Постанова № 27790802, 10.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р.

справа № 1170/2а-2436/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011р. у справі №1170/2а-2436/11

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»(далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000012350 від 17 січня 2011 року та №0000332350 від 06 квітня 2011 року. (а.с.3-6)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-2436/11 ( а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції є необґрунтованими та безпідставними та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства. Працівники податкової служби дійшли висновку про порушення позивачем при здійсненні операцій з придбання та експорту олії соняшникової нерафінованої вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2010 р. в сумі 2699416 грн. Позивач вказує, що ці висновки є безпідставними, оскільки податковий кредит сформовано за рахунок сум ПДВ, сплачених у зв’язку з придбанням товарів з подальшим використанням цих товарів у власній господарській діяльності та реалізацією їх на експорт, що відповідає його статуту та не суперечить чинному законодавству,

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі №1170/2а-2436/11 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» відмовлено. (суддя –Кармазина Т.М.) (а.с.170-172)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що на момент укладення позивачем зовнішньоекономічних контрактів, вартість олії соняшникової нерафінованої на внутрішньому ринку України була значно вищою, ніж 735 доларів США (станом на 16.06.2010 р.). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач розраховував отримати економічну вигоду виключно за рахунок бюджетного відшкодування.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року по справі №1170/2а-2436/11 та прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 17 січня 2011 року та податкове повідомлення-рішення №0000332350 від 06 квітня 2011 року. (а.с.173-176)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що отримання доходу, прибутку, поповнення обігових коштів та збільшення активу, яке зумовить зростання власного капіталу - було головними намірами TOB „АТП-2004" при придбанні олії соняшникової у TOB „Кернел-Трейд" на митній території України для подальшої реалізації не експорт.

Відповідач по справі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач, який був належним чином сповіщений про дату, місце та час розгляду справи своїх представників для участі у її розгляді не направив, про причини їх неявки суд не сповістив, з клопотаннями про розгляд справи за їх обов»язковою участю –не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думки представників позивача, кожного окремо, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача по справі.

Представники позивача, кожен окремо, посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримали вимоги апеляційної скарги.

У судовому засіданні заслухавши пояснення представників позивача, кожного окремо, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 02.06.2004р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію Серії А00 №746689 (а.с.109) та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АТП-2004»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням у зменшення податкових зобов»язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., за результатами якої складено акт від 31.12.2010р. №682/23-50/32967654. (а.с.8-37)

З наданої суду ксерокопії акту вбачається, що в ході перевірки встановлено, порушення пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. в сумі 2699416 грн., завищено суму відємного значення різниці між податковим кредитом та податковими зобов»язаннями у декларації з ПДВ за липень 2010р. в розмірі 2699416 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010р. в сумі 2699416 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об»єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 17 січня 2011 року, яким ТОВ «АТП-2004»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 2699416 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції в розмірі 674 854 грн.. (а.с.42)

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, подав до ДПА в Кіровоградській області скаргу на вищезазначене рішення. (а.с.44-50)

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПА в Кіровоградській області прийнято рішення від 28.03.2011р. №1010/10/25-014, яким податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 17 січня 2011 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 674854 грн. скасовано, а в іншій частині скаргу залишено без задоволення та, разом з тим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332350 від 06 квітня 2011р. (а.с.51-53, 54)

Позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою від 08.04.2011р. №79 про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.56-62). За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України прийнято рішення від 14.06.2011 р. № 10930/6/25-0115, яким відмовлено в задоволенні повторної скарги (а.с.65-68).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АТП-2004»(Покупець) уклало з ТОВ «Кернел-Трейд»(Постачальник) контракт № 49 від 18 травня 2010р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової. Згідно п.3.2 даного контракту ціна за 1 МТ товару складає 6900 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1150 грн. (а.с.69-70)

Відповідно до акту прийому-передачі від 13.07.2010р. до договору №49 від 18.05.2010р. позивач прийняв у власність олію соняшникову нерафіновану в кількості 3013,020 МТ (а.с.71), що підтверджується, в тому числі, й видатковою накладною № РН-045835 від 13 липня 2010р. (а.с.72)

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АТП-2004»(Продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт № 038/0910/11R-1 від 16.06.2010р. з Restomon Limited (Покупець) на постачання олії соняшникової нерафінованої в кількості 3000 метричних тонн (МТ) (а.с.77-81). Відповідно до п.3.1 зазначеного контракту ціна товару складає 735 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 5813,85 грн. (відповідно до довідки управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти (а.с.161).

Актом перевірки підтверджено факт виконання вищезазначеного контракту. Позивачем відвантажено нерезиденту олію соняшникову нерафіновану в кількості 3013,02 МТ в липні 2010р. (а.с.82-85).

