Ухвала суду № 27787753, 31.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-7798/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-7798/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріном-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

05.07.2012 року ТОВ "Еріном-Трейд" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001142305 від 01.02.2012 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.08.2012 року позов задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріном-Трейд" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "ПромспецКонсалтинг", реальності та повноти відображення в обліку за лютий, березень та квітень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 175/2305/35369796 від 23.01.2012 року, яким встановлені порушення позивачем п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено значення рядку 22.2 "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду" у лютому 2011 року на 5755 грн. та рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на суму 38935 грн., у тому числі у березні 2011 року - на суму 12945 грн., у квітні 2011 року - на суму 38935 грн.

На підставі акту перевірки № 175/2305/35369796 від 23.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0001142305 від 01.02.2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38935 грн. за звітній період квітень 2011 року, за штрафними санкціями 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо нереальності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "ПромспецКонсалтінг".

Колегія суддів із такими висновками податкового органу не погоджується та зазначає наступне.

Між ТОВ "Промспецконсалтінг" - продавець та ТОВ "Еріном-Трейд" - покупець укладено договір № 17 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю автоелектроніку та автомобільні аксесуари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товарно-матеріальні цінності; предметний склад вказаних матеріальних цінностей узгоджено шляхом підписання специфікації до договору.

У виконання укладеної угоди позивачем придбано у ТОВ "Промспецконсалтінг" автомагнітоли, акустичні системи, антени автомобільні, парктронік, кабелі автомобільні, про що виписані видаткові накладні № 12 від 01.02.2011 року, № 47 від 01.04.2011 року, № 25 від 01.03.2011 року.

Також, ТОВ "Промспецконсалтінг" виписані податкові накладні № 51 від 01.04.2011 року, № 53 від 01.03.2011 року, № 137 від 01.02.2011 року.

Придбані товари на адресу позивача доставлені перевізником - ТОВ «Мета- Логістика» у відповідності до укладеного договору автотранспортного перевезення і експедирування вантажу від 01.11.2010 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.02.2011 року, 01.03.2011 року, 01.04.2011 року, наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що розрахунки за поставлені товари здійснені сторонами договору шляхом заліку взаємних вимог.

В подальшому, придбані товарно-матеріальні цінності реалізовані позивачем іншим контрагентам, що підтверджується копія договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, що містяться у матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується на відомостях акту, складеного ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ "Промспецконсалтінг" від 01.02.11р. № 1253/15-05-14/37091249, а також № 1482/12-05-14/37091549 від 30.06.2011 р.

Стосовно зазначеного колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Таким чином, оскільки висновки відповідача про формування податкового кредиту з ПДВ, від'ємного значення в декларації з ПДВ без дотримання вимог п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова актах про результати перевірки контрагента позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що в силу положень ЦК України, ГК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже є окремими платниками податку на додану вартість; межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

У ході судового розгляду не встановлено наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

ТОВ "ПромспецКонсалтинг" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

При цьому, колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ "ПромспецКонсалтинг".

Також, колегія суддів вказує, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у відповідності до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

При цьому, відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення № 0001142305 від 01.02.2012 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-7798/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.