Ухвала суду № 27788207, 20.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року справа №2а/0570/6016/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П.

Сіваченко І.В.

секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

представника позивача Крук В.Л.

представника відповідача Басик Н.О.

представника відповідача Литюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/6016/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС задоволений. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000042342-29 від 20.01.2012року, № 0000032342-28 від 20.01.2012 року, які прийняті Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області ДПС.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам, а встановлені актом відомості доводять факт відсутності реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олімпія Будсервіс», в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» зареєстроване як юридична особа Шахтарською районною державною адміністрацією 04.02.2010, включено до ЄДРПОУ за № 36020807. (а.с. 185-205) ТОВ «Сенс 2010» перебуває на обліку у Шахтарській ОДПІ як платник податків з 05.02.2010 за № 15970. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100298294 від 18.08.2010.

Судом встановлено, що у період з 20.12.2011 по 26.12.2011 податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Сенс 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010р. та податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія Будсервіс», за результатами якої складено акт від 03.01.2012 № 2/23-2/36020807 (а.с. 12-22) та встановлені порушення:

п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст. 44, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 91910,7 грн.;

п. 1.4 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1 а), абз. 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання у розмірі 73528,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті спірні: податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 № 0000032342-28 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114888,4 грн., у тому числі за основним платежем - 91910,7 грн. та штрафними санкціями 22977,7 грн. (а.с. 31); податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 № 0000042342-29 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88234,03 грн., у тому числі за основним платежем 73528,33 грн., та штрафними санкціями 18382,1 грн. (а.с. 32).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (скарга від 30.01.2012 № 7) та до Державної податкової служби України (скарга від 09.04.2012 № 45) (а.с. 37-41, 46-49)

Рішеннями ДПС у Донецькій області від 27.03.2012 №3471/10/10-213-5 (а.с. 42-45) та ДПС України від 03.05.2012 № 7675/6/10-2115 (а.с. 50-55) скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення, прийняті Шахтарською ОДПІ Донецької області ДПС без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що Шахтарська ОДПІ Донецької області ДПС не довела правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 № 0000032342-28, № 0000042342-29.

Так між ТОВ «Сенс 2010» (Генпідрядник) та ТОВ «Олімпія Будсервіс» (Субпідрядник) 18.08.2010 укладено Договір № 67 (а.с. 56-57) відповідно до положень якого Субпідрядник зобов'язується, на свій ризик виконати за завданням Генпідрядника, з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: капітальний ремонт гуртожитку с. Розовка, вул. Островського, 16.

Між ТОВ «Сенс 2010» (Генпідрядник) та ТОВ «Олімпія Будсервіс» (Субпідрядник) 20.08.2010 укладено Договір № 39 (а.с. 58-59) відповідно до положень якого Субпідрядник зобов'язується, на свій ризик виконати за завданням Генпідрядника, з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: капітальний ремонт покрівель багатоквартирних житлових будинків с. Розовка, вул. Островського, 5а, 6а, 7а.

На виконання умов Договору між сторонами були підписані Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, Договірна ціна станом на 02 серпня 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за вересень 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Актів КБ-2в, Локальні кошториси станом на 02 серпня 2010 року, Розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів та Відомості ресурсів. (а.с. 60-104)

Підрядником, ТОВ «Олімпія Будсервіс» були виписані на адресу ТОВ «Сенс 2010» податкові накладні № 27094 від 27.09.2010 на загальну суму 272371,18 грн. у тому числі ПДВ - 45395,20 та № 2610-10 від 26.10.2010 на загальну суму 168800 грн., у тому числі ПДВ - 28133,33 грн. (а.с. 107-108) Вказані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Сенс 2010».

Суми податкового кредиту згідно вищевказаних податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту вересня та жовтня 2010 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість. Валові витрати позивачем відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік. (а.с. 159 - 184) Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень № 94 від 27.09.2010 на суму 272371,18 грн. та № 144 від 26.10.2010 на суму 168800 грн. (а.с. 105-106)

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що договори на виконання підрядних робіт з ТОВ «Олімпія Будсервіс» були укладені позивачем на виконання Договору підряду на виконання робіт № 47 від 06.10.2010 та Договору підряду на виконання робіт № 35 від 13.09.2010 укладених ТОВ «Сенс 2010» із Розівською сільською радою Шахтарського району Донецької області, відповідно до яких ТОВ «Сенс 2010» (Підрядник) взяло на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт покрівель багатоквартирних житлових будинків с. Розовка, вул. Островського, 5а, 6а, 7а та капітальний ремонт гуртожитку с. Розовка, вул. Островського, 16. Фактичне виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаних з боку Розівської сільської ради та ТОВ «Сенс 2010» без заперечень.

Згідно п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Далі за текстом,- ЗУ № 334/94-ВР),- податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Рядок 04.1 декларації про прибуток підприємства Валові витрати, у тому числі: витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11, згідно п. 3 Порядку № 143 заповнюється платником податків відповідно вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.5.1 ст.5 ЗУ № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1. ст. п. 5.2 ст.5 ЗУ № 334/94-ВР,- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ЗУ № 334/94-ВР, - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У пункті п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (Далі Положення № 88), вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.4. Положення № 88,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ № 334/94-ВР,- не включаються до складу валових витрат, зокрема витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Надані позивачем ТОВ «Сенс 2010» Акти приймання виконаних будівельних робіт, Договірна ціна, Підсумкові відомості ресурсів, Розрахунок загальновиробничих витрат до Актів КБ-2в, Локальні кошториси, Розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів та Відомості ресурсів у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснену господарську операцію.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були виконані капітальний ремонт багатоквартирних будинків та гуртожитку в с. Розовка Шахтарського району Донецької області на виконання договорів із Розівською селищною радою, отримано прибуток та сплачені відповідні податки.

Щодо посилання податного органу на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Олімпія Будсервіс», суд першої інстанції правильно вказав, що будь - яких доказів передання цієї кримінальної справи до суду відповідачем не надано, на даний час кримінальна справа не розглянута, обвинувальний вирок по ній не винесено, провадження у справі, за усним повідомлення представника відповідача, знаходиться на стадії досудового слідства, і тому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України, матеріали цих справ не мають доказового значення при розгляді даної адміністративної справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність фізичних, фінансових та економічних умов, суд зазначає, що згідно ст.6 Цивільного Кодексу України (Далі, - ЦКУ),- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст.627 ЦКУ,- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.626 ЦКУ,- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 ЦКУ,- За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.67 Господарського кодексу України (Далі, - ГКУ),- відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст. 44, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 91910,7 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач правомірно у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України сформував податковий кредит по даті отримання послуг (виконання робіт по капітальному ремонту гуртожитку та багатоквартирного будинку) підтверджених податковими накладними по договору, оцінку якому надано судом вище.

На підставі вищевикладеного, ураховуючи, що на час прийняття постанови судом першої інстанції вироку відносно посадових осіб позивача не було, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач при визначені податкового кредиту дотримався приписів Податкового кодексу України.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 22 листопада 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/6016/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/6016/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді С.П.Дяченко

І.В.Сіваченко