Постанова № 27819259, 27.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-9011/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 року № 0027392330.

В обґрунтування позову зазначалося, що при проведенні позапланової перевірки позивача, відповідач дійшов невірних висновків щодо безтоварності господарських операцій ТОВ Агропромислової компанії "СП Укрсоя" з контрагентами ПП «Мгновение Юг»та «Парітет 78», у зв'язку з чим, прийняте відповідачем податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 26.10.2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ АК "СП Укрсоя" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ПП "Мгновение ЮГ, ТОВ "Паритет-78", та ФГ " Травень" за період серпень 2011 року.

За результатами поведеної перевірки складено Акт позапланової виїзної перевірки від 04.11.2011р. №1188/23-300/32184015.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 04.11.2011р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.11.2011р. № 0027392330 яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4641,57 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2320,78 грн. за порушення п.п. 198.3 п. 198.6. ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що первинні документи бухгалтерського обліку на підставі яких позивач сформував податковий кредит у серпні 2011 року не відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік».

Колегія суддів не погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та відмові в задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників ПП "Мгновение ЮГ, ТОВ "Паритет-78", та ФГ " Травень" товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, наявні у позивача документи (податкові накладні, накладні на отримання товару, договори, за якими отримано послуги та товари, акти здачі - прийняття робіт, товарно-транспортні накладні), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу представником відповідача в ході судового засідання не спростовано доводи позивача про те, що на момент складення контрагентами податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, підприємства -контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Крім того, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, первинні документи, надані позивачем не заповнені у відповідності до вищезазначених норм, а саме не мають печатки підприємств.

Однак, вказаний висновок суду першої інстанції зроблено без повного дослідження усіх матеріалів, в тому числі оригіналів первинних документів, які були досліджені судом апеляційної інстанції в ході судового розгляду.

Так, досліджуючи оригінали податкових накладних, договорів, актів здачі-прийому робіт, товарно-транспортних накладних, колегія суддів встановила, що вони у повній мірі відповідають вище наведеним вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та статті 201 Податкового кодексу України, в тому числі мають такі необхідні реквізити як печатку підприємств та підписи.

Також, представник відповідача в ході апеляційного розгляду справи не спростував доводів представника апелянта про те, що при проведенні перевірки та складанні акту у податкового органу не було заперечень до правильності складання вище наданих первинних документів, що до речі підтверджується висновками акту перевірки, серед яких не зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Податкового кодексу України в частині складання податкових накладних та інших первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій Агропромислової компанії "СП Укрсоя" з ПП "Мгновение ЮГ, ТОВ "Паритет-78" та ФГ «Травень»за період серпень 2011 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вказаними вище контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В свою чергу, розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які як перевірено з оригіналів відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників товарів та послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.195, ст. 196, п.3 ч.1, ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року скасувати. Винести по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії "СП Укрсоя" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 18.11.2011 року № 0027392330.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2012 року.

Головуючий:

Судді: