Постанова № 27785857, 12.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3881/2012

12 листопада 2012 року 16год. 16хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нєтужилов О.Б.

відповідача: представник Фаліковська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Родина" до Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Родина»(далі -ПАТ «Родина») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі -Костопільської МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622541 від 27.09.2012 року та податкового повідомлення-рішення №0000632341 від 27.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №461/22/00375987 від 18.09.2012 року, у якому податковий орган зазначив про безпідставне віднесення до валових витрат з податку на прибуток підприємств сум без наявності підтверджуючих облікових документів та про безтоварність господарських операцій з придбання цукру у ТОВ «Солодка країна - К»(ЄДРПОУ 37322549). Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області №232/152/37322549 від 18.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солодка країна - К»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТзОВ «Інтерагро 2007»та податкових зобов'язань за серпень 2011 року». Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ПАТ «Родина». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 19.10.2012 року. Пояснив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 461/22/00375987 від 18.09.2012 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Родина»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Солодка країна-К»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року». В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області №232/152/37322549 від 18.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солодка країна - К»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТзОВ «Інтерагро 2007»та податкових зобов'язань за серпень 2011 року», у якому, серед іншого, зазначено про те, що ТОВ «Солодка країна - К»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року сформовано податковий кредит від контрагентів з ознаками ризику, а саме ТОВ «Інтерагро 2007». Крім цього, покликається на висновок відділу податкової міліції ДПІ у м.Рівному згідно якого було відібрано пояснення у директора ТОВ «Солодка країна-К»Довбенюка В.І. і встановлено ряд розбіжностей у товарно-транспортних накладних позивача та його контрагента. На цій підставі орган ДПС дійшов висновку про завищення валових витрат ПАТ «Родина»на суму 933 467,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 933 467,00 грн., за рахунок включення вартості цукру від ТОВ «Солодка країна - К», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 214 697,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 214 697,00 грн., а також завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 186 693,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 186 693,00 грн. У зв'язку з чим прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000622541 та №0000632341 від 27.09.2012 року. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Родина»зареєстроване 22.04.1994 року Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.04.1994 року. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ПАТ «Родина», здійснює господарську діяльність в т.ч. з виробництва какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання та тривалого зберігання, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

18.09.20012 року Костопільською МДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Родина»з питань з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Солодка країна-К»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт №461/22/00375987 від 18.09.2012 року (далі - акт перевірки від 18.09.2012 року). Як вбачається зі змісту названого акта під час перевірки ПАТ «Родина»відповідач використав акт ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області №232/152/37322549 від 18.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солодка країна - К»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТзОВ «Інтерагро 2007»та податкових зобов'язань за серпень 2011 року». У підсумку перевірки ТОВ «Солодка країна - К»ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області зазначила про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, а саме відсутність для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність укладених ТОВ «Солодка країна - К»договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків відповідач у своєму акті перевірки від 18.09.2012 року зазначив, що перевіркою повноти визначення позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 214 697,00 грн., внаслідок завищення валових витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, на суму 933 467,00 грн. у зв'язку з включенням до вартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості цукру, поставленого від ТОВ «Солодка країна - К». Щодо повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом відповідач зазначив про його завищення на суму 186 693,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 186 693,00 грн.

Відповідач зазначив, що в результаті проведеного аналізу отриманих копій документів ТОВ «Солодка країна - К»було встановлено, що згідно письмового пояснення директора ТОВ «Солодка країна - К»Довбенюка В.І., постачання товару здійснювалось транспортними засобами за рахунок ПАТ «Родина»зі складів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод». Однак в графі «Замовник»проставлено ТОВ «Солодка країна - К». Також у копіях товарно-транспортних накладних наданих ПАТ «Родина»та ТОВ «Солодка країна - К»є ряд розбіжностей, а саме: в підтвердження господарських операцій за 22.08.2011 року позивачем надано копія товарно-транспортної накладної №251, а його контрагентом - №263.

Крім цього, відповідач зазначив, що під час відпрацювання законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлено, що у третій ланці постачання цукру для ПАТ «Родина»знаходиться ТОВ «Агроторг-К». Як зазначено в акті ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області №232/152/37322549 від 18.05.2012 року, проведеним аналізом поданих ТОВ «Агроторг-К»первинних документів, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.

Отже, ТОВ «Солодка країна - К»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання по ПАТ «Родина»в сумі 186 693,32 грн. Відтак, єдиною метою проведення документування фактично нездійснених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

У висновках акта перевірки від 18.09.2012 року Костопільська МДПІ зазначила, що перевіркою встановлено:

1) порушення позивачем пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 214 697, 00 грн. за 3 квартал 2011 року;

2) порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпня 2011 року на суму 186 693,00 грн.

На підставі акта перевірки від 18.09.2012 року Костопільська МДПІ прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення №0000622341 від 27.09.2012 року, яким ПАТ «Родина» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 280 039,50 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0000632341 від 27.09.2012 року, яким ПАТ «Родина» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 214 697,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ПАТ «Родина»з його контрагентом ТОВ «Солодка країна - К»:

02.06.2011 року між ТОВ «Солодка країна - К»та позивачем укладено Договір поставки №02/06/11, відповідно до умов якого ТОВ «Солодка країна - К»(Продавець) зобов'язується передавати у власність ПАТ «Родина»(Продавець) товари партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Поставка кожної партії товару здійснюються на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару. Відповідно до п. 4.1 зазначеного Договору, поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням Покупця. Передача товару може здійснюватися на умовах самовивозу Покупцем зі складу Продавця або доставки Продавцем до складу Покупця, в залежності від того, які умови поставки будуть обрані та погоджені Сторонами.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається Покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію Товару.

На виконання умов даного договору Продавець поставив і передав у власність Покупцю товар у домовленій кількості та асортименті (цукор білий в мішках п/п) відповідно до видаткових накладних: №РН-0000189 від 02.08.2011 року на суму 199 760,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 293,33 грн.; №РН-0000263 від 17.08.2011 року на суму 172 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 733,33 грн.; №РН-0000295 від 22.08.2011 року на суму 189 200,00, в т.ч. ПДВ 31 533,33 грн.; №РН-0000320 від 25.08.2011 року на суму 187 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 31 116,67 грн.; №РН-0000359 від 31.08.2011 року на суму 185 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 983,33 грн.; №РН-0000355 від 31.08.2011 року на суму185 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 983,33 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань, позивач також долучив наступні документи: рахунки -фактури №СФ-0000053 від 02.08.2011 року на суму 199 760,00 грн.; №СФ-0000117 від 17.08.2011 року на суму 172 400,00 грн.; №СФ-0000122 від 22.08.2011 року на суму 189 200,00 грн.; №СФ-0000130 від 25.08.2011 року на суму 187 000,00 грн.; №СФ-0000157 від 31.08.2011 року на суму 185 900,00 грн.; №СФ-0000152 від 31.08.2011 року на суму 185 900,00 грн.;

декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджене державне регулювання: №189 від 02.08.2011 року, №263 від 17.08.2011 року, №295 від 22.08.2011 року, №320 від 25.08.2011 року, №359 від 31.08.2011 року;

посвідчення про якість цукру білого кристалічного №267 від 02.08.2011 року, №281 від 17.08.2011 року, №296 від 22.08.2011 року, №301 від 25.08.2011 року, №310 від 31.08.2011 року, №314 від 31.08.2011 року;

висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/79906 від 10.12.2009 року, а також сертифікати відповідності ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики.

ТОВ «Солодка країна - К», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: № 208 від 02.08.2011 року на суму 199 760,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 293,33 грн.; №297 від 17.08.2011 року на суму 172 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 733,33 грн.; №331 від 22.08.2011 року на суму 189 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 31 533,33 грн.; №351 від 25.08.2011 року на суму 187 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 31 166,67 грн.; №386 від 31.08.2011 року на суму 185 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 983,33 грн.; №390 від 31.08.2011 року на суму 185 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 983,33 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За отримані від ТОВ «Солодка країна - К»товари (цукор білий в мішках п/п) позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем: №2243 від 02.08.2011 року на суму 40 000,00 грн., №2337 від 08.08.2011 року на суму 30 000,00 грн., №2316 від 09.08.2011 року на суму 30 000,00 грн., №2390 від 11.08.2011 року на суму 30 000,00 грн., №2413 від 12.08.2011 року на суму 30 000,00 грн., №2440 від 16.08.2011 року на суму 60 000,00 грн., №2458 від 17.08.2011 року на суму 35 000,00 грн., №2486 від 18.08.2011 року на суму 25 000,00 грн., №2505 від 19.08.2011 року на суму 30 000,00 грн., №2525 від 23.08.2011 року на суму 50 000,00 грн., №2579 від 29.08.2011 року на суму 59 000,00 грн., №2580 від 30.08.2011 року на суму 59 000,00 грн., №2628 від 31.08.2011 року на суму 100 000,00 грн., долученими до матеріалів справи.

Факт транспортування підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: форми №1-ТН № 189 від 02.08.2011 року, №263 від 17.08.2011 року та спецформи №1-тн-8 №276 від 22.08.2011 року, №294 від 25.08.2011 року, №328 від 31.08.2011 року, №319 від 31.08.2011 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201 «Сировина та матеріали»в розрізі цехів та товарно-матеріальних цінностей за серпень 2011 року; оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками»по контрагенту ТОВ «Солодка країна-К»за серпень 2011 року; аналітичній карточці по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками»контрагенту ТОВ «Солодка країна-К»за серпень 2011 року.

Дані товари обліковані та використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується: прибутковими накладними №ПР-0000640 від 01.08.2011 року, №ЦР-0000684 від 01.08.2011 року, №ЦР-0000688 від 01.08.2011 року, №ЦР-0000711 від 01.08.2011 року, №ЦР-0000731 від 01.08.2011 року, №ЦР-0000736 від 01.08.2011 року, книгою складського обліку за період з 01.08.2011 року по 22.09.2011 року та виробничим звітом по використанню цукру за серпень 2011 року, які долучені до матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.(п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ПАТ «Родина»є суб'єктом господарювання у сфері виробництва какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, виробництва борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання та тривалого зберігання, оптової торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами. Для здійснення обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано цукор білий кристалічний, що свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і таким обставинам відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Підставою для формування податкового кредиту ПАТ «Родина»за серпень 2011 року були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними ТОВ «Солодка країна - К» за наслідками операцій з поставки вищезазначеного товару. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ПАТ «Родина»по придбанню та використанню цукру білого кристалічного підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області, у якому зазначено про безпідставність фіктивність господарської діяльності контрагента Позивача - ТОВ «Солодка країна - К». З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, про порушення визначення позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2011 року, а саме його заниження на суму 214 697,00 грн., внаслідок завищення валових витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, на суму 933 467,00 грн. у зв'язку з включенням до вартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості цукру, поставленого від ТОВ «Солодка країна - К», а також завищення позивачем податкового кредиту на суму 186 693,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 186 693,00 грн.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 18.09.2012 року податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012 року №0000622341 та №0000632341 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000622341 від 27 вересня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000632341 від 27 вересня 2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариство «Родина»(вул. Крип'якевича,48А, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 00375987) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.