Постанова № 27797380, 17.09.2012, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

№33/2690/1238/2012

17 вересня 2012 року м. Київ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Апеляційного суду м. Києва Стрижко С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.07.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дробишево, Чернігівського району, українця, громадянина України, працюючого президентом Асоціації українських банків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 10.04.2012 року убачається, що ОСОБА_2, будучи президентом Асоціації українських банків, допустив ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: заниження податку на прибуток на суму 177.241 грн., податку з доходів фізичних осіб у сумі 1.058,67 грн., за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 року, згідно з актом перевірки від 10.04.2012 року №454/22-621/21562073, а відтак своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП та провадження по справі закрито у зв'язку із сплином строків для накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати як незаконну та необґрунтовану.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що фактично рішення по справі було прийнято на підставі акту перевірки, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, на підставі якого можливо прийняти рішення по справі, оскільки рішення-повідомлення, що було винесено за вказаним актом, було оскаржене до ДПС України та до суду, який остаточне рішення ще не прийняв.

Крім того, апелянт зазначає, що фактично ОСОБА_2 не є суб'єктом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки згідно з п. 5.10 Статуту Асоціації українських банків до його компетенції як президента зазначеної асоціації не входить організація та ведення податкового обліку, а такі обов'язки покладені на виконавчу дирекцію, посадові особи якої відповідають за фактичну діяльність Асоціації українських банків.

Відповідно до поштового штемпелю апеляційна скарга ОСОБА_2 подана у встановлені законом строки.

У судовому засіданні до суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя районного суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен вжити всі заходи для з'ясування всіх обставин по справі, які впливають на встановлення істини та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Зокрема, під час розгляду справи суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Проте ці вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, свій висновок, як це випливає із змісту постанови, будь-якими доказами не обґрунтував, обмежившись лише посиланням на неявку у судове засідання особи, щодо якої був складений протокол, та на положення ст. ст. 251, 247 п. 7 КУпАП.

Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції взагалі не були з'ясовані усі обставини, що мають суттєве значення, а прийняте рішення по справі є передчасним, належним чином невмотивованим, а відтак незаконним, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової постанови судом апеляційної інстанції про повернення матеріалів на додаткову перевірку з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у квітні 2012 року державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Асоціації українських банків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якого був складений акт перевірки від 10.04.2012 року № 454/22-621/21562073, відповідно до якого було виявлено порушення п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 157.11, ст. 157 Податкового кодексу України; п.п. 164.2.17 п. 164.2, 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону «України про податок з фізичних осіб» під час ведення бухгалтерського обліку , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 177.241 грн. та податку з доходів фізичних осіб у сумі 1.058,67 грн., за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 року, що за матеріалами справи стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

Проте, з витребуваних судом апеляційної інстанції та представлених захистом матеріалів, убачається, що відповідний протокол про це ж саме адміністративне правопорушення був складений і відносно головного бухгалтера Асоціації українських банків - ОСОБА_3, яка постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року був визнана винуватою у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та піддана адмінстягненню у виді штрафу в доход держави у розмірі 170 грн.

За таких обставин, враховуючи постановлене судове рішення за це порушення щодо іншої особи, а також з огляду на заперечення ОСОБА_2 про те, що він в силу своїх посадових обов'язків не може бути суб'єктом адмінправопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, які не були належним чином перевірені не податковими органами, ні судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкові органи фактично не встановили особу, яка за їх висновками допустила порушення податкового законодавства, що в свою чергу позбавляє суд апеляційної інстанції прийняте остаточне рішення по справі, оскільки ці обставини підлягають перевірці.

Крім того, в матеріалах справи наявне податкове рішення-повідомлення, винесене податковими органами, яке відповідно до представлених суду апеляційної інстанції даних на час прийняття рішення судом першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 в силу вимог ст. 54 Податкового кодексу України є неузгодженим, оскільки було оскаржене до ДПС в м. Києві, а в послідуючому - до ДПС України, а на час апеляційного розгляду - до суду.

Наведені обставини свідчать про те, що на даний час податковими органами не встановлена остаточна сума податкових зобов'язань, а відтак у протоколі конкретно не зазначено, в чому саме (в якому розмірі) ОСОБА_2 були допущені порушення у веденні податкового обліку, що також підлягає додатковій перевірці.

З урахуванням викладеного, перевіряючи за апеляційною скаргою матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим приходить до висновку про необхідність скасування постанови та повернення справи до податкового органу, що склав протокол, для проведення додаткової перевірки, під час якої необхідно всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, що мають значення для прийняття правильного рішення, у тому числі і розглянути доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо узгодженої суми податкових зобов'язань, щодо особи - суб'єкта правопорушення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити матеріали на новий судовий розгляд.

За таких обставин, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.07.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП із закриттям провадження по справі у зв'язку із сплином строків, передбачених ст. 38 КУпАП - скасувати, а справу повернути до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва для додаткової перевірки з послідуючим, при наявності для цього законних підстав, направленням на повторний судовий розгляд з урахуванням положень ст. 38 КУпАП.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.І. Стрижко