Постанова № 27786081, 21.08.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3006/12

"21" серпня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 276,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.07.2011 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2, яка виплачувалась по 12.11.2011 року. В подальшому Тернопільським міськрайонним центром зайнятості при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним виявлено, що ОСОБА_2 одночасно отримувала допомогу по безробіттю та працювала у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, а саме: на посаді продавця-консультанта з 18.10.2011 року. Розслідуванням встановлено, що з вини роботодавця фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 подано недостовірні відомості до центру зайнятості про прийняття на роботу ОСОБА_2, що підтверджується актом розслідування страхових випадків від 11.06.2012 року.

За період з 18.10.2011 року по 12.11.2011 року ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 276,76 грн., яка підлягає поверненню на підставі статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»і утримується із роботодавця у зв'язку з неповідомленням ним про прийняття на роботу безробітного.

Відповідачу направлялись повідомлення від 26.06.2012 року, претензія від 11.07.2012 року про сплату коштів у розмірі 276,76 грн., проте у добровільному порядку відповідач кошти не повернув. Відтак, позивач просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_2, у розмірі 276,76 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте подав до суду письмове клопотання від 21.08.2012 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 33).

Відповідач у судове засідання не прибув, при цьому повістка, яка надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 25-26), не була вручена адресату з незалежних від суду причин (а. с. 29), а тому в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) слід вважати, що така повістка вручена належним чином, сторона повідомлена про дату час та місце судового розгляду. Відповідач причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) 06.07.2011 року звернулася до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості і 13.07.2011 року отримала статус безробітного, що підтверджується її заявою та персональною карткою № 190102911070600002 від 06.07.2011 року (а. с. 8-9), витягом з наказів позивача про прийняті рішення по ОСОБА_2 (а. с. 12). Тернопільським міськрайонним центром зайнятості призначено з 13.07.2011 року виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2

Згідно з наказом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості по ОСОБА_2 від 21.11.2011 року № НТ111121 останню знято з обліку та припинено з 12.11.2011 року виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з самостійним працевлаштуванням (а. с. 12 зворот).

Судом також встановлено, що спеціалістом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, проведено звірку даних державної податкової інспекції про доходи фізичних осіб за 2011 рік. В результаті звірки виявлено факти отримання додаткових доходів у період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 від роботодавця фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, про що складено акт від 11.06.2012 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а. с. 10).

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята 18.10.2011 року на роботу до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та отримувала заробітну плату, що підтверджується відомостями підприємця про нарахування заробітної плати за жовтень 2011 року (а. с. 20-22), податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2011 рік, поданим фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, із зазначенням сум нарахованого доходу ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) та дати прийняття її на роботу 18.10.2011 року (а. с. 6).

При цьому, трудовий договір між працівником ОСОБА_2 і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено в письмовій формі 12.11.2011 року та зареєстровано в Тернопільському місьрайонному центрі зайнятості 18.11.2011 року (а. с. 7).

З письмових пояснень відповідача, наданих під час проведення розслідування страхових випадків, вбачається, що трудова угода була підписана пізніше у зв'язку з тим, що роботодавець на момент прийняття на роботу ОСОБА_2 знаходився на лікуванні і фізично не мав змоги підписати угоду (а. с. 10 зворот).

У зв'язку з наведеними обставинами, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 25.06.2012 року № НТ120625 про повернення коштів за рахунок роботодавця (а. с. 14 зворот). За період з 18.10.2011 року по 12.11.2011 року ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 276,76 грн., що підтверджується довідкою позивача № 4384 від 25.06.2012 року (а. с. 13).

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості направлено відповідачу повідомлення від 26.06.2012 року № 08/3577, а 11.07.2012 року -претензію (вих. № 08/3820) про повернення коштів (а. с. 11, 15). На момент звернення до суду такі вимоги щодо перерахування коштів не виконані. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 25.06.2012 року № НТ120625 про повернення коштів за рахунок роботодавця, відповідачем не оскаржений.

Відповідно статті 18 Закону України «Про зайнятість»від 01.03.1991 року, № 803-XII з змінами і доповненнями (далі -Закон № 803-XII) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Серед іншого, державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову; та має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати (абзац дев'ятий пункту 1, абзац дев'ятий пункту 2 статті 19 Закону № 803-XII).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року, № 1533-III з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 1533-III) визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у статті 23 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Судом встановлено, що безробітна ОСОБА_2 з 18.10.2011 року перебувала у трудових відносинах з фізичною особою -ОСОБА_1 та отримувала заробітну плату, проте відповідачем з найманим працівником трудовий договір у письмовій формі було укладено лише 12.11.2011 року, зареєстровано в Тернопільському місьрайонному центрі зайнятості 18.11.2011 року.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з вимогами статті 24-1 Кодексу законів про працю України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно до пункту 2 частини другої, частини третьої статті 36 Закону № 1533-III роботодавець зобов'язаний: подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників; достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Із роботодавця утримується незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (частина четверта статті 36 Закону № 1533-III).

Пунктами 5, 10 статті 1 Закону № 1533-III передбачено, що страховик -це Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; роботодавець -власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю.

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

Враховуючи встановлені обставини у справі та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач надав недостовірні відомості про прийняття на роботу працівника (що мала статус безробітної), то саме з його вини незаконно виплачена останньому сума допомоги по безробіттю, а відтак, такі кошти підлягають стягненню з роботодавця.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про повернення виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_2, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (вулиця Текстильна, 1Б, місто Тернопіль) кошти в сумі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 76 коп. на р/р № 37171300901002 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 14029303, КЕКВ 1341.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.