Постанова № 27814645, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 листопада 2012 року 13 год. 50 хв. № 2а-15435/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 жовтня 2012 року № 002305/1504 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов’язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 693645,00 грн.

Ухвалою суду від 12 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні 20 листопада 2012 року.

До суду 20 листопада 2012 року від законного представника позивача надійшли письмові доповнення до позову, які судом долучено до матеріалів для врахування при постановленні судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. До суду 20 листопада 2012 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв’язку з його необґрунтованістю.

У зв’язку з викладеним, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 листопада 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 20 листопада 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 10 жовтня 2012 року № 2199/15-4 (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено збиток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у розмірі 554916,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 25 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 554916,00 грн. за основним платежем та у розмірі 138729,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами позивача про визнання недійсним (протиправним) та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76, п. 86.2 ст. 86 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що відповідачем проведено перевірку податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року, якою виявлено завищення збитку від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, такий висновок відповідача є помилковим, оскільки ґрунтується на невірному трактуванні положень ПК України.

Згідно з п. 153.8 ст. 153 ПК України, для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному ст. 150 цього розділу.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується: у 2012 - 2015 роках таким чином: для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від’ємного значення.

Таким чином, враховуючи, що дохід позивача за 2011 рік склав 371592,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік (стор. 36-41), позивач, за переконанням суду, правомірно зазначив у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року збитки, що утворились за наслідками діяльності у 2011 році.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені положення не містять обмеження щодо розміру від’ємного значення.

Крім того, проаналізувавши п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, суд прийшов до висновку, що вказане обмеження у розмірі 25 % застосовується до платників податків з доходом за 2011 рік 1000000,00 грн. та більше, за умови утворення збитків станом на 01 січня 2012 року.

Аналогічна позиція викладена у листі Верховної Ради України від 10 вересня 2012 року № 04-39/10-990.

У ході судового розгляду справи також з’ясовано, що в акті перевірки та в оскаржувану рішенні відповідачем неправильно зазначено найменування позивача, а саме "товариство з обмеженою відповідальністю "Тиса-Інвест", оскільки правильним є "товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест".

Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Так, нечинними (недійсними), за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.

Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.

Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, правові акти індивідуальної дії, до яких належить оскаржуване рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв’язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року № 002305/1504, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Тіса-Інвест" (ідентифікаційний код 33153234) збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 693645,00 грн. (Шістсот дев’яносто три тисячі шістсот сорок п’ять гривень 00 копійок).

3. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин