Постанова № 27817803, 27.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.Справа № 5024/1056/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Пироговський В.Т., Шевченко В.В.

склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №920 від 19.11.2012р. суддю Мирошниченко М.А. замінено на суддю Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2012р.

у справі №5024/1056/2012

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства „Держпром"

до відповідачів: 1 Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області

2 Генічеської міської ради Херсонської області

3 Комунального підприємства „Азовкомунсервіс"

про витребування майна та стягнення 9 164,22 грн.

В судовому засіданні 27.11.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство „Держпром" (далі -Підприємство „Держпром", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі -Генічеська РДА Херсонської області, відповідач 1) про витребування належного позивачу майна (спецавтомобіля) із володіння відповідача-1, у зв'язку із припиненням дії договору від 22.06.2005р. № 139юр (далі -договір №139), на підставі якого це майно було передано відповідачу-1, а також про стягнення з відповідача-1 9 164,22 грн. штрафу, у зв'язку із неповерненням позивачу вказаного майна.

У відзиві Генічеська РДА Херсонської області позовні вимоги не визнає, як в частині витребування із його володіння спірного майна, так і в частині стягнення з нього штрафу за неповернення спірного майна позивачу, з підстав відсутності вказаного майна у володінні відповідача-1 та, через це, й відсутності у відповідача-1 вини у неповерненні цього майна.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.08.2012р. було залучено до справи в якості відповідача - Генічеську міську раду Херсонської області (далі - Генічеська міська рада Херсонської області, відповідач 2) та Комунальне підприємство „Азовкомунсервіс" (далі -КП „Азовкомунсервіс", відповідач 3).

У відзиві КП „Азовкомунсервіс" позовні вимоги не визнає, стверджуючи, що спецавтомобіль отримано відповідачем-3 на підставі розпорядження виконавчого комітету відповідача-2. Будь-які договори між відповідачем-3 та відповідачем-1 стосовно передачі спірного майна та (або) умов подальшого використання цього майна, і порядку повернення відповідачем-3 цього майна не укладалися. У зв'язку із цим, у відповідача-3 відсутні будь-які зобов'язання стосовно спірного майна перед позивачем або відповідачем-1. Також, відповідач-3 стверджує, що станом на час розгляду справи спірне майно (спецавтомобіль) розукомплектований та відновленню не підлягає.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2012р. припинено провадження в частині позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, у зв'язку із відсутністю предмета спору, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 4 449 грн. 80 коп. штрафних санкцій, а також 781 грн. 57 коп. компенсації по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи рішення, місцевий суд посилається на те, що спецавтомобіль є розукомплектованим та непридатним для використання, що підтверджується актами від 26.01.2011р. та від 25.01.2012р. комісійного обстеження спецавтомобіля. Крім цього, рішенням сесії Генічеської міської ради Херсонської області від 25.03.2011р. № 98 "Про зняття з балансу транспортних засобів", надано згоду на зняття з балансу відповідача-3 спецавтомобіля, а також доручено відповідачу-3 оприбуткувати на свій баланс спецавтомобіль, як металобрухт.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Генічеська РДА Херсонської області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме: зобов'язати відповідача 3 повернути позивачу автомобіль ГАЗ 3307, в іншій частині позову відмовити.

Скаржник зазначає, що фактично спірне майно є в наявності та знаходиться у КП „Азовкомунсервіс", тому вважає, що суд 1 інстанції безпідставно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, у зв'язку із відсутністю предмета спору.

В апеляційній скарзі також зазначено, що місцевий суд без достатніх правових підстав задовольнив позов в частині стягнення з Генічеська РДА Херсонської області 4 449,80 грн. штрафних санкцій та 781,57 грн. компенсації по сплаті судового збору. Відповідно до умов договору №139, в цій частині позов не підлягає задоволенню. Апелянт вважає, що саме з 31.12.2006р. виникло право у позивача вимагати повернення майна та стягнення неустойки у разі його несвоєчасного повернення.

Генічеська РДА Херсонської області наголошує, що суд прийшов до невірного висновку щодо вини відповідача 1 та порушення ним умов договору №139 при передачі майна відповідачу 3, оскільки, по-перше, в договорі не встановлено заборону передавати майно іншій особі в користування, а по-друге, відсутні документи про передачу майна відповідачу 3, та невідомо, яким чином автомобіль опинився в незаконному його володінні тільки на підставі розпорядження Генічеського міського голови від 28.11.2006р. №344.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. апеляційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Названою ухвалою суду було зобов'язано відповідача 1 надати докази відправлення копії скарги позивачу.

