Постанова № 27787592, 31.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 2а-2811/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Коваль В.Н.

відповідача - Байбак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-2811/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Анкон плюс"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Анкон плюс" звернулося до суду із позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311 про донарахування податкових зобов'язань за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 липня 2012 року позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати у справі покласти на позивача. В обґрунтування вимог послався на порушення п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241, п.п.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.п.249.4 ст.249 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 15.08.2010 року по 12.09.2011 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Анкон плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №754/2311/33651152 від 19.09.2011 року, згідно висновків якого було встановлено порушення п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241, п.п.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.п.249.4 ст.249 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено екологічний податок у сумі 325282,88 грн. у. т. ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 165273,49 грн. за 2 квартал 160009,39 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311 за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 325282,88 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн., всього на загальну суму 325283,88 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки позивач не є податковим агентом в розумінні п.241.2 Податкового кодексу України, так як екологічний податок на реалізоване паливо, вже сплачений контрагентами позивача, що може призвести до подвійного його оподаткування, оскільки при кожному наступному продажі об'єкт оподаткування залишається тим самим - об'єм фактично використаного кінцевим споживачем палива.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком щодо незаконності податкового повідомлення-рішення, проте вважає, що суд першої інстанції дійшов до нього з помилкових підстав.

Відповідно до пункту 240.2 статті 240 Податкового Кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

У відповідності до пункту 241.1 статті 241 Кодексу, податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Згідно пункту 241.2 статі 241, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

- здійснюють оптову торгівлю паливом (п.п. 241.2.1);

- здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті) (п.п. 241.2.2).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що не належать до податкових агентів, а отже не зобов'язані нараховувати та сплачувати екологічний податок, суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну реалізації палива, придбаного у суб'єктів господарювання, які під час його продажу утримали та сплатили відповідний податок.

Поняття роздрібної торгівлі паливом законодавством не визначено, проте виходячи із загального поняття роздрібної торгівлі, його слід розуміти як діяльність з продажу палива безпосередньо кінцевим споживачам для його використання за прямим призначенням.

Таким чином, для вирішенням справи мають значення обставини придбання та реалізації палива позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ПП "Анкон Плюс" з метою подальшої реалізації придбавав газ природний скраплений (зріджений) у суб"єктів господарювання ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Нео-Синтезгаз", ТОВ "Пропан Трейд", ТОВ "Суг Восток" (т.1 а.с. 163-252, т.2 а.с. 1-235).

Згідно інформації, наданої ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Нео-Синтезгаз", ТОВ "Пропан Трейд", ТОВ "Суг Восток", зазначені суб'єкти господарювання здійснили нарахування екологічного податку під час реалізації палива позивачу (т.1 а.с. 59-62).

У подальшому, позивач ПП "Анкон Плюс" реалізував паливо чисельним суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними договорами, накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками (том 2 а.с. 236-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-250, том 6 а.с. 1-76).

У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що під час перевірки податковим органом не досліджувалося питання реалізації палива, та останнім у судовому засіданні не доведено, що покупці палива, яке реалізував позивач, використали його для подальшої реалізації, а не за прямим призначенням.

Таких доказів не було добуто і судом апеляційної інстанції в ході судового розгляду, оскільки за змістом досліджених господарських договорів не вбачається мети використання контрагентами позивача придбаного у останнього палива.

Отже, відповідач не довів суду наявності у позивача обов'язку утримувати та сплачувати, як податковим агентом, екологічний податок під час реалізації палива суб'єктам господарювання згідно статті 241 Податкового кодексу України, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання не може бути визнано законним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, у зв'язку з чим є неправомірними, підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Твердження суду першої інстанції, про те що сплата податку продавцями позивача виключає повторну сплату ним податку, є наслідком невірного тлумачення положень статті 241 Податкового Кодексу України. Так, за змістом зазначеної норми, в редакції, що діяла на нас виникнення спірних правовідносин, факт утримання податку постачальниками сам по собі не звільняв покупця від утримання податку, зокрема у випадку, коли покупець здійснював його оптову реалізацію. Виключення становить лише діяльність із роздрібної реалізації палива, придбаного у осіб, визначених підпунктом 241.2.1 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, що згідно пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України, є підставою для зміни судового рішення в частині підстав та мотивів задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 200 КАС країни, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, отже колегія суддів доходить висновку, що в іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-2811/12/2070 змінити в частині підстав та мотивів задоволення позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року по справі № 2а-2811/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 р.