продавати цю продукцію третім особам. Згідно з ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі за та обов'язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність. Пунктом 1 ст.1013 ЦК України встановлено, що комітент повинен виплатити місіонерові плату у розмірі і в порядку, встановленому у договорі комісії.

Станом на 1-е число кожного місяця Консигнатор зобов'язувався надавати Акт виконаних робіт із зазначенням суми винагороди за реалізовану продукцію в попередньому місяці (п.3.1.3 Договору).

При продажу продукції покупцю Консигнатор зобов'язувався надавати Консигнанту Звіт продажу встановленої форми, де вказується номенклатура, кількість, ціна продукції та загальна вартість реалізованої продукції (п.6.1). Винагорода Консигнатора становить 6% від суми Звіту Продажу (п.6.2). Право на винагороду Консигнатор отримує з моменту реалізації переданих на консигнацію за договором товарів (п.6.3).

ФОП ОСОБА_5 (Консигнатор) отримує плату шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію (п.7.1). Консигнатор зобов'язувався перераховувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Консигнанта згідно Звітів продажу (п.7.2).

Пунктом 31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продаж товарів - будь які операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду І інстанції, що продавцем товару є саме та особа, яка передає його у власність покупця, не обов'язково власник цього товару, а покупець, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару саме продавцеві.

ОСОБА_5 на підставі договору комісії (консигнації) на продаж продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладав договори купівлі-продажу з третіми особами (покупцями) та здійснював продаж (реалізацію) товару покупцям.

Тому є обґрунтованим висновок суду І інстанції, що сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції за договором комісії, включаючи і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно з положенням Указу №727/98 не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

За результатами проведеної звірки ТОВ "Завод Конвектор" з ФОП ОСОБА_5, ДПІ у м.Ужгород складено довідку від 03.10.11р. № 492/23-4/30104493 (а.с. 67-72), з якої встановлено, що відповідно до умов договору консигнації №42/1-10 від 01.06.2010 року та договору поставки продукції № 42/1-11 від 03.01.2011 року ТОВ "Завод "Конвектор" виписало Акти виконаних робіт за період з червня 2010 року по січень 2011 року, щодо надання ФОП ОСОБА_5 послуг по продажу продукції (конвекторів, котлів) на загальну суму продажу 2 398 217,40грн. з ПДВ та на загальну суму винагороди 143 893,10 грн. (а.с. 128-134). В межах даних поставок ТОВ "Завод Конвектор" виписало видаткові накладні за період з січня 2011 року по червень 2011 року на продукцію (конвектори, котли, опари) на загальну суму 592 193,42 грн.

Станом на 01.07.2009р. дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках з позивачем відсутня, а станом на 30.06.2011р. дебіторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_5 складає 4 087,16 грн., тобто в межах даних договірних умов сторони виконали свої зобов'язання та фактично підтверджено обсяг продажу ФОП ОСОБА_5 товарів на загальну суму 2515103,4 грн.

Доказом підтвердження систематичного перерахування коштів ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок ТОВ „Завод Конвектор" за результатами продажу товарів третім особам, в межах договору консигнації, є реєстр оплат згідно банківських виписок викладений в Листі ТОВ "Завод Конвектор" № 694 від 07.10.2011 року (а.с. 81), яким підтверджено, що позивачем, на розрахунковий рахунок ТОВ „Завод Конвектор" перераховувались кошти, як оплата за продані товари, починаючи з 29.06.2010року по 29.06.2011року.

Крім того, згідно Довідки ДПІ у м. Чернівці №100 від 03.10.2011р. «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Ажур» щодо підтвердження господарських відносин із СГД ОСОБА_5, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року», підтверджено взаємовідносини ПП "Ажур" з ФОП ОСОБА_5 та встановлено, що за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. з ФОП ОСОБА_5 проведено розрахунки, в тому числі 4кв. 2009 р.- 300,0 грн., 3 кв. 2010р. - 170,0 грн., 4 кв. 2010р. - 375,68 грн., 1 кв. 2011р. - 299,0 грн., 2 кв. 2011р.- 150,0 грн.

Крім того, факт продажу товарів підтверджується актами виконаних робіт за червень 2010 - січень 2011 року (а.с.128-138).

Щодо доводів апелянта про нездійснення продажу товарів, із посиланням на інвентаризаційний опис (а.с.217), колегія суддів, вважає що вказаний опис не може бути прийнятий в якості доказу, адже за відсутності первинних документів, не можливо встановити коли зазначені в описі товари надійшли до позивача та з якого періоду зберігаються.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 грудня 2012 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.