Підприємство „Держпром" проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить зазначене рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

27.11.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли докази виконання вимог ухвали суду від 01.11.2012р. та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю представника Генічеської РДА Херсонської області в судовому засіданні Херсонського окружного адміністративного суду.

Позивач, відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.11.2012р., проте позивач, відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 в судове засідання не з'явились, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

В судовому засіданні 27.11.2012р. головуючим було оголошено про надходження до суду апеляційної інстанції клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи - відхилити, розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін, оскільки останні були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, Виробничо - експлуатаційне підприємство "Держпром", правонаступником якого є позивач, та відповідач-1 уклали договір позики № 139юр 22.06.2005р.

Пунктом 1.1. договору виробничо - експлуатаційне підприємство "Держпром" (позикодавець за договором), зобов'язалося безоплатно передати відповідачу-1 (користувач за договором) автомобіль ГАЗ 3307, держ. № 340-44 ХА, 1995 року випуску, колір синій, шасі 1548848, техпаспорт ХАС 649391, тип. спец. - мусоровіз, остаточною вартістю 4 836,74 грн. (надалі - спецавтомобіль), у позику, за актом прийому - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач-1 зобов'язався повернути надану йому у позику річ у визначений цим договором термін.

Згідно п.3.3. договору власником спецавтомобіля залишається Виробничо - експлуатаційне підприємство "Держпром", а відповідач-1 лише користується спецавтомобілем протягом строку дії договору № 139.

Відповідно до п.3.2., п.4.1., п.9.1. договору вступ відповідача-1 у користування спецавтомобілем настає одночасно із підписанням сторонами акту прийому - передачі цього спецавтомобіля, а строк дії цього договору - з моменту підписання вказаного акту до 31.12.2005р.

Відповідно до п.4.2. договору строк дії цього договору, за погодженням його сторін, може бути продовжений.

Згідно п.9.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору встановлено, у разі припинення договору відповідач-1 зобов'язаний протягом 2-х календарних днів повернути спецавтомобіль, за актом прийому-передачі, в належному стані, не гіршому ніж на час передачі цього спецавтомобіля відповідачеві-1.

Відповідно до п.7.2.1., п.7.2.2., п.7.2.3. договору відповідач-1 зобов'язався використовувати спецавтомобіль відповідно до призначення цього автомобіля та умов договору № 139, забезпечити збереження цього автомобіля, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів цього автомобіля.

Пунктом 7.2.5. договору встановлено, у разі припинення або розірвання цього договору, відповідач-1 зобов'язався повернути Виробничо - експлуатаційному підприємству "Держпром" (або іншому, вказаному цим підприємством, підприємству) спецавтомобіль у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі спецавтомобіля відповідачу-1, та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) спецавтомобіля.

Згідно п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть передбачену чинним законодавством України та цим договором відповідальність.

Відповідно до п.8.3. Договору за невиконання або неналежне виконання користувачем п.5.1. цього договору користувач сплачує позикодавцю штраф у розмірі 0,5 % від вартості переданої у позику речі за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору згідно із наказом керівника позивача від 22.06.2005р. № 186, позивач передав спецавтомобіль відповідачу-1 за актом прийому-передачі від 22.06.2005р.

В подальшому, відповідач 1 передав спец автомобіль відповідачу 2, що підтверджується розпорядженням виконавчого комітету відповідача-2 від 28.11.2006р. № 344

Як встановлено місцевим судом, документальне оформлення передачі спецавтомобіля від відповідача-1 до відповідача-2 не здійснювалося, будь-які розпорядження (або накази) посадових осіб відповідача-1 з цього питання відсутні, договори між відповідачем-1 та відповідачем-2 з цього питання не укладалися, акт приймання - передачі спецавтомобіля від відповідача-1 до відповідача-2 не складався. Проте, скаржник наполягає на тому, що фактично спірне майно є в наявності та знаходиться у володінні КП „Азовкомунсервіс".

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, згідно із розпорядженням від 28.11.2006р. № 344 виконавчого комітету відповідача-2 "Про постановку транспортних засобів на облік за балансом" спецавтомобіль переданий відповідачу-3 та поставлений відповідачем-3 на облік за балансом у листопаді 2006р., що підтверджується відповідною відміткою бухгалтерії відповідача-3 на другому примірнику цього розпорядження.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів відповідача-3, станом на 01.01.2012р. обліковується спецавтомобіль, некомплектний, вартістю 2431,51 грн. Тобто, відповідно до зазначеного опису, на автомобілі відсутній двигун, коробка передачі, задній міст та все навісне обладнання; рама, кабіна спец кузов і передня балка -деформовані. Від предмета оренди залишився лише металобрухт, який неможливо використовувати в якості автомобіля.

Крім цього, згідно рішення від 25.03.2011р. № 98 сесії Генічеської міської ради (відповідач-2) "Про зняття з балансу транспортних засобів", надано згоду на зняття з балансу відповідача-3 спецавтомобіля, а також доручено відповідачу-3 оприбуткувати на свій баланс спецавтомобіль, як металобрухт.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що спецавтомобіль є розукомплектованим та непридатним для використання, що підтверджується актами від 26.01.2011р. та від 25.01.2012р. комісійного обстеження спецавтомобіля.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що договір №139 припинив свою дію 31.12.2006р., оскільки будь-яких погоджень сторін щодо його повторного продовження не було.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

В матеріалах справи наявний лист від 24.05.2011р. № 625, відповідно до якого позивач просить вважати договір № 139 припиненим з 22.06.2011р. та просить відповідача 1 повернути спецавтомобіль на умовах цього договору. У відповідь, листом від 01.07.2011р. № 02.6.6.-400/1195, відповідач-1 повідомив про неможливість повернути спецавтомобіль у обумовлений договором № 139 строк, оскільки цей автомобіль не перебуває у позивача у користуванні (або на балансі) та про те, що з приводу повернення спецавтомобіля відповідачем-1 ведеться відповідне листування з відповідачем-2.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правомірно провадження у справі в частині позовних вимог про витребування спецавтомобіля із незаконного володіння (відповідача-1 або іншої особи) припинив на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України - за відсутності предмету спору.

В апеляційній скарзі відповідач 1 не погоджується з висновком господарського суду щодо вини Генічеської РДА Херсонської області та порушення нею умов договору №139, оскільки в договорі не встановлено заборону передавати майно іншій особі в користування, а також відсутні документи про передачу майна відповідачу 3, та невідомо, яким чином автомобіль опинився в незаконному його володінні тільки на підставі розпорядження Генічеського міського голови від 28.11.2006р. №344.

Тобто, скаржник вважає, що ним надано всі докази на підтвердження того, що неповернення автомобіля виникло з вини саме КП „Азовкомунсервіс" та відповідача 2, яке управляє зазначеним підприємством.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 316 ЦК України встановлено, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За ч.2 цієї ж статті, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до наведеного, відповідач-1, в порушення умов договору № 139, здійснив відчуження майна, яке не належало йому на праві власності. Внаслідок дій відповідача-1 позивач фактично втратив можливість здійснювати відносно спецавтомобіля передбачені ст. 319 Цивільного кодексу України правомочність, які є складовими права власності. Вказане суперечить приписам ст. 321 Цивільного кодексу України та порушує право власності позивача на спецавтомобіль. Зокрема, проявом порушення цього права позивача, є неможливість у позивача, внаслідок неправомірного відчуження спецавтомобіля відповідачем-1, повернути цей автомобіль у своє володіння та користування.

З урахування викладених обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що причиною неповернення спецавтомобіля позивачу на умовах договору №139, є неправомірне відчуження цього автомобіля, яке здійснив відповідач-1. У зв'язку із цим є обґрунтованим застосування до відповідача-1 передбачених договором № 139 штрафних санкцій за неповернення спецавтомобіля.

При цьому, судова колегія зазначає, що висновки суду щодо часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій у розмірі 4 449,80 грн., є доцільним. Апеляційним судом за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" було перевірено розрахунки та було встановлено, що ці розрахунки зроблено правильно.

Крім наведеного, правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі покладені судом першої інстанції на відповідача та позивача пропорційно відповідно до розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2012р. по справі №5024/1056/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.11.2012 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Пироговський В.Т.

Шевченко В.В.