Рішення № 27811639, 26.11.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/3421/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюк В. В. ,

при секретарі - Литовченко Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал банк», про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору з застосуванням двосторонньої реституції, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі за текстом - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1.), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL 26920 (надалі за текстом - кредитний договір) за умовами якого ПАТ «Універсал Банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі -7 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 24 % до 15.03.2015 року, з 15.07.2008 року відсоткова ставка була збільшена до 30 % річних.

ПАТ «Універсал Банк» виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі - 7 000 доларів США, оcтання зобов'язался прийняти, належним чином використати та повернути зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

Загальна сума заборгованості станом на 18.11.2011 року складала 10 355 доларів США 25 центів, що в еквіваленті до курсу НБУ (7,9845 за один долар) становила 82 681 грн. 49 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 254 долари США 02 центи, що в еквіваленті до курсу НБУ становило 49 938 грн. 22 коп., за відсотками - 3 191 долар США 52 центи, що в еквіваленті до курсу НБУ становило 25 482 грн. 69 коп., за підвищеними відсотками - 909 доларів США 71 цент, що в еквіваленті до курсу НБУ становило 7 263 грн. 58 коп.

ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним, не виконала, в зв'язку з чим ПАТ «Універсал Банк» звернулося за захистом порушеного права до суду.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал банк», про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору з застосуванням двосторонньої реституції

Зустрічна позовна заява обґрунтовується тим, що згідно з умовами зазначеного кредитного договору ПАТ «Універсал банк» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 7 000 доларів США, а остання зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути вказаний кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних, а з липня 2008 року (після одностороннього підвищення банком відсоткової ставки за кредитом) у розмірі 30 % річних.

До вересня 2009 року ОСОБА_1 позовом добросовісно і сумлінно сплачувала усі належні платежі за вказаним кредитним договором не дивлячись на односторонню зміну (з липня 2008 року) істотних умов кредитного договору, а саме - підвищення відсоткової ставки за кредитом.

У зв'язку з негативним впливом наслідків світової фінансової кризи, зокрема девальвацією національної грошової одиниці - гривні до основних валют, в т.ч. до долару США, а також неочікуваною односторонньою зміною з боку ПАТ «Універсал банк» істотних умов договору у ОСОБА_1 з'являється заборгованість по сплаті зазначеного кредиту. Разом з тим, остання надалі продовжувала і продовжує сплачувати кошти за кредитом, але у меншому розмірі ніж визначений банком обов'язковий щомісячний платіж.

Посилаючись на абзац 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» згідно якого оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів). При цьому, банк пропонує певні послуги, зокрема щодо надання кредитів, а різична особа виступає споживачем зазначених послуг банку. Таким чином, відносини кредитодавця та боржника (споживача фінансових послуг) регулюються в тому числі законодавством України про захист прав споживачів.

Виходячи з наведеного, а також аналізуючи положення зазначеного кредитного договору у співвідношенні до норм чинного законодавства України, ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, містить несправедливі та дискримінаційні умови, а положення договору надають значну перевагу банку, позбавляючи натомість ОСОБА_1 значного обсягу прав, одночасно водять його в оману, а окремі норми договору є прямим обманом.

Твердження про невідповідність кредитного договору чинному законодавству ґрунтується на наступному. Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Пунктом 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Складений банком кредитний договір порушує вимоги статтей 626 та 627 Цивільного Кодексу України та статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає тільки наявність прав у банку, не встановлюючи їх для позичальника і навпаки, вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору. Так, статтею 6 кредитного договору визначено умови щодо права споживача за споживчим кредитом на дострокове повне чи часткове погашення кредиту, а саме: 6.2 Сторони погодили, що Позичальник може здійснювати дострокове часткове погашення кредиту в будь-який час, лише за умови і обов'язкового виконання всіх наступних умов: 6.2.1. Сума дострокового погашення складає не менше діючої на такий час суми чергового Щомісячного Платежу. 6.2.2. З метою здійснення дострокового погашення кредиту Позичальник зобов'язаний надати Кредитору попереднє письмове повідомлення, а саме Заяву про дострокове (часткове/повне) погашення кредиту за формою Кредитора за 5 (п'ять) робочих днів до дати часткового або повного дострокового погашення».

Однак, як вбачається з наведених вище положень кредитного договору, банком таке право споживача суттєво обмежене додатковими умовами, зокрема встановленням обов'язку погашати суму, не меншу за суму подвійного місячного платежу, а також іншими формальними перешкодами на кшталт спеціальної заяви про дострокове (часткове/повне) погашення кредиту.

Отже, дану умову, на думку ОСОБА_1, слід визнати несправедливою, дискримінаційною, а головне незаконною, оскільки вона істотним чином обмежує права споживача встановлені законом.

Також, дискримінаційними та несправедливими є умови, визначені статтею 9 кредитного договору щодо права банку вимагати повернення всієї суми кредиту при будь-якому незначному порушенні умов кредитного договору, а саме: «9.1 Кредитор може призупинити надання кредиту та/або достроково витребувати погашення всієї суми кредиту за цим договором у разі настання будь-якого з наступних випадків: 9.1.1. прострочення Позичальником сплати щомісячного Платежу та/або його частини (чергового платежу за Кредитом та/або процентів за користування Кредитом) та/або сплати інших грошових зобов'язань Позичальника за цим договором строком 90 (дев'яносто) календарних днів та більше; 9.1.2 порушення Позичальником будь-якої умови цього Договору щодо якої погоджено, що вона є істотною; порушення Позичальником в істотному відношенні актів та рішень будь-яких органів державної влади стосовно Кредиту. Істотне повідомлення фальшивих даних, упущення або приховування інформації, що вимагається за формою Анкети-заяви про надання кредиту Позичальнику, в тому числі у заявах, зроблених Позичальником; 9.1.5 сторони погодили вважати, що настання будь-якої з нижче вказаних у цьому пункті Договору обставини є фактом порушення його істотних умов: використання Кредиту не за цільовим призначенням; неподання Позичальником, на вимогу Кредитора, даних та інформації, що стосуються його фінансового стану; не надання Кредитору будь-яких документів, якщо обов'язок щодо їх надання Позичальником передбачений цим Договором; погіршення фінансового стану Позичальника або стану забезпечення; встановлення такими, що не відповідають дійсності відомостей, які містяться у даному Договорі та/або інших документах, наданих Позичальником; порушення проти Позичальника кримінальної справи або справи про визнання Позичальника недієздатним чи обмежено дієздатним; надання Позичальником Кредитору підроблених документів або будь-яких документів, що містять неправдиві відомості; порушень Позичальником в період дії цього Договору зобов'язань перед Кредитором, передбачених договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором; порушень Позичальником в період дії цього Договору договірних зобов'язань перед Кредитором по будь-яких інших договорах тощо. Кредитор також може визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у разі погіршення кредитоздатності та/або платоспроможності Позичальника, а також: право та дієздатності Позичальника, таких як банкрутство, ув'язнення або утримання під арештом».

Аналізуючи зазначені положення кредитного договору в їх співвідношенні з обсягом прав, що наданий кредитним договором позичальнику і які фактично не окреслені у його тексті, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 прийшла до висновку, що банком в кредитному договорі передбачені підстави для набуття вимоги щодо повного погашення кредиту до настання кінцевого строку його погашення (фактично - дострокового розірвання кредитного договору в односторонньому порядку) в будь-який час та за будь-яких підстав, навіть якщо порушення умов кредитного договору з боку споживача не є істотними і суттєвими та не впливають на основні права банку і не завдають йому збитків, в той час як споживачу договір такого права не надає взагалі, а отже є очевидним дисбаланс сторін договору, а самі умови договору по відношенню до споживача є дискримінаційними.

З наведеного вбачається, що банком в кредитному договорі не зазначено жодної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного поговору, однак, на Позивача, як споживача фінансових послуг, покладено жорсткі умови відповідальності, навіть за незначні порушення, якими є неповідомлення банку про факти, вказані в п. 9.1.5 кредитного договору.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливою є умова встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Зважаючи на вказане, наведені вище умови кредитного договору слід визнати несправедливими.

Також необхідно проаналізувати умови кредитного договору, щодо зміни (підвищення) відсоткової ставки, а також спосіб її зміни та наслідки, які наступають у разі відмови споживача від такого підвищення, а саме: «2.3. Кредитор може збільшити процентову ставку, зазначену у пункті 1.1. договору у разі зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та/або у випадку зміни ставок Libor Euribor, та/або в інших випадках, якщо Кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора».

Як випливає з вищенаведених умов договору, відсоткова ставка може бути змінена фактично в будь-який час та за будь-яких умов, оскільки формулювання умов п. 2.3 договору дають банку право застосувати ці умови на власний розсуд, що не відповідає принципам добросовісності та справедливості, встановленим Цивільним Кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Крім того, зміна відсоткової ставки за кредитом є однією з істотних умов договору. А відповідно до статті 652 ЦК України «У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін... Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний...»

Таким чином, одностороння зміна відсоткової ставки по кредиту, яка є однією з істотних умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Постанови правління НБЦ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Проте, зазначений кредитний договір передбачає умову, яка прямо суперечить вимогам вказаного пункту постанови НБУ, оскільки пунктом 4.1 кредитного договору та датком 1 до нього прямо передбачено зобов'язання позичальника в день надання йому «литу за Договором сплатити Кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 350 (триста п'ятдесят) доларів США. Укладенням цього Договору Позичальник доручає Кредитору в порядку договірного списання здійснити списання суми такої плати з поточного рахунку Позичальника, відкритого у Кредитора у національній валюті України та наступне її перерахування на відповідний рахунок Кредитора.

Більше того, наведена норма кредитного договору прямо протирічить одному з останніх положень, наведених у додатку 2 до цього ж договору, відповідно до якого: «Позичальник з: повідомляється, що відсутні будь-які інші платежі за надання супутніх послуг на користь Кредитора та на користь третіх осіб».

При цьому, з тексту договору вбачається навмисна дія банку щодо приховування від позичальника необхідності сплати додаткових коштів, непередбачених чинним законодавством, а також спроба ввести в оману споживача фінансових послуг банку, шляхом введення у заключні положення договору імперативної норми про відсутність додаткових платежів за послуги банку.

Таким чином, ПАТ «Універсал Банк» навмисно ввів в оману ОСОБА_1, передбачивши у тексті кредитного договору незаконну норму про необхідність сплати Кредитору винагороду за ініціювання кредиту та одночасно повідомивши його про відсутність будь-яких інших платежів за надання супутніх послуг на користь Кредитора, що є прямою ознакою обману та шахрайства з його боку.

Отже, пункт 4.1 договору та відповідне положення додатку 1 до нього є незаконними. А вказана вище норма, наведена у додатку 2 до договору є обманом та шахрайством, що у кінцевому підсумку не дозволило позичальнику зробити свідомий та обґрунтований висновок щодо умов та наслідків заключення зазначеного договору.

На підставі сукупності наведених фактів ОСОБА_1 вважає, що слід визнати умови кредитного договору незаконними, несправедливими і такими, що вводять в оману споживача фінансових послуг з застосуванням наслідків недійсності правочину та застосуванням двосторонньої реституції.

Представник ПАТ «Універсал Банк» в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити, а зустрічний позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника ПАТ «Універсал Банк», заперечення ОСОБА_1, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та залишення без задоволення зустрічного позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 22.06.2009 року відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» було перейменовано в публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» яке є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», що підтверджено витягом із статуту позивача (а.с. 19).

21.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL 26920 за умовами якого ПАТ «Універсал Банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі -7 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 24 %, оcтання зобов'язался прийняти, належним чином використати та повернути зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором (а.с. 5 - 13).

Згідно п. 2.3 кредитного договору з 15.07.2008 року відсоткова ставка була збільшена до 30 % річних.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, за користування кредитом понад встановлений строк, встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана у додатку № 1 до договору.

У відповідності до п. 5.1 кредитного договору, погашення основної суми кредиту та сплата процентів здійснюється у форму щомісячних ануїтетних платежів у строки та сумах, встановлені для сплати таких ануїтетних платежів.

Згідно п. 6.6 кредитного договору, кредитор має право вимагати від позичальника достроково погасити кредит до настання остаточного строку/терміну погашення, а позичальник зобов'язується на письмову вимогу кредитора достроково погасити кредит у повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі.

ПАТ «Універсал Банк» виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленій кредитним договором сумі та строк, що підтверджується випискою/особовий рахунок за 21.03.208 року (а.с. 15).

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання, як наслідок, на час розгляду справи в суді з урахуванням здійснених за кредитним договором проплат у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі - 10 003 (десять тисяч три) долари США 81 цент, що в еквіваленті до курсу НБУ (7,993 за один долар) становить 79 960 грн. 45 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 5 740 доларів США 54 центи, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 45 884 грн. 14 коп., за відсотками - 2 711 доларів США 06 центів, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 21 669 грн. 50 коп., за підвищеними відсотками - 1 552 долари США 21 цент, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 12 406 грн. 81 коп., що підтверджується уточненим розрахунком (а.с. 150 - 151).

Разом з тим, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування ПАТ «Універсал Банк» в наданому суду первісному розрахунку підвищених відсотків з урахуванням процентної ставки у розмірі 90 %, тобто пропорційно збільшеній основній процентній ставці з 24 % до 30 %, оскільки умовами укладеного між сторонами кредитного договору таке пропорційне збільшення підвищених відсотків, не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У п. 23 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Проте слід мати на увазі, що відповідно до ст. 11 Закону № 1023-XII договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України у цивільних правовідносинах проголошений принцип свободи договору в сулу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що кредитний договір був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Судом встановлено, що кредитний договір був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільний і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних нею обставин.

Щодо посилань ОСОБА_1 на п. 3.6 Постанови правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», згідно якого Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Судом проаналізовано зміст даної Постанови, відповідно до п. 3.4 якої Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати обґрунтування вартості супутньої послуги, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, умови відкриття, введення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

Відповідно п. 4.1 кредитного договору та в додатку 1 до нього вказано суму яку позичальник повинен сплатити за ініціювання кредиту, а позичальник підписуючи кредитний договір погодився з його умовами.

Таким чином, судом було проаналізовано питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання кредитного договору, які передували укладенню договору, та, з урахуванням положень Закону № 1023-XII, не було виявлено.

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ЦК України (Позика).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин та враховуючи, що боржник не виконав свої зобов'язання перед кредитором, суд на основі з'ясованих обставин у справі, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а відтак слід стягнути відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом - ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі - 10 003 (десять тисяч три) долари США 81 цент, що в еквіваленті до курсу НБУ (7,993 за один долар) становить 79 960 грн. 45 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 5 740 доларів США 54 центи, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 45 884 грн. 14 коп., за відсотками - 2 711 доларів США 06 центів, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 21 669 грн. 50 коп., за підвищеними відсотками - 1 552 долари США 21 цент, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 12 406 грн. 81 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 799 грн. 60 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 15, 203, 509, 525 - 526, 530, 598 - 601, 604 - 609, 611, 612, 627, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57 - 60, 88, 169, 209, 212-215, 224 - 225, 228, 233, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (Код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором у розмірі - 10 003 (десять тисяч три) долари 81 цент;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (Код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі - 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 60 копійок;

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал банк», про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору з застосуванням двосторонньої реституції - відмовити;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк