Ухвала суду № 27787029, 01.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р.Справа № 2а-3467/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача- Межерицького А.А.

представників відповідача- Чернобай О.Г, Жогіної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-3467/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 р. задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод" ( далі - ПАТ "Дослідний електромонтажний завод") до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ у Зміївському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення .

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 р. та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що під час перевірки встановлено, що правочини укладені між ПАТ "Дослідний електромонтажний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокер-Класік" (далі ТОВ "Брокер-Класік") не спричиняють реального настання правових наслідків, обумовлених ними, суперечать інтересам держави та суспільства. Апелянт вважає, що ТОВ "Брокер-Класік" не має можливостей реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Брокер-Класік".

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що з 16.02.2012 року по 17.02.2012 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Дослідний електромонтажний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ( далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ "Брокер-Класік" за період з 19.06.2008 року по 15.11.2011 р., за підсумками якої складно акт перевірки №91/23/00110237 від 17.02.2012 р. (а. с. 15-26).

На підставі вище зазначеного акту 05.03.2012 року ДПІ у Зміївському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000232310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 75001 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18750 грн. 25 коп. (а.с. 28 т 1).

Під час судового розгляду судом встановлено, що ПАТ "Дослідний електромонтажний завод" та ТОВ "Брокер-Класік" мали господарські взаємовідносини з постачання комплектуючих, матеріалів та продукції, номенклатура, кількість, асортимент поставки узгоджувався сторонами в рахунках фактурах та видаткових накладних.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій позивачем надано первинні документи, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, доручення на одержання товару. Поставка товарів здійснена автомобілем ГАЗ 2705-14 (НОМЕР_1, водієм ОСОБА_2, на підставі подорожніх листів. Розрахунки за продукцію були проведені в повному обсязі, про що свідчать банківські виписки з АТ "УкрСиббанк" (а.с.102 т 1).

На підтвердження можливості зберігання придбаного товару позивачем надано документи про наявність у своїй власності складських приміщень.

Відповідно до п.п.7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Надані податкові накладні , містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Комплектуючі та матеріали, які були придбані позивачем у ТОВ "Брокер-Класік" були списані у виробництво у відповідності до матеріальних звітів по дільниці ПГКК за липень та серпень 2010 року за підписами начальника цеху, майстра, нормувальника та бухгалтера. Продукція, створена в процесі виробництва в подальшому була реалізована у відповідності до договорів (а.с. 114-157).

Враховуючи те, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ "Брокер-Класік" колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Посилання апелянта на нікчемність угоди позивача з ТОВ "Брокер-Класік", оскільки вона суперечить інтересам держави і суспільству, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір постачання недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необгрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Брокер-Класік" і правомірність віднесення позивачем ПДВ до податкового кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАСУ суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012р. по справі № 2а-3467/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.11.2012 р.