Ухвала суду № 27786954, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 листопада 2012 року м. Київ № 2а-16214/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконсалтинг-Софт»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС

про

визнання неправомірними висновків та скасування акта від 26 червня 2012 року № 2527-15/31924300, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Євроконсалтинг-Софт»з позовом до ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС про визнання неправомірними висновків та скасування акта від 26 червня 2012 року № 2527-15/31924300.

Відповідно до п. 3 і 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви та вирішення питання щодо відповідності такої заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу, та з’ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цих норм предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, дій або бездіяльності, що оскаржуються позивачем.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ТОВ «Євроконсалтинг-Софт»просить суд визнати безпідставними та неправомірними висновки Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 26.06.2012р. № 2527-15/31924300, скасувати такий Акт камеральної перевірки.

При цьому, в позовній заяві Товариства відсутні посилання на отримання відповідей від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС та ДПС України за результатами розгляду його письмових заперечень від 31.07.2012р. № ЄС-31/07-12/1 та від 21.08.2012р. № ЄС-21/08-12/1 на спірний Акт перевірки, на винесення податковою інспекцією будь-яких податкових повідомлень-рішень, що негативно вплинули на майновий стан Товариства, за результатами проведення камеральної перевірки.

Натомість в тексті позовної заяви наявне посилання позивача на прийняття відповідачем податкової вимоги від 24.07.2012р. за № 1461 на підставі спірного Акта перевірки без документального підтвердження вказаної інформації.

На момент виникнення спірних правовідносин оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності суб'єктів господарської діяльності-юридичних осіб (в тому числі з податку на додану вартість) здійснювалося відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ст. 76 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 цього Кодексу).

При цьому в силу норм п. 86.8 ст. 86 цього Кодексу визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У відповідності до абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України саме податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, акт камеральної перевірки, який містить висновки органу державної податкової служби України щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні цього Кодексу, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов’язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача (актом індивідуальної дії), в данному випадку є рішення органу державної податкової служби України у вигляді податкового повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної перевірки, що в цілому узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009р. по справі 09/143, де зокрема, зазначено, що акт перевірки не має обов'язкового характеру і не встановлює для суб’єкта господарювання будь-яких обов'язків, а тому він не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ та його оскарження не може бути предметом розгляду у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010р. у справі № К-13106/07, від 28.10.2010р. у справі № К-16536/07.

Саме в цьому контексті слід розглядати положення п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України про можливість оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку, тобто в контексті процесуальних правил та приписів, визначених Кодексом адміністративного судочинства України -закону з питань адміністративного судочинства, відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство, провадження в адміністративних справах (ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, з огляду на вищевикладене оскарження дій по проведенню перевірки та складанню акта перевірки не можуть бути предметом самостійних вимог, оскільки акт є доказом, який досліджується судом разом з оцінкою дій по проведенню перевірки та складанню акта (як складових перевірки) і висновків щодо правомірності викладених у ньому обставин, які стали підставою для прийняття певного рішення, та викладає у мотивувальній частині постанови суду у разі оскарження рішення органу державної податкової служби України, а саме –податкового повідомлення-рішення. Зокрема, дана правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010р. по справі № К-11956/08 та від 16.06.2011р. по справі № К-9789/09, винесених за результатами перегляду подібних справ в порядку касаційного провадження.

Крім того, відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду»ТОВ «Євроконсалтинг-Софт»вже використано права на звернення до суду із позовом про оскарження податкової вимоги ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС від 24.07.2012р. за № 1461 (походження якої позивач пов’язує із спірним Актом перевірки), що підтверджується матеріалами справи № 2а-12784/12/2670 за позовом ТОВ «Євроконсалтинг-Софт»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання нечинною та скасування податкової вимоги № 1461 від 24.07.2012р. Станом на 28 листопада 2012 року за результатами розгляду адміністративної справи № 2а-12784/12/2670 судом винесено постанову про задоволення позову (а саме: 26 листопада 2012 року судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови про задоволення позову).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, підстави для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні.

Керуючись до п. 4 ч. 1 ст. 107, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроконсалтинг-Софт»у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

3. У випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

4. Роз’яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова