Рішення № 27820841, 27.11.2012, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/1404/315/2012

Справа № 1404/1031/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.

при секретарі Дячук А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про встановлення факту роботи, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2012 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про встановлення факту роботи, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В позові зазначив, що за направленням Березнегуватського районного центру зайнятості з 19 квітня 2012 року він був влаштований водієм до відповідача, одна виконував роботу тракториста. Працював він по 16 годин на добу, у вихідні та святкові дні. Через невиплату заробітної плати, 10 травня 2012 року він розірвав з відповідачем трудовий договір та лише 20 липня 2012 року, при реєстрації розірвання трудового договору, отримав від нього трудову книжку і посвідчення тракториста. До даного часу відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, через що він змушений був звертатися до правоохоронних органів. Вважаючи свої права порушеними, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі -2 693,99 грн., з урахуванням понаднормової роботи, роботи у вихідні та святкові дні, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні -10 755,96 грн. та моральну шкоду -5 000,00 грн. за відсутність можливості утримувати родину через несвоєчасне повернення трудової книжки.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що за направленням центру зайнятості разом з братом ОСОБА_5 працювали у відповідача трактористами. Працювали на польових роботах на одному тракторі позмінно. Він працював з 8 години ранку до 8 години вечора. Через невиплату відповідачем заробітної плати вони розірвали договір. За час роботи у відповідача він отримав 200 грн. грошима та на 500 грн. взяв у нього в магазині продуктів харчування. Залишок заборгованості відповідач до даного часу не повернув.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримала позовні вимоги, пояснила, що з 19 квітня 2012 року позивач працевлаштувався до відповідача на роботу водієм, однак фактично працював трактористом. Працював з 04 години ранку до 22 години вечора щодня, крім 22 квітня, 09 та 10 травня 2012 року. Через несплату відповідачем заробітної плати, сторони розірвали трудовий договір 10 травня 2012 року. Однак відповідач повернув позивачу посвідчення тракториста та трудову книжку лише 20 липня 2012 року, а заробітну плату до даного часу не виплатив. Через протиправні дії відповідача позивач змушений був звертатися до правоохоронних органів та не міг утримувати сім'ю.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив суд відмовити йому в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні також заперечувала проти позовних вимог позивача, пояснила, що позивач разом зі своїм братом ОСОБА_5 дійсно працювали трактористами у відповідача позмінно на одному тракторі на польових роботах з 19 квітня по 10 травня 2012 року. Іншу роботу позивач з братом не виконували. Світовий день в той період складав 16 годин на добу, а тому на кожного з них припадало по 8 годин роботи. Коли на тракторі працював ОСОБА_5, позивач в цей час відпочивав. При звільненні позивача 10 травня 2012 року з ним було проведено повний розрахунок: частину -продуктами харчування через магазин матері відповідача, а іншу частину -грошима. Після звільнення позивача, відповідач в тракторі виявив його посвідчення тракториста та трудову книжку. Звертався до нього, щоб він їх забрав, однак позивач за ними не прийшов. Лише при реєстрації розірвання трудового договору відповідач зміг повернути позивачу його документи.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 квітня 2012 року між відповідачем та позивачем було укладено трудовий договір, за яким останній зобов'язався виконувати роботу водія, з восьмигодинним робочим днем, двома вихідними на тиждень та з оплатою праці, в розмірі 1 200,00 грн. на місяць, а позивач зобов'язався виплачувати йому заробітну плату (а.с.9).

Трудовий договір зареєстровано в Березнегуватському районному центрі зайнятості 19 квітня 2012 року.

10 травня 2012 року вищевказаний трудовий договір сторонами було розірвано на підставі ст.38 КЗпП України, про що свідчить запис в трудовій книжці позивача (а.с.6).

В зазначений період, позивач фактично працював у відповідача разом зі своїм братом ОСОБА_5 трактористом, на одному тракторі на польових роботах. Дані факти не оспорюються сторонами по справі.

Відповідно до табеля робочого часу, позивач працював у відповідача щоденно по 8 годин, крім вихідних 22 квітня, 1, 9 та 10 травня 2012 року (а.с.26-27).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили факт роботи позивача у відповідача трактористом в період з 19 квітня до 10 травня 2012 року. Крім того пояснили, що позивач не працював більше 8 годин на день, оскільки працював разом з братом на одному тракторі позмінно, а іншої роботи не виконував. Однак ОСОБА_7 зазначив, що 2 дні позивач все ж таки працював з 08 години ранку до 08 години вечора, оскільки необхідно було закінчити посівну. За роботу, відповідач розрахувався з ним грошима та продуктами харчування, однак докази тому відсутні.

Факт роботи у відповідача позивача підтвердила в судовому засіданні також свідок ОСОБА_8, яка є співмешканкою позивача. Також остання підтвердила факт роботи позивача на тракторі на польових роботах позмінно з братом ОСОБА_5 Крім того пояснила, що позивача на роботу забирали рано вранці, а повертався він пізно ввечері.

З 30 липня 2012 року позивач перебуває на обліку в Березнегуватському районному центрі зайнятості як безробітний, що підтверджується довідкою центру зайнятості від 17 серпня 2012 року (а.с.16).

Суд вважає, що між сторонами мають місце трудові правовідносини щодо оплати праці, строку розрахунку при звільненні та відповідальності за затримку розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.1 ст.50 зазначеного Кодексу нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Частина 1 ст.72 та ч.1 ст.107 КЗпП України передбачають оплату у подвійному розмірі за роботу у вихідний або святковий день.

У відповідності до ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 вищевказаного Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем факт роботи позивача трактористом не оспорюється, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 693,99 грн. заробітної плати суд задовольняє частково, в розмірі 554,88 грн. виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював щодня по 8 годин, з них 2 дні по 12 годин, крім вихідних 22 квітня, 01,09 та 10 травня 2012 року. Згідно трудового договору, вихідними днями позивача були середа та п'ятниця. За період з 19 квітня по 10 травня 2012 року вихідних та святкових - 8 днів (20,22,25,27 квітня та 1,2,4,9,10 травня).

Тому позивач відпрацював у відповідача 16 днів по 8 годин та 2 дні по 12 годин, з яких 4 дні були вихідні або святкові.

За трудовим договором заробітна плати позивача в місяць -1 200,00 грн. В місяці в середньому 22 робочих дні з восьмигодинним робочим днем. Тому година роботи позивача коштує 6,82 грн. (1200грн. : 22 р.д. : 8 годин).

Позивачем зароблено: 16 днів по 8 годин -872,96 грн., 2 дні по 12 годин -163,68 грн., 4 дні вихідних -218,24 грн.. Всього -1 254,88 грн.

Судом встановлено, що позивачеві виплачено продуктами харчування -700,00 грн.

Заборгованість по заробітній платі склала 554,88 грн. (1 254,88 грн. -700,00 грн.)

Суд не приймає до уваги доводи позивача та його представника про роботу у відповідача щоденно більше 8 годин на добу, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами та є протирічливі між собою.

Судом також не приймаються до уваги доводи представника відповідача та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7 про повний розрахунок з позивачем по заробітній платі, оскільки вони не підтверджені належними на те доказами.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 775,96 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд задовольняє частково, в розмірі 5 577,6 грн. виходячи з наступного.

За 18 днів роботи позивач заробив 1 254,88 грн., тобто за 1 день 69,72 грн.

Затримка розрахунку при звільненні складає 80 днів -з 10 травня до 30 липня 2012 року (день постановлення позивача на облік до центру зайнятості як безробітного).

Середній заробіток за затримку розрахунку складає 5 577,6 грн. (80 днів х 69,72 грн.)

Вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд не задовольняє з наступних підстав.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом проводиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як в позові так і в судовому засіданні позивач та його представник обґрунтовували моральну шкоду відсутністю у позивача можливості утримувати родину через несвоєчасне повернення відповідачем трудової книжки та посвідчення тракториста.

Однак, в судовому засіданні судом встановлено, що позивач 10 травня 2012 року покинувши роботу, забув посвідчення тракториста та трудову книжку в тракторі та на вимоги відповідача забрати її не з'являвся. Лише при реєстрації розірвання трудового договору відповідач зміг повернути позивачу його документи.

Крім того, у відповідності до п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудова книжка працівника, який працює на умовах трудового договору у фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності, зберігається безпосередньо у працівника.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу витрат на оплату правової допомоги, пропорційно задоволеним позовним вимогам та витрат на оплату судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про встановлення факту роботи, задовольнити.

Встановити факт роботи ОСОБА_1 у фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на посаді тракториста з 19 квітня до 10 травня 2012 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належну йому заробітну плату, в розмірі 554,88 (п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 88 коп.) грн. з відрахуванням за даної суми всіх податків та обов'язкових платежів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, в розмірі 5 577,6 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 60 коп.) грн. з відрахуванням за даної суми всіх податків та обов'язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відмовити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правової допомоги -166,01 (сто шістдесят шість грн. 01 коп.).

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору - 214,6 грн. на розрахунковий рахунок 31216206700065, код ЄДРПОУ 23628405, одержувач «Управління державної казначейської служби у Березнегуватському району»код 22030001, МФО 826013.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Суддя С. А. Луста