Рішення № 27792233, 30.11.2012, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/9887/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючої судді Кротової Л.В.

при секретарі Абрамян Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та виплаті грошової компенсації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та виплаті грошової компенсації. Позов мотивують тим, що квартира АДРЕСА_1 являється спільною частковою власністю ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному з них належить по 1/3 частки, порядок користування квартирою не визначений. Спірна квартира являється трикімнатною, її загальна площа 50,1 кв.м. , житлова площа 41,2 кв.м., складається з трьох кімнат площею 20,7 кв.м., 11,3 кв.м., 9,2 кв.м. Кімната площею 20,7 кв.м. являється прохідною. На 1\3 частку кожному приходиться 16,87 кв.м. від загальної площі квартири, в тому рахунку житлової площі 13,73 кв.м. Вважають, що частка відповідача в загальному майні являється незначною, в натурі виділити її неможливо та і розділити трикімнатну квартиру на трьох співвласників також не можливо. Між ними та відповідачем склалися неприємні відношення, що унеможливлює їхнє право на сумісне користування квартирою, крім того відповідач має будинок в с. Михайлівка Сакського району АР Крим, а тому вважають, що сума 85267 грн. являється достатньою для компенсації його частки. Просять припинити право власності ОСОБА_3 на 1\3 частку, визнати за ними право власності на цю частку спірної квартири та стягнути з них на користь відповідача 85267 грн. в рахунок компенсації за частку квартири, судові витрати в розмірі 427 грн., розходи за проведення експертизи 3685 грн. та представницькі витрати 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що відповідачу на підставі договору дарування від 20.12.2010 року належить 1\3 частка спірної квартири, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також належить по 1\3 частці, їхні частки рівні, а тому ствердження позивачів, що частка ОСОБА_3 незначна нічим не підтверджено. ОСОБА_3 зареєстрований та з родиною проживає в спірній квартирі, в ній зареєстровані дві його неповнолітні доньки. Позивачі ж мають інше житло, в квартирі не зареєстровані та не проживають. Раніше за рішенням суду від 22.10.2010 року він дійсно був виселений з спірної квартири без надання іншого житла, але на той час він не був власником та зареєстрованим в квартирі. Він не бажає отримувати компенсацію за свою частку квартири, оскільки іншого житла не має, крім того квартира являється трикімнатною, а тому можливо визначити порядок користування між співвласниками. Просила в позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим заслухати справу в відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в справі приймають участь їх представники, та в позові відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 АР Крим являється спільною частковою власністю ОСОБА_2, ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину (а.с.5,7) та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22.12.2010 року (а.с.11).Квартира складається з прихожої, туалету, кухні, трьох житлових кімнат площею 20,7 кв.м., 11,3 кв.м., 9,2 кв.м., шафи, балкону, її житлова площа 41,2 кв.м., загальна 50,1 кв.м.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

При розгляді даної справи суд враховує аналогічне розуміння застосування матеріального закону, яке міститься в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 р., згідно якої при застосуванні ч. 1 ст. 365 ЦК України для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Роз'яснення, які містяться в абзаці 5 п. 6 N 7 від 04.10.1991 р. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»стосуються того, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною і не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 постійно проживає у спірній квартирі, в неї зареєстрований , так само як його дві неповнолітні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачі же, навпаки, у квартирі не проживають, мають місце проживання та реєстрації в іншому місті, а позивач ОСОБА_1 в іншої державі, в засіданні суду належних доказів як на підтвердження проживання у спірній квартирі, так і на підтвердження намірів щодо проживання не надали.

Частка відповідача у квартирі не є незначною, а рівною часткам інших співвласників.

Таким чином, припинення права ОСОБА_3 на частку у квартирі завдасть йому істотної шкоди, позбавить його та його дітей місця постійного проживання та реєстрації.

Доводи позивачів про наявність у нього житла , а саме будинку за АДРЕСА_2, спростовується довідкою КРП «БРТІ м. Євпаторії», із якої вбачається , що власником будинку з 2005 року є ОСОБА_4, інших даних що свідчать про наявність іншого житла у відповідача суду не надано, а тому це не є підставою для припинення його частки у спірній квартирі у якій він проживає, що цілком відповідає роз'ясненням Верховного Суду України. Сам факт виселення 28 жовтня 2011р. ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 22.10.2010р., в даному випадку не є підставою для позбавлення його сьогодні права власності, оскільки суд виносив рішення до отримання ним в дар 1/3 частки квартири, на сьогодні змінився його правовий статус.

Суд дійшов до такого висновку також з урахуванням того, що позивачі, як співвласники, мають можливість користуватися квартирою, але спроби вселитися в неї, в разі коли їм в цьому заважають, подати позов про вселення , не робили. Їх права на час вирішення справи не порушені, сторони мають у відповідності до вимог ст. 13 ЦК України здійснювати право спільної часткової власності як то передбачено ст. 358 ЦК України.

Заява представника позивача про те , що спірна квартира є неподільною, являється його домислом , оскільки відповідного рішення, а ні судом, а ні відповідними органами місцевого самоврядування не приймалося.

Згідно ст. 88 ЦПК України, заява про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК, ст.ст.358,365 ЦК України,суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та виплаті грошової компенсації - відмовити.

Внесені ОСОБА_1 85267 грн. (вісімдесят п'ять тисяч 267 грн. ) на депозитний рахунок суду 37319012000604 , одержувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в АРК, , код отримувача26273942, банку отримувача ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, код банку отримувача 824026 згідно квитанцій № 22140.409.1 від 27.11.2012 р. та квитанції № 22140.408.3 від 27.11.2012 р. повернути ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Євпаторійський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення .

Під час судового засідання, яке відбулося 30 листопада 2012 р., була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Відповідно до ст.209 ЦПК України рішення складено 04 грудня 2012 р.

Суддя Л.В.Кротова