Ухвала суду № 27815448, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К-45618/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 12.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009

у справі № А18/165-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Регіонпродукт»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 12.06.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009, задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 18.02.2008 року № 0000362320/0 та № 0000372320/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період жовтень 2007 року, складено Акт перевірки від 06.02.2008 року №34/23-2/32577712, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв'язку з придбанням послуг, використання яких неможливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.

На підставі Акта перевірки, 18.02.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000362320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 188 988,00 грн. та № 0000372320/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 98 817,60 грн., в тому числі 70 584,00 грн. основного платежу та 28 233,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою виконання демонтажних робіт на підставі договору підряду №07/08 від 09.08.2007 року було залучено будівельну організацію ПП «Альфа-Буд Плюс», яким здійснювались демонтажні роботи, по завершенню яких ПП «Альфа-Буд Плюс»виписувало на користь позивача податкові накладні на суму виконаних робіт. ВАТ «Регіонпродукт»у повному обсязі розрахувалось з ПП «Альфа-Буд Плюс», а суми податку на додану вартість, які були сплачені у складі оплати зазначених послуг, включені позивачем до суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що при оформленні податкових накладних позивачем дотримані вимоги, встановлені п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 3акону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ВАТ «Регіонпродукт»та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, і, відповідно, мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів визнання судом в установленому законом порядку недійсними угод, на підставі яких здійснювались поставки та розрахунки.

Беручи до уваги те, що факт здійснення ВАТ «Регіонпродукт»робіт по демонтажу, а також, факт щодо фактичної оплати позивачем таких робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (належним чином оформленими податковими накладними, отриманими від контрагентів), вірними є висновки судів про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з витратами на реконструкцію, частиною якої є демонтаж, з метою подальшого використання у виробництві товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, судами вірно зазначено, що чинним законодавством органи державної податкової служби не наділено повноваженнями щодо контролю за дотриманням законодавчих вимог та норм у сфері планування та забудови територій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Київської області від 12.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль