Ухвала суду № 27805077, 04.12.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

11/490/2147/12 Головуючий у 1 й інстанції - Кухар Д.О. Справа № 437/10/12 Доповідач - Сербін В.В.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.

за участю прокурора- Кальника О.М.

представника цивільного позивача ВАТ «Просянський ГЗК»- Сініченка Ю.В.

захисника- адвоката ОСОБА_3

захисника- ОСОБА_2.

засудженого- ОСОБА_4.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року стосовно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Олексіївка Корочанського району Бєлгородської області, РФ, раніше не судимого,-

за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, якою кримінальна справа закрита у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Задовольняючи клопотання підсудного ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6 про закриття справи, суд вказав, що, згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з ініціативи останнього, вступили в попередню злочинну змову на вчинення зловживання службовим становищем із заподіянням тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам ВАТ «Просянський ГЗК»і тим самим свідомо організували злочинну групу.

Реалізуючи умови злочинної змови, 9 липня 2001 року, на території ВАТ «Просянський ГЗК», ОСОБА_5, бажаючи догодити ОСОБА_4 і діючи в інтересах останнього, всупереч інтересам служби, підготував, підписав і відправив на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод»і ЗАТ «Добрушський порцеляновий завод»листи про те, що надалі відвантаження каоліну в їх адресу буде здійснюватися через ТОВ «Фаворит». Після отримання зазначених листів ОСОБА_5 ВАТ «Мінський порцеляновий завод»і ЗАТ «Добрушський порцеляновий завод»12 липня 2001 року уклали з ТОВ «Фаворит»контракти на постачання каоліну № 25 і № 27, згідно з якими ТОВ «Фаворит»зобов'язувалося за тією ж ціною і на тих же умовах поставити на адресу вказаних зарубіжних споживачів ті ж види та кількості каоліну, які були передбачені в контрактах № 10/05-1 та № 10/01-1, укладених ВАТ «Мінський порцеляновий завод»та ЗАТ «Добрушской порцеляновий завод»з ВАТ «Просянський ГЗК»10 жовтня 2000 року та 6 лютого 2001 року.

Таким чином, в результаті реалізації злочинного угоди ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право постачання каоліну зазначеним закордонним споживачам за цінами міжнародного ринку, які значно вище внутрішньоринкових, перейшло від ВАТ «Просянський ГЗК»до ТОВ «Фаворит».

Дані дії ОСОБА_4 і ОСОБА_8 заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК»тяжкі матеріальні наслідки у вигляді втраченої вигоди, так як в результаті виконання своїх зобов'язань за контрактами з вказаними білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит»отримало і повністю залишило у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше, в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року та № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року з постачання каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК».

Продовжуючи злочинну діяльність і діючи згідно раніше розробленого плану, 13 липня 2001 року, тобто на наступний день після укладення ТОВ «Фаворит»контрактів з вказаними білоруськими споживачами каоліну, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 підписати від імені ВАТ «Просянський ГЗК»додаткову угоду № 3 до раніше укладеного Товариством з ТОВ «Фаворит»договору № 1-К від 7 березня 2001 року. У той же день, 13 липня 2001 року, на території ВАТ «Просянський ГЗК»ОСОБА_5 підписав дану додаткову угоду, якою обсяг поставок каоліну на адресу ТОВ «Фаворит»був збільшений з 3.000.000 гривень (з ПДВ) до 7.891.410 гривень (з ПДВ), що гарантувало виконання ТОВ «Фаворит»своїх договірних зобов'язань по поставці каоліну в адресу ВАТ «Мінський порцеляновий завод»і ЗАТ «Добрушський порцеляновий завод».

Згідно протоколу узгодження цін від 10 липня 2001 року, що є додатком № 3 до контракту № 1-К від 7 березня 2001 року, в 2001-2002 роках ВАТ «Просянський ГЗК»відвантажувало на адресу ТОВ «Фаворит»каолін марки КФН- 2 гранульований по ціні 211 грн. 20 коп. за тонну і каолін КФН-3 гранульований за ціною 187 грн. 20 коп. за тонну, в той час як на адресу ВАТ «Мінський порцеляновий завод»і ЗАТ «Добрушський порцеляновий завод», згідно контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року та № 10/01 від 6 лютого 2001 року ВАТ «Просянський ГЗК»відвантажувало каолін марки КФН-2 гранульований по ціні 345 грн. 47 коп. за тонну і каолін марки КФН-3 гранульований- за ціною 308 грн. 27 коп. за тонну.

Зазначені дії ОСОБА_8 заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК»тяжкі матеріальні наслідки у вигляді втраченої вигоди, так як в результаті виконання своїх зобов'язань за контрактами з вказаними білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит»отримало і повністю залишило у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року та № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року з постачання каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК».

Задовольняючи клопотання про закриття справи, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, з дня вчинення ним злочину- липень 2001 року, закінчився термін давності- 10 років, тобто ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

В апеляції прокурор /а.с.1 т.18/ просить ухвалу скасувати, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст.ст.190 ч.4 КК України, ст.364 ч.2 КК України і ОСОБА_5 ст.364 ч.2 КК України направити на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою апеляцію тим, що строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення діяння по волі або поза волею особи. Суд же першої інстанції невірно обчислив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності підсудного ОСОБА_9, а тому незаконно звільнив його від кримінальної відповідальності.

В апеляції /а.с. 3 т.18/ і в доповненні до неї /а.с.36 т.18 / засуджений ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 ст. 364 ч. 2 УК України направити на новий судовий розгляд. Вказує, що ОСОБА_5 є посадовою особою ВАТ «Просянський ГЗК», так само як і ОСОБА_4, який не скоював ніякого злочину, не завдавав ніякої шкоди інтересам ВАТ «Просянський ГЗК»і ця кримінальна справа порушена за замовленням рейдерів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_5, приймаючи на себе зобов'язання, заступаючи на посаду голови правління ВАТ «Просянський ГЗК»зобов'язаний був забезпечити отримання доходу суспільством за 2001-2002 роки в сумі 430000 гривень, про що свідчить доповнення № 1 до трудового контракту між ВАТ «Просянський ГЗК»і ОСОБА_5 № 12/297 від 18.06.2001 року, а фактично забезпечив отримання доходу ВАТ «Просянський ГЗК»1650000 гривень а саме 2,5 рази більше ніж раніше. Звертає увагу суду на те, що відомості, зазначені судом першої інстанції, в мотивувальній частині вироку є неправдивими, фальсифікацією звинувачення посадових осіб органів управління ВАТ "Просянський ГЗК" ОСОБА_4 і ОСОБА_5, здійснюючи за замовленням рейдерів, здирників ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які захопили рейдерським шляхом ВАТ «Просянський ГЗК»18.11.2002 року та протизаконно звільнити і відсторонили від виконання своїх посадових обов'язків законних керівників органів управління діяльністю ВАТ «Просянський ГЗК»ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Вказує, що розгляд спорів стосуються укладення, зміни, розірвання і виконання господарських договорів Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, приймавшого участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, який прохав скасувати постанову, оскільки вважає, що ОСОБА_5 підлягає виправданню, захисника ОСОБА_3, який підтримав думку свого підзахисного, представника цивільного позивача, який вважав, що немає підстав для задоволення апеляцій, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_4- частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності при судовому розгляді справи суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлене особі за провину дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні і тільки після цього можна постановити відповідне судове рішення.

В порушення вказаних вимог кримінального закону, не дивлячись на той факт, що ОСОБА_5 органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину /а.с.1-4 т.10/, яке є неконкретним за своєю суттю, оскільки містить вказівку на час скоєння злочину як в період 2001-2002 року /а.с.4 т.10/, на період з 02 серпня 2001 року по 15 листопада 2002 року /а.с.3 т.10/, так і починаючи з липня 2001 року /а.с.2 т.10/, тобто при наявності граничного строку- 31 грудня 2002 року, ігноруючи той факт, що після заявленого 13 липня 2011 року захисником ОСОБА_5 клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності /а.с.61 т.14/, останній спершу підтримав захисника, але пояснив це вимушеністю своєї позиції в зв'язку з небажанням судів з'ясовувати всі обставини справи та брати до уваги докази його невинуватості /а.с.61 т.14/, а після роз'яснення судом наслідків звільнення його від кримінальної відповідальності взагалі відкликав клопотання захисника, суд, не роз'яснюючи повторно ОСОБА_5 наслідків звільнення особи від кримінальної відповідальності в судовому засіданні 20 вересня 2011 року /а.с.90 т.14/ після його клопотання /а.с.52 т.14/, безпідставно звільнив останнього від кримінальної відповідальності та закрив провадження по справі, невірно пославшись на п.2 ч.1 ст.49 КК України, який передбачає звільнення осіб, що вчинили злочин невеликої тяжкості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи і винесенні ухвали допустив застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню та перешкодив суду повно та всебічно розглянути справу і постановити обґрунтовану і справедливу ухвалу, тому апеляція прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню, апеляція засудженого ОСОБА_4- частковому задоволенню, а ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року, на підставі вимог ст.371 КПК України- скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, в той же суд, в іншому складі суддів, в процесі якого суду першої інстанції необхідно детально дослідити всі обставини справи та дотримуючись вимог кримінального та кримінально-процесуального закону постановити законне та обґрунтоване рішення по справі.

Що стосується частини доводів апеляції ОСОБА_4., в тому числі незаконне засудження останнього, то з огляду на наведене вище вказані доводи слід перевірити при розгляді апеляції засудженого на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2012 року.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.365 КПК України, ст.366 КПК України, ст.371 КПК України, ст.374 КПК України (в редакції КПК 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень»Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року стосовно ОСОБА_5- скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі.

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції- задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_4- задовольнити частково.

Головуючий суддя: В.В.Сербін

судді:

О.П.Піскун

В.О.Семопядний