Постанова № 27789679, 20.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 3095/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно-інструментальний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області до закритого акціонерного товариства «Ремонтно-інструментальний завод» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

26 серпня 2011 року позивач - ДПІ у Яворівському районі звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» у якому просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 50 232,7 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 50 232,7 грн., який виник в результаті не сплати ним в установлений строк узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які ним самостійно задекларовано в деклараціях з цього податку за січень - березень 2011 року. Оскільки, відповідачем не сплачено в установлений строк узгоджені суми грошового зобов'язання позивач просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» до бюджету 50 232,7 грн. заборгованості.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду ухвалена з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідачем не отримано копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик в суд, що позбавило його можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позов та забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що відповідач сплатив на користь державного бюджету кошти в сумі 1 235,36 грн..

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Від представника позивача до суду поступило клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, а особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно облікової картки платника податків, за ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» станом на вересень 2011 року рахується заборгованість в сумі 50 232,7 грн. по податку з доходів фізичних осіб (а.с. 14-16).

Дана заборгованість за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за податковими деклараціями за період з січня 2011 року по березень 2011 року на суму 50 232,7 грн., а саме: - декларація з податку на доходи фізичних осіб від 21.03.2011 року в якій відповідач визначив податкове зобов'язання до сплати за попередні періоди та несплачені у суму 48 662,7 грн.; - декларація з податку на доходи фізичних осіб від 21.03.2011 року в якій відповідач визначив податкове зобов'язання за лютий 2011 року у сумі 1 030 грн.; - декларація з податку на доходи фізичних осіб від 11.04.2011 року в якій відповідач визначив податкове зобов'язання за березень 2011 року у сумі 540 грн. (а.с. 7-9).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 50 232,7 грн. по узгоджених сумах податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яка ним самостійно в визначені законом строки не погашена. Так як, у відповідач був наявний податковий борг йому були надіслані податкові вимоги, однак доказів сплати відповідачем цієї суми податкового боргу суду не надано. Оскільки, узгоджена суму податкового зобов'язання відповідачем самостійна не сплачена, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці кошти підлягають стягненню на підставі рішення суду, а тому позов задовольнив.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, виходячи з наступних підстав.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна прийти до висновку, що нарахування податкових зобов'язань здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях. При цьому, суми податкових зобов'язань визначених платниками податків у поданих ними деклараціях є узгодженими та не можуть бути оскаржені. Узгоджені суми податкових зобов'язань підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту закінчення строку подання податкової декларації, а у разі несплати їх в установлений законом строк, набувають статусу податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» протягом січня - березня 2011 року здекларував 50 232,7 грн. податкових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб, а саме: згідно декларації від 21.03.2011 року визначено суму заборгованості податкового зобов'язання станом на 01.01.2011 року в сумі 48 662,7 грн.; згідно декларації за лютий 2011 року від 21.03.2011 року визначено податкове зобов'язання в сумі 1 030 грн.; згідно декларації від 11.04.2011 року визначено податкове зобов'язання в сумі 540 грн. (а.с. 7-9).

Враховуючи те, що вказані вище суми податкового зобов'язання позивачем самостійно визначалися у поданих ним податкових деклараціях, дані податкові зобов'язання є узгодженими, а тому підлягали сплаті протягом 10 днів з моменту закінчення строку для подання декларації.

Однак, як вбачається із наявної у матеріалах справи облікової картки платника, позивачем вказані вище узгоджені суми податкового зобов'язання в установлений строк не погашені, а тому дані суми набули статусу податкового боргу, розмір якого станом на вересень 2011 року становить 50 232,7 грн. (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу відповідачем надсилалися йому перша та друга податкова вимога, що підтверджується копіями корінців податкових вимог та квитанцій про їх надіслання, однак відповідачем податковий борг не погашено.

Оскільки за позивачем рахується податковий борг у розмірі 50 232,7 грн., а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в період з 01.12.2011 року по 09.12.2011 року відповідачем сплачено кошти у сумі 1 235,36 грн., оскільки ці посилання не підтверджені належними та допустимими доказами, якими у даному випадку мали б бути платіжні доручення (квитанції, виписки з банку).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення ним повністю чи частково вказаного вище податкового боргу, натомість відповідачем наявність цього податкового боргу доведено усіма належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про його погашення на підставі рішення.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача не звернув увагу на те, що згідно зі ст. 95 ПК України погашення податкового боргу може здійснювати шляхом стягнення коштів з рахунків платника у банках, обслуговуючих платника податків або шляхом надання судом дозволу податкового органу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, з аналізу ст. 95 ПК України можна прийти до висновку, що у резолютивній частині судового рішення правильно слід зазначити стягнути з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» до Державного бюджету України податковий борг в сумі 50 232,7 грн. за рахунок коштів у банках, обслуговуючих даного платника податків.

З наданої позивачем до матеріалів справи довідки про рахунки (а.с. 6), суд вбачає, що у ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» наявні відкриті рахунки в банках: АТ «УкрСиббанк» № 26042102348100, № 26008102348100; Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № 26069053805157; Центральна філія ПАТ «Кредобанк» № 2600901953818.

Згідно ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може витий за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для позовного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст. 162 КАС України визначено які постанови може прийняти суд у разі задоволення адміністративного позову. Разом з тим, відповідно до ч. 2 цієї статті, суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках встановлених законом.

Враховуючи те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи допущено порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та позовних вимог, виклавши абз. 2 резолютивної частини оскаржуваної постанова в новій редакції, яка б узгоджувалась з положеннями ст. 95 ПК України.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно вирішив дану справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно-інструментальний завод» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі № 2а-9482/11/1370 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цієї постанови в наступній редакції: «Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ремонтно-інструментальний завод» (81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 55, ідент.код - 32673479) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 50 232,7 грн. за рахунок коштів у банках, обслуговуючих даного платника податків.».

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі № 2а-9482/11/1370 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії усім особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін