Рішення № 27805361, 29.10.2012, Залізничний районний суд м. Сімферополя

5

Справа № 2 -0107/1238/2012

0107/3307/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Масалигіної Н.С.

за участю секретаря - Пацера А.О., Курського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», РКД ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, яку уточнював під час судового розгляду справи заявами від 11.07.2012 року та 15.10.2012 року і остаточно просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 40 429,27 грн. на підставі ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, з відповідача ОСОБА_2 стягнути на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн., а на відшкодування моральної шкоди з цього ж відповідача стягнути 10 000 гривень, також компенсувати відповідачами сплачений ним судовий збір у розмірі 514,30 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 18.08.2011року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mersedes sprinter», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю позивача «Volvo 460», номерний знак - НОМЕР_3. ДТП відбулось у результаті порушення водієм транспортного засобу Mersedes sprinter ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Будьонівського районого суду м. Донецьк. У результаті ДТП автомобілю позивача завдано механічні пошкодження, перелік яких зафіксовано в довідці ДАЇ. Завдану шкоду позивач просить відшкодувати за рахунок страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність відповідача ОСОБА_2. Розмір матеріальної шкоди позивач обґрунтовав висновком спеціаліста від 16.02.2012 року за № 11/27. В заяві про уточнення позовних вимог просив стягнути зі страхової компанії 40 429 грн. 27 коп., а з відповідача ОСОБА_2 стягнути одну тисячу гривень матеріальної шкоди, яка складається з розміру франшизи і з цього ж відповідача стягнути 10 000 гривень моральної шкоди, з обох відповідачів просив стягнути судовий збір у розмірі 514,30 грн.(а.с.152, 206-208).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги заявою від 15.10 2012 року підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у заяві, додатково зазначив, що після його звернення 08.12.2011 року до Республіканської Кримської Дирекції ПАТ «СК «Інкомстрах» із заявою про відшкодування шкоди, завданої у ДТП з вини страхувальника ОСОБА_2, остання прийняла заяву та перелік необхідних документів, але не провела виплату у передбачені законом строки, замість цього направила матеріали для внутрішньої експертизи. При цьому, на момент його звернення із позовом до суду 30.03.2012 року, ані особа, яка завдала йому шкоду, ані страховик його цивільної відповідальності Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інкомстрах» в особі Кримської Республіканської дирекції ПАТ «Страхова компанія ««Інкомстрах» заходів до відшкодування завданих збитків не прийняли. Крім цього, позивач зазначив, що страховик самовільно, 12.01.2012 року провів дослідження придатних залишків, що є порушенням законодавства, оскільки це було направлено на затримання виплати страхового відшкодування.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, які повністю підтримав у судовому засіданні. Зміст заперечень зводиться до того, що справа розглядається із порушенням правил підсудності, оскільки цей позов не віднесений до територіальної підсудності Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим. По суті заявлених позовних вимог представник відповідача зазначив, що при проведенні розрахунку страхового відшкодування, відповідачем застосовувались норми ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими транспортній засіб потерпілого вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Страховик вважає, що сума страхового відшкодування, яка належить до сплати позивачу, за відрахуванням обов'язкової суми франшизи, складає 23 300, 17 грн. (а.с. 104- 107, 199-200, 210).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся судом неодноразово відповідно до положень статті 74 ЦПК України, але будь-яких клопотань про проведення судового розгляду за його відсутністю, або про відкладення судового розгляду від нього не надходило. У зв'язку з цим, зі згоди всіх учасників судового процесу розгляд справи проведений за відсутністю відповідача ОСОБА_2 (а.с.63, 75, 148-151,168-173, 180-181, 190-191, 196-198).

Заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення проти позову представника відповідача, вивчивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень і матеріали цивільної справи в їх сукупності, визначивши закон, які підлягає застосуванню, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У сенсі статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Справа розглянута в порядку територіальної підсудності за вибором позивача, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, що віднесено до Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим (а.с.4, 30).

Під час судового розгляду встановлено, що 18.08.2011 року о 22 год. 00 хв. на 728 км. 970 м. автошляху «Харків-Ялта» відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mersedes sprinter», номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобілю «Volvo 460», номерний знак - НОМЕР_3, за кермом якого знаходився ОСОБА_1. Винним у цій пригоді визнаний відповідач ОСОБА_2, на якого постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 31.10.2011 року накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили і на час розгляду позову є чинною (а.с.82-103).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АА /5980108 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за участю автомобіля «Mersedes sprinter», номерний знак НОМЕР_2 застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах» (а.с.185).

На підставі ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із відшкодуванням особою, цивільна-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону). Нормами цієї статті встановлено що моральна шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до ст. 23 ЦК України, особою, яка визнана у скоєні дорожньо-транспортної події.

Внаслідок вказаного ДТП був пошкоджений автомобіль «Volvo 460», номерний знак - НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).

Обґрунтовуючи розмір матеріального відшкодування, якій позивач просить стягнути зі страхової компанії, де була застрахована відповідальність відповідача ОСОБА_2, позивач посилається на висновок спеціаліста від 16.02.2012 року за № 11/27, який був складений за його особистою заявою у приватному порядку (а.с.8-25).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Натомість заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що 23.11.2011 року представником ПрАП «СК «Інкомстрах» у присутності ОСОБА_1 був оглянутий його пошкоджений транспортний засіб, про що був складений Акт огляду автомобіля. Після цього ПрАП «СК «Інкомстрах» направило на адресу ВАТ «УкравтоТЕХекспертиза» заяву про проведення авто товарознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу позивача, де знов ж таки, у його присутності та присутності експерта були зафіксовані наявні пошкодження автомобілю (а.с.109, 110-111).

За результатами експертного дослідження був складений звіт № 31-1009 від 30.11.2011 року про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, встановлення витрат на ремонт автомобіля «Volvo 460», номерний знак - НОМЕР_3, що належить позивачу. За висновками складеного звіту сума матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Volvo 460» номерний знак - НОМЕР_3 встановлено у розмірі 40321,85 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo 460» номерний знак - НОМЕР_3 - 59653,68 грн. (а.с. 112-121).

Згідно до ст. 29 вищенаведеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Статтею 30 цього Закону, зокрема п.30.1, та п.30.2 передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою. Проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізичного знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

05.12.2011 року від ОСОБА_1 надійшло повідомлення до ПрАТ «СК «Інкомстрах» про страховий випадок у зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди? яка мала місце 18.08.2011 року, після чого ПрАТ «СК «Інкомстрах» розпочало формування страхової справи (а.с.124-125).

Враховуючи висновки звіту від 30.11.2011 року за № 31-1009, за якими витрати на ремонт пошкодженого автомобілю позивача значно перевищують його вартість до ДТП, страховик при нарахуванні розміру страхового відшкодування керувався наведеними положеннями статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, надане позивачем авто товарознавче дослідження спеціаліста від 16.02.2012 року не було враховано страховиком, оскільки ним не було допущено порушення статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо своєчасного проведення експертизи, яка була проведена ще 30.11.2011 року (а.с.112-121).

У судовому засіданні позивач зазначив, що після ДТП його транспортний засіб був фактично знищеним. Разом з цим через відсутністю з боку ОСОБА_1 будь-яких заяв про визнання його транспортного засобу фізично знищеним, 16.01.2012 року на підставі заяви ЗАО «Инкомстрах» та акту огляду ТОВ «УкравтоТЕХєкспертиза» складений звіт № 31-0025, за яким вартість придатних залишків автомобіля «Volvo 460» в результаті ДТП складає 16021,68 грн. (а.с. 126-133).

На підставі проведених досліджень страховиком прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 23 300 грн. 17 коп., які складаються з 40 321, 85(ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 16 021,68 (ринкова вартість транспортного засобі після ДТП) - 1000 (розмір франшизи за полісом обов'язкового страхування) (а.с.126-133).

Про прийняте ПрАТ «СК «Інкомстрах» рішення ОСОБА_1 було повідомлено листом від 08.02.2012 року за №145, як то передбачено статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.134-135).

Отже, судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що вартість відновлювального ремонту автомобілю, який належить позивачу, значно перевищує його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, а тому нарахування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» розміру страхової виплати із застосуванням положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є правомірною.

Частинами 3, 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Тому, на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом роз'яснювалось сторонам положення ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Зокрема, позивачу неодноразово роз'яснювалось його право на звернення до суду із відповідним клопотанням про призначення судової експертизи, або можливість допиту експертів, які проводили дослідження, у зв'язку з чим в судових засіданнях двічі оголошувалися перерви (а.с.184-186,188).

Замість цього, незважаючи на роз'яснення суду про наслідки не вчинення певних дій, позивач відмовився від проведення експертизи і просив розглянути його позов на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив суду, що на цей час його пошкоджений транспортний засіб повністю відремонтований і перебуває у користування іншої особи (а.с.188, 201-203, 213-215).

Статтею 1166 ЦК України встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках не договірних (деліктних) зобов'язань, відповідно до яких майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається в грошах.

Відповідно до приписів ст.1194 ЦК України та ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо шкода є більшою, то різниця між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням сплачується страхувальником.

На думку суду Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» правомірно з урахуванням ст. 12 Закону обчислено розмір страхового відшкодування без урахування франшизи, яка відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності № АА/5980108 від 09.08.2011 складає 1000 грн. і повинна бути сплачена відповідачем ОСОБА_2

Аналізуючи встановлені фактичні обставини, які склалися між сторонами, наявні у справі докази, які надані ними на підтвердження своїх вимог та заперечень, дотримуючись принципу диспозитивності у судовому процесі, суд дійшов висновку про те, що розмір матеріальної шкоди, яка нарахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» у вигляді страхового відшкодування у розмірі 23 300 гривень 17 копійок, відповідає положенням матеріального закону і підлягає стягненню з останнього на користь позивача ОСОБА_1, а розмір відрахованої суми франшизи підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що у будь-якому випадку, обов'язок доведення розміру шкоди, в тому числі і моральної, лежить на позивачі, але у відношенні доказів, які ґрунтуються на певних фактичних даних позивачем не надано жодного підтвердження.

Крім того, статтею 23 ЦК встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ураховує характер і обсяг душевних і психічних страждань, які зазнав позивач протягом півтора року, характеру немайнових втрат, їх тривалість і можливість відновлення, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає за необхідне визначити моральну шкоду в сумі 100 гривень, розмір якої буде відповідати роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та реальними збитками потерпілої сторони шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, на яких ґрунтується позов та якими вмотивовані заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим.

Дотримуючись приписів ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджений судовий збір, якій позивач зазначив лише у розмірі 514,30 гривень.

Тому, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним і документально підтверджений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, з кожного з відповідачів: з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» - 234 гривні, а з відповідача ОСОБА_2 за вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди усього - 322 гривні.

На підставі ст. ст. 16, 23, 1166, 1192,1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями від 25.05.2001 року), керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 42, 60, 61, 74, 88, 110, 212-215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЗАТ «Інкомстрах», РКД ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», код ЄДРПОУ 31282951 (за адресою в м.Київі по вул.Червоноармійська буд.72, оф.32-33) на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 23 300 (двадцять три тисячі триста) грн. 17 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1000 ( одну тисячу) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100 (сто) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», код ЄДРПОУ 31282951 (за адресою в м.Київі по вул.Червоноармійська буд.72, оф.32-33) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн..

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 322 (триста двадцять дві) грн..

В решті частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: