Рішення № 27815802, 27.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2012 р. Справа 14/85/2012/5003

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до: Біликовецької сільської ради (23133, Вінницька область, Жмеринський район, с. Біликівці, вул. Радянська, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 31 196,34 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Іванов П.О., довіреність №117/10 від 26.12.2011р., паспорт серії МЕ 690399 виданий Солом'янським РУ ГУ МВСУ в м. Києві 04.11.2005 року;

відповідача: Вакула Л.М.- сільський голова Біликовецької сільської ради, паспорт серії АА № 408595, виданий Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.01.1997р.; Кугай Т.А.- головний бухгалтер Біликовецької сільської ради, паспорт серії АА № 184429, виданий Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.03.96 р.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз": не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заявлено позов до Біликовецької сільської ради про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 31 196,34 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.12 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/85/2012/5003 та призначено до розгляду.

20.11.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 27.11.2012р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, разом із тим залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

В судовому засіданні (27.11.2012р.) представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають даний позов безпідставним та необґрунтованим, при цьому зазначили, що проплата за спожитий в грудні 2009р. та з січня по березень 2010 року природний газ відповідачем проводилася своєчасно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз", з котрим, як постачальником природного газу, було укладено відповідний договір. Разом із тим, проти наявності заборгованості за грудень 2009 року категорично заперечували, посилаючись на відсутність підпису сільської ради на акті прийому-передачі газу за вказаний період.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на визначену дату в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 20.11.2012р., яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією. Крім того, про час та місце судового засідання публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" повідомлялося телефонограмою від 23.10.2012р., яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що третьою особою не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2009р. між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що стверджується статутом і довідкою з ЄДРПОУ позивача, та Біликовецькою сільською радою укладено договір №ЖБ-09-17 на постачання та транспортування природного газу, невід"ємною частиною якого є додаткова угода від 03.06.2010р., котрою змінено розділ 4 Договору "ціна на газ та тариф на його транспортування" (а.с.9-17).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1, 2.2 Договору постачальник передає споживачу газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу у грудні 2009р. до 1.9 тис. куб. м., а в 2010р.- до 16 тис. куб.м.

Відповідно до п.4.1. Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

В п.п.5.1,5.2 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків, а саме:

- споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню;

- в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань протягом грудня 2009р., січня-березня 2010р. позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 8859 м. куб. на загальну суму 23446 грн. 08 коп., що підтверджується актами подачі-приймання та реалізації природного газу від 31.12.2009р. (а.с.18), від 29.01.2010р. (а.с.19), від 24.02.2010р. (а.с.20), від 30.03.2010р. (а.с.21).

При цьому також встановлено, що акт прийому-передачі газу за грудень 2009 року з боку відповідача не підписано.

Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за підрахунками позивача становить 23446 грн. 08 коп.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений природний газ згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено отримання сільською радою від позивача природного газу протягом січня-березня 2010 року, про даний факт беззаперечно свідчать вказані вище акти прийому-передачі за відповідний період. Даний факт не заперечувався і представниками відповідача, тому у суду не виникає сумнів щодо правомірності заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений протягом січня-березня 2010 року природний газ.

Проте, акт прийому-передачі за грудень 2009 року з боку відповідача не підписано, у зв'язку із чим представники відповідача заперечували проти позову в цій частині, посилаючись на відсутність факту отримання ними газу від позивача, через що він не підлягає оплаті. Натомість, зазначили, що в грудні 2009 року вони отримували газ лише від третьої особи, з якою вчасно розрахувалися.

Суд не узяв до уваги висвітлені представниками відповідача доводи, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, 26 листопада 2009р. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 01.12.2009р. ліцензію АА №224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА №224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

За приписами ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").

Згідно із ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 № 1729, в редакції, яка була чинна на грудень 2009 року, реалізація природного газу здійснюється для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на даху та прибудованих, - Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі".

Відповідно до п. 3.2 Договору на постачання та транспортування природного газу №ЖБ-09-17 від 01.12.2009р. кількість газу, яка подається споживачу, визначається контрольно-вимірювальними приладами (КВП) споживача.

Як судом зазначалося вище, за даними актів подачі-прийому та реалізації природного газу позивач поставив та надав послуги з транспортування природного газу у обсязі 8859 м. куб. за даними лічильника споживача "РЛ", с.н., встановленого на котельні відповідача за адресою: Вінницька область, с. Мартинівка, вул. Хмельницьке Шосе, 1 (Дошкільний заклад с. Мартинівка).

Тобто, з 01 грудня 2009 року єдиним ліцензіатом, який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП "Нафтогазмережі", правонаступником якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Відтак, у грудні 2009 року ДП "Нафтогазмережі" було єдиним гарантованим постачальником, який міг реалізувати Біликовецькій сільській раді природний газ за тарифом визначеним умовами договору №ЖБ-09-17 від 01.12.2009р.

За приписами п. 2.2.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, ліцензіат не має права передоручати будь-кому обов'язок щодо отримання плати за реалізований споживачам природний газ.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заперечення представників відповідача на позов не беруться судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та документально не підтвердженими. Натомість, в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт отримання та не оплати відповідачем, поставленого йому позивачем, газу за грудень 2009 року та січень-березень 2010 року.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 23446 грн. 08 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Визначаючись щодо штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1768 грн. 77 коп. пені за період з 30.04.2012р. по 31.10.2012р., 7% штрафу у розмірі 1641 грн. 22 коп. штрафу, 2448 грн. 39 інфляційних втрат за період з січня 2010р. по вересень 2012р., 3% річних за період з 06.01.2010р. по 31.10.2012р. в сумі 1891 грн. 88 коп. Відтак, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Біликовецької сільської ради (23133, Вінницька область, Жмеринський район, с. Біликівці, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 04326307) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 23446 грн. 08 коп. основного боргу, 1768 грн. 77 коп. пені, 1641 грн. 22 коп. штрафу, 2448 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1891 грн. 88 коп. - 3% річних, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 03 грудня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - третій особі публічному акціонерному товариству "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)