Ухвала суду № 27796541, 20.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9566/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивач -Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі по тексту -Білоцерківська ОДПІ Київської області) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал", в якому просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 569 000,52 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»зареєстровано як юридичну особу 29.12.2007 р. виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, ідентифікаційний код - 35615226.

Згідно довідки від 29.06.2010 року № 123, виданої Білоцерківською ОДПІ Київської області, відповідач з 01.02.2008 року перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ Київської області як платник податків за № 9/2.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 25.03.2010 № 1338 та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області 31.03.2010 року за № 13531050008003802, відповідач належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква Київської області та підпорядковується Білоцерківській міській раді Київської області, яка є його засновником.

У вересні та жовтні 2010 року Білоцерківською ОДПІ Київської області на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»були проведені перевірки своєчасності сплати Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»податку на додану вартість.

В ході проведених перевірок податковим органом встановлено порушення відповідачем положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 31.08.2009 р. по 21.09.2010 р.

За результатами проведених перевірок позивачем складено акти від 08.09.2010 р. № 2808/153/481 та 07.10.2010 р. № 3138/153/539, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2010 р. № 3183/153/342 та 07.10.2010 р. № 3404/153/390, якими відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до відповідача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму, відповідно, 277 473,51 грн. та 291 527,01 грн., що в загальному розмірі складає 569 000,52 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані представником відповідача, відповідно, 23.09.2010 р. та 08.10.2010 р., про що свідчать наявні в справі копії повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.12, 15).

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачу було скеровано першу податкову вимогу від 22.01.2008 р. № 1/46 на суму 1 793 285,72 грн. та другу податкову вимогу від 26.02.2008 р. № 2/127 на суму 1 828 314,46 грн., які були отримані представником відповідача, відповідно, 23.01.2008 р. та 27.02.2008 р., що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.18).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом з питань оподатковування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по податках і зборам (обов'язковим платежам), нарахування та сплати пені і штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі -Закон № 2181-ІІІ).

В розумінні даного Закону термін «платники податку»означає юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відособлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу, на яких відповідно до законів покладений обов'язок утримувати й/або сплачувати податки та збори (обов'язкові платежі), пеню і штрафні санкції (пп. 1.1 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ).

Згідно пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону, податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, податкові вимоги виставляються у випадку несплати боржником узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до Підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Під поняттям «податкового боргу»в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно підпункту 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Як вбачається зі змісту Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 25.03.2010 року № 1338, дане підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква та підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником.

Відповідно до пунктів 11.1 та 11.2 статті 11 Закону № 2181-ІІІ (яка визначає особливості порядку погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств), у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом; ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі, коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Виходячи із зазначених положень податкового законодавства, для прийняття судом рішення про примусове стягнення активів, позивач має підтвердити, що ним вжиті передбачені податковим законодавством заходи для погашення податкового боргу комунальним підприємством.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що Білоцерківська ОДПІ Київської області звернулася до Білоцерківської міської ради Київської області (до сфери управління якого входить відповідач) з листом від 15.04.2010 р. № 4329/9/24-036 (а.с.36) про затвердження дієвих заходів щодо скорочення податкового боргу відповідача, у тому числі, погодження виділення активів в рахунок погашення податкового боргу, реалізації дебіторської заборгованості та проведення інших заходів, передбачених статтею 11 Закону № 2181-ІІІ.

У листі від 10.06.2010 р. за № 1-9-2107 (а.с.36 -зворотна сторона аркуша), заступник міського голови Гнатюк В.В. повідомив, що погодити для продажу описані приміщення Білоцерківською ОДПІ не має можливості, оскільки дані будівлі входять до єдиного майнового комплексу КП БМР «Білоцерківводоканал»і забезпечують життєдіяльність міста.

З огляду на те, що активи комунального підприємства, які входять до цілісного майнового комплексу та забезпечують ведення основної діяльності платника податків не підлягають продажу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган на виконання ст. 11 Закону № 2181-ІІІ, зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Відповідно до п. 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2007 № 5-рп/2007, відповідна рада органів місцевого самоврядування має право виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до комунальних унітарних підприємств, які перебувають у комунальній власності її територіальної громади, як до початку порушення справ про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Однак, доказів щодо прийняття органом місцевого самоврядування (до сфери управління якого входить відповідач) про незастосування до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було, матеріали справи їх також не містять.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які перешкоджають податковому органу звернутись до суду із заявою про визнання відповідача банкрутом у встановленому Законом порядку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Білоцерківською ОДПІ Київської області як суб'єктом владних повноважень не доведено вжиття передбачених ст. 11 Закону № 2181-ІІІ заходів для погашення податкового боргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»з податку на додану вартість в розмірі 569 000,52 грн., а тому заявлені позивачем вимоги слід визнати такими, що не підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.