На підставі того, що за реалізовану олію соняшникову нерафіновану ТОВ «АТП-2004»отримало безготівкову оплату на розрахунковий рахунок в сумі 17494657,72 грн., а сума понесених витрат товариством на придбання даної олії складає 20789838 грн. суд першої інстанції, дійшов висновку про хибність посилань позивача, що він не зазнав збитків, а отримав прибуток в сумі 172007,28 грн., посилаючись при цьому на те, що ціна, по якій товариство реалізовувало олію соняшникову нерафіновану на експорт, визначалась без урахування суми ПДВ, яка була сплачено ТОВ «АТП-2004»постачальнику при придбанні товарів.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем проводилась закупівля олії соняшникової нерафінованої з подальшим її експортом за ціною, яка нижча від ціни придбання, що, в свою чергу, призвело до завищення податкового кредиту та безпідставне відшкодування ПДВ із Державного бюджету України. Тобто при проведені операцій по експорту олії соняшникової нерафінованої у позивача не відбулось збільшення активу або зменшення зобовязання, що зумовило б зростання капіталу позивача та не відбулось збільшення економічних вигод у позивача. Єдиною підставою проведення вищезгаданих господарських операцій є формування податкового кредиту з ПДВ, що призводить в подальшому до бюджетного відшкодування.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання олії соняшникової нерафінованої ТОВ «АТП –2004»у контрагента здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальника, з яких позивачем було сплачено суму ПДВ на користь постачальника товару, що підтверджується відповідними документами, які, в свою чергу, підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу Україгни акт перевірки не містить, ТОВ «АТП-2004» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту липня 2010 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Так, п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 зазначеного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, Податковий кодекс України ставить дві вимоги та визначає, що таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що сама конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише самої «мети»(цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. І це не випадково, оскільки кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у звязку із зміною обставин діяльності, коньюнктури ринку тощо, законодавець надає можливість в подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит (п. 198.5 ст. 198 ПК України).

Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт).

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

В свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України та передбачає, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З правового аналізу положення п. 185.1 ст. 185 та п. п. 14.1.36п. 14.1 ст.14 ПК України колегія суддів приходить до висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях»передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

При цьому п. п. 14.1.56 п. 14.1 ст.14 К України визначає, що доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Колегія суддів приймає до уваги й те, що поняття «дохід»та «прибуток»не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Крім того, згідно з п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, де надано визначення поняття «Дохід», зазначено, що норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Тобто, таке визначення надано для цілей бухгалтерського обліку, який істотно відрізняється від податкового обліку.

У звязку з цим, п. 5.2 ст.5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

В даному конкретному випадку, позивачем, на підставі відповідної угоди з контрагентом була придбана олія соняшникова нерафінована, з метою подальшої її реалізації за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.

Твердження податкового органу про те, що формування податкового кредиту безпосередньо повязано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу, колегія суддів вважає не цілком вірним, оскільки вимоги ПК України говорять лише про те, що придбання товарів, здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка в свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і обєктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операцію з продажу товариством олій соняшникової нерафінованої за ціною нижчою за покупну, не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується , в тому числі, й вимогами підпункту 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що піддягають амортизації.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаного товару.

Колегія суддів вважає, що отриманням доходу, прибутку, поповнення обігових коштів та збільшення активу, що зумовить зростанням власного капіталу - було головними намірами TOB „АТП-2004" при придбанні олії соняшникової у TOB „Кернел-Трейд" на митній території України для подальшої реалізації не експорт. В результаті проведення операцій по купівлі-продажу олії соняшникової було отримано всі вище перелічені чинники.

Такий висновок зроблений на підставі розрахунку щодо отримання прибутку від операції з реалізації олії соняшникової на експорт (а.с.147).

Крім того, говорячи про збитковість, податковий орган знову ж таки звертається до показників фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності дійсно виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що спірні правовідносини виникли у зв»язку з нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2010 року в сумі 2 699416 грн. не ґрунтується на законі, спростований долученими до справи доказами та дослідженими фактичними обставинами справи.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АТП –2004»колегія суддів керується вимогами п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14 ПК України, згідно яких, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Тобто, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладені вище судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на загальну суму 2 699 416грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 14 жовтня 2011р. необхідно скасувати, а позовні вимоги –задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП –2004» - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі №1170\2а-2436\11 –скасувати.

Позов - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об»єднаної державної податкової інспекції №0000012350 від 17 січня 2011року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень місяць 2010р. у розмірі 2 699416грн( у тому числі: не відшкодовано на момент перевірки 3 244 355,00грн, відшкодовано на момент перевірки 788 409,00грн.) та нараховано штрафні санкції в розмірі 674 854,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об»єднаної державної податкової інспекції №0000332350 від 06 квітня 2011року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень місяць 2010р. у розмірі 2 699416грн( у тому числі: не відшкодовано на момент перевірки 3 244 355,00грн, відшкодовано на момент перевірки 788 409,00грн.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено –12 листопада 2012р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна