Ухвала суду № 27815235, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/50395/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явилися,

відповідача - Шевченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-10002/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ «Каіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012, позовні вимоги ТОВ "Каіс" задоволено частково. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000792305 від 15.03.2011 року, №0000802305 від 15.03.2011 року, №0002182305 від 20.05.2011 року, №0002192305 від 20.05.2011 року, №0000230700 від 06.04.2011 року, №0000240700 від 06.04.2011 року, №0000250700 від 06.04.2011 року, №0000260700 від 06.04.2011 року. В решті вимог позов залишено без задоволення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2009 - 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2009 - 30.09.2010, складено акт перевірки від 25.02.2011 №494/2305/20023279, в якому встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ первинних документів, складених ФО-П ОСОБА_1., ПП «Согласіє», ТОВ «Далпорт Україна», ПП «Мегалотт ЛТД»за господарськими операціями, що відбувались у межах нікчемних правочинів, так як податковими органами виявлено неможливість здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання за другою-четвертою ланкою руху товарів; безпідставне віднесення позивачем на збільшення валових витрат обігу та виробництва грошових сум, сплачених на користь нерезидентів Company Gutenberg Trade Limited (Англія) та Landsvit Tourist Limited (Кіпр) як компенсація вартості послуг з пошуку покупців та укладення зовнішньоекономічних контрактів з покупцями експортованого ТОВ "Каіс" товару - Nidera Handelscompagnie B.V. (Нідерланди) та AWT Geneva S.A. (Швейцарія), так як позивач у минулому вже мав взаємовідносини з переліченими покупцями - нерезидентами.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято 15.03.2011 податкові повідомлення-рішення №0000772305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 3.689.614грн. (основний платіж - 2.108.351,00 грн.; штраф - 1.581.263,25 грн.); №0000782305 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 95.709,25 грн. (основний платіж - 54.691,00 грн.; штраф - 41.018,25 грн.); №0000792305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 3.083.009,00 грн.; №0000802350 про зменшення від'ємного значення ПДВ в загальному розмірі 369.591,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Харківській області від 16.05.2011 №2122/10/25-103 спірні податкові повідомлення - рішення від 15.03.2011 №0000772305 та №0000782305 були змінені, у зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002182305 від 20.05.2011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2.635.438,75 грн. (основний платіж - 2.108.351,00 грн.; штраф - 527.087,75 грн.) та №0002192305 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 68.363,75 грн. (основний платіж -54.691,00 грн.; штраф - 13.672,75 грн.).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за спірними правочинами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками та визнано відповідачем при проведенні перевірки.

Первинні документи відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704).

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ФО-П ОСОБА_1., ПП «Согласіє»та ТОВ «Далпорт Україна», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про наявність права на збільшення валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Мегалотт», у зв'язку з недоведеністю реальності проведення господарської операції по даному контрагенту, рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід зазначити наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, фактичне надання послуг позивачу полягало у тому, що за сприяння нерезидентів IRADE LIMITED»та TOURIST LIMITED», позивачем укладено зовнішньоекономічні контракти №1004051 від 16.04.2010 на продаж нерафінованої соняшникової олії, наливом, у кількості 2000 метричних тон за ціною 815,00 доларів США за одну метричну тону та 1004006/3 від 02.04.2010 на продаж нерафінованої соняшникової олії, наливом, у кількості 950 метричних тон за ціною 815,00 доларів США за одну метричну тону з компанією B (GENEVA) S.A.»(Женева, Швейцарія); №PN-0722/09 від 26.04.2010 на продаж нерафінованої соняшникової олії, - наливом, у кількості 1000 метричних тон за ціною 805,00 доларів США за одну метричну тону та зовнішньоекономічний контракт №PN-0724/09 від 28.04.2010 на продаж нерафінованої соняшникової олії, наливом, у кількості 1000 метричних тон за ціною 813,00 доларів США за одну метричну тону з компанією Handelscompagnie B.V.»(Роттердам, Нідерланди).

Факт здійснення позивачем експорту товару за межі митної території України на користь нерезидентів (GENEVA) S.A.»(Женева, Швейцарія), Handelscompagnie B.V.»(Роттердам, Нідерланди) підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу про вчинення позивачем порушення Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за згаданими вище правочинами є помилковим.

Підставою прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.04.2010 №0000230700 про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 6.573.491,00 грн. та №0000240700 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в загальному розмірі 2.779.458,00 грн., став акт перевірки від 29.03.2011 №833/07-0/20023279, в якому встановлено порушення позивачем п.1.5 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість листопада-грудня 2010 року податкових накладних, що були виписані контрагентами в попередніх звітних податкових періодах; та порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість складених ТОВ АФ «Подолівська»розрахунків коригувань на суму податку на додану вартість 9.097.893,65 грн. за відсутності факту списання грошових коштів з рахунків ТОВ «Каіс».

Матеріали справи свідчать, що зауважень чи претензій відповідачем до правоздатності і дієздатності суб'єктів господарювання, котрі є сторонами правочинів, в межах яких були виписані податкові накладні (за згаданим вище епізодом порушення), до правового статусу цих осіб, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання податкових накладних, а ні при проведенні перевірки, а ні в ході судового розгляду не встановлено.

Крім того, мотиви фізичної відсутності товару (робіт, послуг) у спірних правовідносинах, невикористання товару (робіт, послуг) в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного товару (робіт, послуг), способу, порядку та стану розрахунків, повторного (подвійного) віднесення податкових накладних на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Таким чином, висновок ДПІ про відсутність у позивача права на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість листопада-грудня 2010 року за податковими накладними, які виписані в попередніх звітних податкових періодах, спростовується матеріалами справи.

Стосовно висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 cт. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід зазначити, що відповідно до вказаної норми закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо правовідносин, які виникають з приводу коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та коригування податкового кредиту з ПДВ, приписи п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є спеціальною нормою матеріального права, якою не передбачено наявності події стосовно списання коштів з банківського рахунку платника податку на додану вартість в оплату вартості товарів (робіт, послуг) як обов'язкової умови для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, посилання суб'єкта владних повноважень на приписи п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є юридично необґрунтованими, так як положення даної норми закону не регламентують правовідносин з приводу коригування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, слід зазначити, що визнаючи правомірність проведеного позивачем коригування податкового кредиту з ПДВ у бік зменшення на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, податковий орган разом з тим не визнає за правильне відновлення платником податків податкового кредиту з ПДВ після припинення існування тієї правової підстави, яка слугувала причиною зменшення податкового кредиту з ПДВ, тобто, після укладання угоди про анулювання заліку зустрічних однорідних вимог.

Підставою прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.04.2011 №0000250700 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 2.613.890,00 грн. та №0000260700 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в загальному розмірі 149,00 грн., став акт перевірки від 29.03.2011 №834/07-0/20023279, в якому встановлено порушення позивачем п.п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: відсутність надмірної сплати ПДВ до державного бюджету України суб'єктами господарювання за 2-4 ланками руху товару; та про порушення п.1.6 ст.1, п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а саме: зменшення платником податків податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Согласіє» за фактом повернення раніше отриманої попередньої оплати за товар без одночасного зменшення ПП «Согласіє»податкового кредиту з ПДВ за складеними ТОВ "Каіс" розрахунками коригувань.

Матеріали справи свідчать, що зауважень чи претензій відповідачем до правоздатності і дієздатності суб'єктів господарювання, котрі є сторонами правочинів, в межах яких були виписані податкові накладні (за згаданим вище епізодом порушення), до правового статусу цих осіб, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, а ні при проведенні перевірки, а ні в ході судового розгляду не встановлено.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

Доводи податкового органу про нікчемність договору №04/08-КС від 04.08.2010, укладеного між позивачем та ПП «Согласіє», правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не спростовано, встановленої ст.204 ЦК України, презумпції правомірності спірного правочину, та в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження нікчемності правочину.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль