Ухвала суду № 27797509, 22.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14231/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНД-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНД-ГРУП» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 00000612360 та № 00000622360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ВКП «Трейд центр», ТОВ «Фінпром-груп», ТОВ «Компанія «Київспецпромторг»за період з 01.01.2009 р. до 31.12.2010 р., результати якої відображені в Акті перевірки №337/23-611/35133874 від 12.09.2011 р.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 92450 грн., в тому числі, за 2009 р. у сумі 21084 грн., перший квартал 2009 р. у сумі - 21084 грн., другий, третій та четвертий квартали 2009 р. у сумі 0 грн.), за 2010 р. у сумі 71366 грн., перший квартал 2010 р. у сумі 39591 грн., півріччя 2010 р. у сумі 71366 грн. (другий квартал 2010 р. у сумі 31775 грн.), дев'ять місяців 2010 р. та четвертий квартал 2010 р. - 0 грн.), порушення вимог п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 р. до 31.12.2010 р. на загальну суму 72836 грн., у тому числі за лютий 2009 р. на суму 12783 грн., за березень 2009 р. на суму 448 грн., за квітень 2009 р. на суму 617 грн., за травень 2009 р. у суму 3019 грн., за лютий 2010 р. у суму 26518 грн., за березень 2010 р. у сумі 4032 грн., за квітень 2010 р. у сумі 5230 грн., за травень 2010 р. у сумі 20189 грн.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат за період, що перевірявся на загальну суму 369796 грн., в т.ч. за періоди: І квартал 2009 року в сумі 84334 грн., півріччя 2009року 2009р. у сумі 84334 грн. (ІІ квартал 2009р. 0 грн.), 9 місяців 2009р. у сумі 84334 грн. (ІІІ квартал 2009р. 0 грн.), 2009р.на суму 84334 грн. (ІV квартал 2009р. 0 грн.), І квартал 2010р. у сумі 158635 грн., півріччя 2010р. у сумі 285462 грн., 9 місяців 2010р. у сумі 285463 (ІІІ квартал 2010р. 0 грн.), 2010р. у сумі 285462 (ІV квартал 2010р. 0 грн.) та завищення податкового кредиту на загальну суму 73959 грн., у тому числі за лютий 2009 р. у сумі 16867 грн., лютий 2010 р. у сумі 27641 грн., березень 2010 р. у сумі 4032 грн., квітень 2010 р. у сумі 5230 грн., травень 2010 р. у сумі 20189 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності та повноти сплати позивачем до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ВКП «Трейд центр», ТОВ «Фінпром-груп», ТОВ «Компанія «Київспецпромторг»за період з 01.01.2009 р. до 31.12.2010 р., за результатами якої складено відповідний акт перевірки. Представник відповідача зазначила, що головним слідчим управління МВС України розслідується кримінальна справа №24-210, порушена за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 та ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України і що допитаний по даній справі ОСОБА_3, вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»і документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, він не підписував та не уповноважував на це третіх осіб. Допитаний ОСОБА_4 вказав, що погодився за грошову винагороду на оформлення ТОВ «Фінром-груп»на своє ім'я, допитаний ОСОБА_5 зазначив, що ТОВ «Київспецпромторг»зареєстроване на його ім'я за грошову винагороду.

Відповідач вважає, що правовідносини, що мали місце між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд центр», ТОВ «Фінпром-груп», ТОВ «Компанія «Київспецпромторг»є нікчемними та такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки такі правочини не відповідають обов'язковим вимогам чинності, що передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України та порушують публічний порядок. Також представник відповідача зазначила, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, в періоді, що перевірявся, позивачем занижено податок на додану вартість та податок на прибуток підприємства, в силу чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, просила у задоволенні позову відмовити..

Що стосується порушення позивачем п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, який перевірявся податковим органом, позивач мав правовідносини з ТОВ «ВКП «Трейд центр», ТОВ «Фінпром-груп», ТОВ «Компанія «Київспецпромторг»на підставі рахунку-фактури № СФ-10210 від 10.02.2009 р. згідно видаткової накладної від 10.02.2009 р. №1-0210, ТОВ «Інд Груп»придбано у ТОВ «Фінпром груп»задні та передні амортизатори на загальну суму 101200,80 грн., виписано податкову накладну №10210 від 10.02.2009р. на загальну суму 101200,80 грн., в т.ч. ПДВ 16866,80 грн. оплату проведено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 13.02.2009р. №48.

На підставі рахунків-фактур ТОВ «Інд Груп» було придбано у ТОВ «Компанія «Київспецпромторг»автозапчастини, оплата за які здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

На підставі рахунків-фактур ТОВ «Інд Груп» було придбано у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»автозапчастини, оплата за які здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення ТОВ «ІНД-ГРУП» п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки виконання умов укладених договорів сторонами оформлено актом виконаних робіт та податковими накладними та містить перелік виконаних робіт, передбачених умовами укладених договорів.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається виключно на письмові пояснення керівників підприємств, який значиться засновниками.

Предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, вирок в даній справі не винесено.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.