Постанова № 27813624, 09.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 р. № 2а-5098/12/1370

м. Львів

15 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

від позивача Гнатківський Р.В.

представник відповідача Томашівський О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства „Львівське спеціалізоване управління „Сантехмонтаж" № 539 Відкритого акціонерного товариства „Промхімсантехмонтаж" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, Дочірнє підприємство „Львівське спеціалізоване управління „Сантехмонтаж" № 539 Відкритого акціонерного товариства „Промхімсантехмонтаж", звернувся 08.10.2007 року до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0004292310/0/24367/23-0 прийнятого 28.12.2006 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік»не є законом про оподаткування і не може регулювати питання механізму оподаткування. А відтак, рішення органу державної податкової служби, яке ґрунтується на нормі закону про державний бюджет є протиправним.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року (справа №18/299А), залишеною без змін відповідно до Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення №0004292310/0/24367/23-0 від 28.12.2006 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Львівське спеціалізоване управління «Сантехмонтаж»№ 539 Відкритого акціонерного товариства «Промхімсантехмонтаж»3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова. Скасовано Постанову Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року та Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова з 20.11.2006 р. по 08.12.2006р. проведено виїзну планову перевірку ЛСУ «Сантехмонтаж»№539 ДП ВАТ «Промхімсантехмонтаж»код ЄДРПОУ 01415697 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р., про що 15.12.2006 року складено акт №103/23-0/01415697 (а.с.18-40).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.12.2006 р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0004292310/0/24367/23-0 (а.с.41) про визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6966 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3483 грн.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновок акта перевірки про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року № 2285-ІУ (із змінами та доповненнями), п.4.1 ст.4 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 966,00 грн., в тому числі в січні 2005 року в сумі 1 334,00 грн., в березні 2005 року в сумі 5 632,00 грн.

Вказане порушення полягає у заниженні позивачем податкового зобов'язання в сумі 6966,00 грн. внаслідок реалізації продукції на ринку України за цінами нижче собівартості.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно акта перевірки (а.с.35) відповідачем встановлено продаж позивачем продукції на ринку України за цінами нижче собівартості в січні 2005 року (собівартість наданих послуг - 90406, 70 грн., дохід від реалізації послуг -83738,00 грн.) та у березні 2005 року (собівартість наданих послуг -74491,25 грн., дохід від реалізації послуг -46330,00 грн.).

Вказані фактичні обставини справи сторонами визнаються, в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, відтак відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України вони не потребують доказування перед судом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, в редакції чинній до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року за №2285-ІV, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Абзацом 11 статті 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", в редакції чинній на момент його прийняття, установлено, що у 2005 році база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Статтею 9 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік»визначено, що базою оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами, але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення.

Крім того, пунктом 31 статті 73 Закону України «Про держаний бюджет на України на 2005 рік», з метою приведення окремих норм закону у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) мала визначатися позивачем виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, висновок відповідача про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року № 2285-ІУ (із змінами та доповненнями), п.4.1 ст.4 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 966,00 грн., в тому числі в січні 2005 року в сумі 1 334,00 грн., в березні 2005 року в сумі 5 632,00 грн. є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та нормам діючого на той час законодавства. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2012р. о 15:00 год.

Суддя Коморний О.І.