Рішення № 27794329, 29.11.2012, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/1021/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в житловому будинку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати відповідачку, такою, що втратила право користування житловою площею в житловому будинку АДРЕСА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони до 04.11.2008р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину, та проживали у будинку за вказаною адресою. Після розірвання шлюбу у 2008 році відповідач разом із дитиною виїхала жити до своїх батьків. У спірному будинку відповідач не проживає протягом чотирьох років, а тому позивач вважає, що вона втратила право користування приміщенням.

Відповідач, ОСОБА_2, 20.09.2012р. подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просить вселити її та неповнолітню доньку сторін у спірний будинок за адресою: АДРЕСА_2, в задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що після розлучення у сторін постійно виникали сварки, колишній чоловік замінив замки на будинку, що перешкоджало заходити до будинку, в зв'язку з чим вона була вимушена поїхати жити до своїх батьків. Водночас, її батьки літні люди, які проживають у невеликому будинку, тому позивач за зустрічним позовом бажає вселитись до будинку, в якому зареєстрована. Водночас, відповідач чинить перешкоди у цьому.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом свій позов підтримав, просив його задовольнити. Стосовно зустрічного позову пояснив, що він не заперечує проти вселення до його будинку доньки, а в частині вселення колишньої дружини просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов підтримала у повному обсязі просила його задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні первісний позов підтримала, а зустрічний підтримала частково, просила його задовольнити в частині вселення неповнолітньої дитини.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником 93/200 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 26.08.2005р., що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 10).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 1995 року по 04.11.2008 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилась дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Сторони зареєстровані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

У 2008 році ОСОБА_2 разом із донькою залишили даний будинок та переїхали жити до батьків ОСОБА_2 у будинок за адресою: АДРЕСА_3, в якому проживають по теперішній час.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у даній справі полягають у праві користування ОСОБА_2 та донькою сторін ОСОБА_3 житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, показання свідків, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Подібне правило закріплено і у Житловому кодексу УРСР, згідно ч. 1 ст. 156 якого члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Отже, ОСОБА_2 набула право користування частиною житлового будинку, що належить ОСОБА_1, як член сім'ї власника та із розірванням шлюбу не втратила це право.

Водночас, судом встановлено, що у 2008 році ОСОБА_2 разом із донькою виїхала зі спірного будинку до своїх батьків, де проживає по теперішній час, що підтверджується актом голови квартального комітету № 72 від 14.09.2012р. (а.с. 33).

Як зазначає відповідач за первісним позовом, вона була вимушена поїхати в зв'язку з постійними сварками, які вчиняв її колишній чоловік, а також в зв'язку з тим, що він замінив замки в будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів, що її колишній чоловік чинив їй перешкоди у користуванні спірним житловим будинком.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що пішов зі спірного будинку ще до розлучення, однак продовжував самостійно сплачувати комунальні платежі, його дружина ні за що не платила. Після розлучення дійсно між ними виникали сварки, водночас його дружина виїхала з будинку добровільно та не заявляла вимог про вселення до 2012 року.

Доводи позивача підтверджуються показаннями свідків, а саме свідок ОСОБА_4, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, та є сусідкою позивача, пояснила, що після 2008 року вона ОСОБА_2 у спірному будинку не бачила, остання покинула будинок добровільно. На теперішній час у будинку періодично проживає позивач з новою сім'єю.

Свідок ОСОБА_5, яка є сестрою позивача та співвласницею будинку, в судовому засіданні пояснила, що відповідач не проживає в будинку з 2008 року. У період до того, як вона виїхала з будинку, вона ні за що не сплачувала, всі комунальні платежі здійснював ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6, яка є матір'ю відповідача за первісним позовом, в судовому засіданні пояснила, що дійсно сторони сварились між собою, однак її донька виїхала з будинку чоловіка добровільно, її ніхто з дому не виганяв. Після чого донька приїхала жити до батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що на даний час ОСОБА_2 набула право користування житловим будинком, який належить її батькам та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, оскільки є членом сім'ї власника, вселилась туди за згодою власника та проживає в ньому близько чотирьох років.

Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2, оскільки не проживала в ньому більше одного року без поважних причин, в утриманні будинку участі не приймала, виїхала з нього добровільно.

Вирішуючи спір в частині прав неповнолітньої доньки сторін на спірне житлове приміщення, суд виходить з наступного.

Під час розірвання шлюбу питання про місце проживання дитини на вирішення суду не ставилось. Водночас, сторони в судовому засіданні підтвердили, що за їх взаємною згодою донька залишилась проживати разом із матір'ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Судом встановлено, що у 2008 році ОСОБА_3 переїхала разом із матір'ю до батьків останньої та проживає там і на даний час, що підтверджується актом голови квартального комітету № 72 від 14.09.2012р. (а.с. 33).

При цьому, у відповідності до статті 29 ЦК України визначення місця проживання фізичної особи не ставиться в залежність від місця її реєстрації.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні пояснив, що не заперечує, щоб його донька проживала у його будинку.

Отже, суд дійшов висновку, що визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням не порушує прав неповнолітньої доньки, оскільки по-перше, на теперішній час її місцем проживання є місце проживання матері у житловому будинку, в якому вони набули право користування, по-друге, враховуючи рівність прав батьків та згоду батька на вселення дитини, донька може проживати як із матір'ю, так і з батьком. Оскільки питання визначення місця проживання дитини судом не вирішувалось, воно має бути вирішене батьками за взаємною згодою.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в житловому будинку задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею в житловому будинку АДРЕСА_2

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, служба у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Зінченко

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2012р.