Ухвала суду № 27820130, 20.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 67634/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Акваперл» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13 липня 2010 року № 0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 25044,00 грн., від 21 серпня 2010 року № 0003331640/0 2675/15-2/22098755/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 92949,00 грн., від 20 жовтня 2010 року № 0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 19943,00 грн. та від 16 листопада 2010 року № 0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 69670,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року дана справа була об'єднана зі справою за позовом ПП «Акваперл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0004551640/04050/15-2/22098755/25922 від 28 жовтня 2009 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 17101,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що звичайна ціна встановлюється за правилами п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною. Жодним законодавчим актом України не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України. Посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів. Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він сплатив всі необхідні при розмитненні платежі та податки від митної вартості товару, а ціну, за якою реалізував товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», при здійсненні господарської діяльності ціна реалізації товару коливалася відповідно до попиту, економічного стану ринку, маркетингових досліджень. Реалізація товару проводилась оптом, але в жодному випадку ціна товару не була нижчою від ринкової ціни, а отже, й від звичайної.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що позивач проводив реалізацію виробів санітарно-технічного призначення, ванн, облицювальної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості і включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами. Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

ДПІ у м. Ужгороді були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Акваперл», поданої за серпень 2009 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року, за результатами яких складені відповідні акти, на підставі яких відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В актах перевірок відповідач зазначає про порушення позивачем вимог пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми податку на додану вартість, належного до відшкодування за вказані періоди.

Позиція податкового органу полягає в тому, що договірна (контрактна) вартість реалізованого позивачем товару на території України була нижча за звичайну ціну (митну вартість).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких висновків відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.2 цієї статті для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

А відповідно до пп. 1.20.8 цієї статті обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», якою передбачено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку,.

Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база оподаткування податком на додану вартість визначається, виходячи з продажної вартості товару і в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач реалізовував імпортовані ним товари саме за звичайними цінами, які відповідають справедливій ринковій ціні, як передбачено зазначеними вище нормами, а доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих товарів відповідач суду не надав.

При цьому податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів відповідно до вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідача дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Покликання відповідача на п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту в зв'язку з ввезенням (імпортуванням) товарів на митну територію України, відповідає сумі податку, фактично сплаченого платником податку митному органу до або на день подання ВМД. Сума ж податку, що підлягає фактичній сплаті, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, а у разі коли договірна (контрактна) вартість товарів менша за митну вартість цих товарів - виходячи з митної вартості товарів.

Крім цього, формування податкового кредиту при імпорті товарів пов'язується зі сплатою податкових зобов'язань, тому доводи відповідача про те, що податковий кредит повинен обчислюватись, виходячи з договірної (контрактної) вартості, є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем в подальшому реалізація даного товару на митній території України здійснювалася з урахуванням його договірної (контрактної) вартості, яка є меншою митної вартості та відповідно з вартості такої реалізації визначались податкові зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість ПП «Акваперл» визначена вірно - відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із договірної вартості таких товарів, яка не нижча за звичайні ціни.

А п. 4.3 ст. 4 цього Закону регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зменшення податковим органом позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані вище періоди, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі № 2а-4313/10/0770 за позовом Приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик