Постанова № 27814377, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 листопада 2012 року 16 год. 21 хв. № 2а-12846/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Олейнікова Є.В., Решетняка Д.П., представника відповідача Харка Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-ізраїльське підприємство "ЯМ Сервіс Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 19 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 вересня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-ізраїльське підприємство "ЯМ Сервіс Україна" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 серпня 2012 року № 0008222208 та № 0008232208 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у відповідних розмірах.

Ухвалою суду від 20 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 29 жовтня 2012 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 03 по 08 серпня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2012 року № 604/22-8/31243294 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із приватним підприємством "Арикон" (також далі за текстом - ПП "Арикон") за період із 01 січня 2011 року по 01 квітня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1657210,00 грн., а саме по періодах: І квартал 2011 року - 1048286,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 608924,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), а також занижено ПДВ у загальному розмірі 1368127,97 грн., а саме по періодах за: березень 2011 року - 491157,70 грн., квітень 2011 року - 347471,33 грн., травень 2011 року - 256822,46 грн., червень 2011 року - 272676,48 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України.

Перевірку проведено на підставі повідомлення від 03 серпня 2012 року № 335/22-08 і наказу від 03 серпня 2012 року № 1061 та відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.

На підставі акту перевірки, 28 серпня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення № 0008222208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1657210,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом), та № 0008232208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1368127,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом).

Суд не погоджується з доводами позивача про визнання нечинними оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, 08 лютого 2011 року між позивачем та ПП "Арикон" укладено договір поставки № 0311-2 (також далі за текстом - договір № 0311-2), за умовами якого ПП "Арикон" зобов'язалось поставляти позивачу витратні матеріали для поліграфії в асортименті (також далі за текстом - товар), а позивач - прийняти товар та оплатити його у порядку та строки, передбачені договором.

У ході перевірки виявлено, що на виконання умов договору № 0311-2 ПП "Арикон" виписано позивачу видаткові накладні від 01 березня 2011 року № 20, № 21, № 22, від 18 березня 2011 року № 23, від 01 квітня 2011 року № 29, № 30, № 31, від 11 квітня 2011 року № 32, від 18 квітня 2011 року № 33, № 34, від 03 травня 2011 року № 38, № 39, № 40, № 41, від 01 червня 2011 року № 556, № 557, № 558 та від 08 червня 2011 року № 559. Загальна сума ПДВ за вказаними видатковими накладними склала 1368127,99 грн.

Крім того, ПП "Арикон" виписано позивачу податкові накладні від 01 березня 2011 року № 20 № 21, № 22, від 18 березня 2011 року № 23, від 01 квітня 2011 року № 29, № 30, № 31, від 11 квітня 2011 року № 32, від 18 квітня 2011 року № 33, № 34, від 03 травня 2011 року № 38, № 39, № 40, № 41, від 01 червня 2011 року № 556, № 557, № 558 та від 08 червня 2012 року № 559. Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними склала 1368127,99 грн.

Банківськими виписками підтверджується, що за період із 01 січня 2011 року по 01 квітня 2012 року позивачем на розрахунковий рахунок ПП "Арикон" перераховано грошові кошти у загальному розмірі 8208767,85 грн., у тому числі ПДВ - 1368127,97 грн. із призначенням платежу "за поліграфічні матеріали відповідно до договору № 0311-2".

Згідно з картками рахунку № 631, суму ПДВ у розмірі 1368127,99 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту, а суму у розмірі 6840639,86 грн. - до валових витрат.

Таким чином, відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів (аналіз яких викладено вище), у ході перевірки не виявлено дебіторської/кредиторської заборгованості по фінансово-господарських відносинах позивача із ПП "Арикон".

Однак, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача, будь-яких інших документів позивачем до перевірки не надано.

У ході перевірки відповідачем враховано висновки акту від 10 лютого 2012 року № 324/236-37156815 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Арикон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період із 01 січня по 30 вересня 2011 року, згідно з якими, господарська діяльність ПП "Арикон" здійснювалась без наміру створення правових наслідків, оскільки у вказаного підприємства відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, виробничі активи, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до валових витрат суми у розмірі 6840639,86 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження позивачем суми податку на прибуток у розмірі 1657210,00 грн.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1. ст. 44 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які, за переконанням суду, складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що наявність у позивача первинних документів, зокрема податкових накладних, виданих ПП "Арикон", не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат у зв'язку з тим, що у ході перевірки вказаного підприємства виявлено відсутність у нього економічних можливостей для здійснення господарської діяльності, спрямованої на настання реальних наслідків.

Стосовно формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, фактичного здійснення господарських операцій не відбулось. Документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій за договором № 0311-2, укладеним між позивачем та ПП "Арикон", представниками позивача не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Зокрема, у ході судового розгляду справи з'ясовано відсутність документів, які б підтверджували реальність поставок по договору № 0311-2, а саме їх транспортування та зберігання.

Так, представниками позивача суду надано копію договору транспортного експедирування від 01 листопада 2010 року № ZR-30-1011-004, однак не надано товарно-транспортні накладні, які є єдиним законодавчо встановленим документом, що прямо підтверджує укладання договору перевезення та його фактичне виконання. Наявність вказаних накладних, за переконанням суду, належним чином підтверджує факт здійснення перевезення та, відповідно, понесені замовником витрати.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2010 року № К-12154/07 та в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11.

Представниками позивача також надано копію договору про надання послуг зберігання та дистрибуції вантажів від 15 лютого 2010 року № С-15/02-10, однак, як передбачено умовами вказаного договору, рахунків-фактур на оплату послуг, які виставляються на підставі оформлених сторонами вказаного договору актів про надані послуги, суду не надано, як і самих актів про надані послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-ізраїльське підприємство "ЯМ Сервіс Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними оскаржуваних рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-ізраїльське підприємство "ЯМ Сервіс Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 серпня 2012 року: № 0008222208, яким позивачу (ідентифікаційний код 31243294) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 11021000) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 1657211,00 грн. (Один мільйон шістсот п'ятдесят сім тисяч двісті одинадцять гривень 00 копійок); № 0008232208, яким позивачу (ідентифікаційний код 31243294) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 1368128,00 грн. (Один мільйон триста шістдесят вісім тисяч сто двадцять вісім гривень 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 листопада 2012 року