Постанова № 27785748, 26.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 рокум. ПолтаваСправа №2а-1670/6096/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників відповідача - Чирви Є.В., Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ворскла сталь") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2012 року №0000011555/142, №0000021555/143.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "Ворскла сталь" вимог податкового законодавства з огляду на прийняте останнім у травні 2007 року рішення про відшкодування з Державного бюджету України на рахунок платника у банку суми ПДВ в розмірі 15 005 368 грн.

Представник позивача в судових засіданнях 22 жовтня 2012 року, 07 листопада 2012 року позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання 26 листопада 2012 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Ворскла сталь". Судом дане клопотання задоволено, вирішено проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Представники відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Ворскла сталь" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2007 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33285226; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) з 24 грудня 2004 року та є платником податку на додану вартість (а.с. 8, 13).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: чорна металургія (27.10.0), діяльність у сфері геології та геологорозвідування (74.20.2), загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення) (45.21.1), інші види оптової торгівлі (51.70.0), посередництво в торгівлі різними товарами (51.19.0) (а.с. 9).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 14 серпня 2012 року по 16 серпня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ворскла сталь" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 серпня 2012 року №3122/15/507/33285226 (а.с. 12-17; далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого платником податків завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2007 року в розмірі 15 005 368 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 15 005 368 грн.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 07 вересня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000011555/142, яким ТОВ "Ворскла сталь" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року в розмірі 15 005 368 грн. (а.с. 18);

- №0000021555/143, відповідно до якого товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року на 15 005 368 грн. (а.с. 19).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та доводами відповідача, що стали підставою для їх прийняття, позивач звернувся до суду з позовом про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 20 червня 2007 року ТОВ "Ворскла сталь" до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року разом з додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 40-45).

Відповідно до рядка 24 податкової декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 17 229 150 грн.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ в розмірі 15 005 368 грн., про що зазначено у рядку 25 податкової декларації з ПДВ та рядку 4 розрахунку, а також подано відповідну заяву (додаток 4 до податкової декларації) (а.с. 41, 43, 45).

Однак, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ворскла сталь" контролюючий орган дійшов висновку про завищення платником податків суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року в розмірі 15 005 368 грн. та заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 15 005 368 грн.

При цьому, вказані доводи відповідач мотивує тим, що обсяги оподатковуваних операцій ТОВ "Ворскла сталь" за останні 12 місяців до травня 2007 року склали 18 010 грн. А відтак, з огляду на приписи підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на отримання відшкодування суми ПДВ в розмірі 15 005 368 грн. з Державного бюджету України у позивача виникає лише в березні 2009 року, адже за період з березня 2008 року по лютий 2009 року обсяг оподатковуваних операцій ТОВ "Ворскла сталь" склав 22 385 608 грн., що перевищує заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ. Також, податковий ревізор-інспектор посилається на невикористання позивачем придбаного комплекту технічної документації у власній господарській діяльності.

Відтак, відповідачем не заперечується саме право на отримання платником податку відшкодування суми ПДВ в розмірі 15 005 368 грн. з Державного бюджету України, а лише наголошується на тому, що таке право у платника виникає не в травні 2007 року, а в березні 2009 року з огляду на наявні законодавчі обмеження даного права.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) було визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Так, згідно з підпунктом 7.7.1 вказаного пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як визначено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпунктів 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому, підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено коло осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування.

Зокрема, відповідно до абзацу "а" вказаного підпункту до таких осіб відноситься особа, яка була зареєстрована як платник податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У зв'язку з викладеним, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що представником позивача в ході розгляду справи судом не заперечувався той факт, що обсяг оподатковуваних операцій ТОВ "Ворскла сталь" протягом попередніх 12 місяців до травня 2007 року був значно меншим ніж сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування, та складав 18 010 грн.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, обставини справи, що визнаються представником позивача, додаткового доказування не потребують.

Разом з тим, за твердженнями позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, адже відповідачем не враховано, що податковий кредит за квітень 2007 року ТОВ "Ворскла сталь" сформовано внаслідок придбання основних фондів.

Однак, суд не погоджується з даними доводами та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що причиною виникнення від'ємного значення суми ПДВ є придбання ТОВ "Ворскла сталь" у квітні 2007 року технічної документації загальною вартістю 90 032 208 грн., в т.ч. ПДВ 15 005 368 грн.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року №852/4625 позивачем у ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" придбано технічну документацію, що включає в себе: передконтрактний інжиніринг для установки прямого відновлення заліза; передконтрактний інжиніринг для сталеплавильного цеху; передінжинірингові роботи (проект виробництва слябів) (а.с. 20-21).

У свою чергу, даний комплект технічної документації ВАТ "Полтавський ГЗК" придбало у фірм-нерезидентів "Voest-Alpine Industrieanlagenbau GmbH & Co" (Австрія) та "Midrex Technologies, Inc." (США) для будівництва цеху на території ГЗК (а.с. 158-165).

За даний комплект технічної документації позивачем відповідно до платіжного доручення від 25 квітня 2007 року №1 сплачено кошти загалом в розмірі 90 032 208 грн., в т.ч. ПДВ 15 005 368 грн. (а.с. 28).

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" терміни "основні фонди" та "нематеріальні активи" розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, в силу підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 вказаного Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За приписами статті 139 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 №436-IV залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Крім того, як визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 №2210-III, товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року №852/4625 передбачено, що технічна документація, придбання якої є предметом даного договору, включає в себе:

- передконтрактний інжиніринг для установки прямого відновлення заліза;

- передконтрактний інжиніринг для сталеплавильного цеху;

- передінжинірингові роботи (проект виробництва слябів).

Відповідно до специфікації від 23 квітня 2007 року №1 комплект технічної документації включає в себе набір креслень та технічних специфікацій (а.с. 22-23).

Поняття терміну "інжиніринг" передбачено пунктом 1.36 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22 травня 1997 року, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), відповідно до якого інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

За змістом Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року №112, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за №424/3717, цех - організаційно та/або технологічно відокремлений структурний підрозділ, що прямо чи побічно бере участь у переробленні предмета праці на готову продукцію та складається із сукупності виробничих дільниць.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що придбаний позивачем у ВАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року №852/4625 комплект технічної документації за своєю суттю є товаром, а відтак не відноситься до матеріальних цінностей, які підпадають під визначення поняття "основні фонди". Окрім того, як зазначалося вище, вказаний комплект технічної документації є проектом не цілого майнового комплексу - заводу, а лише окремого структурного підрозділу такого майнового комплексу - цеху, що підтверджується умовами договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року №852/4625.

Таким чином, вищевикладені фактичні обставини справи спростовують доводи позивача про те, що податковий кредит у квітні 2007 року ним сформовано у зв'язку з придбанням основних фондів.

А відтак, при з'ясуванні питання про те, чи має позивач право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 15 005 368 грн. у травні 2007 року слід враховувати застереження, передбачені підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо обмеження особи у праві на бюджетне відшкодування з огляду на обсяги оподатковуваних операцій попередніх періодів.

Як зазначалося судом вище, позивач не заперечує доводів контролюючого органу про те, що обсяг оподатковуваних операцій ТОВ "Ворскла сталь" протягом попередніх 12 місяців до травня 2007 року склав 18 010 грн.

За таких обставин, суд погоджується з твердженням Кременчуцької ОДПІ про те, що позивач не має права на отримання відшкодування з Державного бюджету України ПДВ в розмірі 15 005 368 грн. у травні 2007 року.

Разом з тим, право на отримання такого відшкодування у платника податків виникає у березні 2009 року, адже обсяг оподатковуваних операцій ТОВ "Ворскла сталь" за попередні 12 місяців до вказаного періоду склав 22 385 608 грн., що перевищує суму бюджетного відшкодування.

На неодноразову вимогу суду позивачем не надано доказів фактичного використання придбаного у ВАТ "Полтавський ГЗК" комплекту технічної документації у власній господарській діяльності ТОВ "Ворскла сталь".

Так, оформлення документів на будівництво складається з таких загальних процедур:

- вибір та погодження місця розташування об'єкта;

- підготовка та надання вихідних даних на проектування;

- оформлення права власності або користування земельною ділянкою;

- проектування та погодження проектної документації;

- отримання дозволу на виконання будівельних робіт;

- прийняття в експлуатацію об'єкта.

Як зазначалося судом вище, придбаний позивачем у ВАТ "Полтавський ГЗК" комплект технічної документації є проектом відокремленого структурного підрозділу заводу як цілого майнового комплексу - цеху.

У зв'язку з викладеним суд звертає увагу на те, що склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин врегульовано наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 року №8 "Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004"

За приписами розділу 9 даних будівельних норм проектна документація погоджується з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, містобудівній документації.

Таким чином, належним доказом використання позивачем у власній господарській діяльності проектної документації, придбаної у ВАТ "Полтавський ГЗК", мав би бути висновок місцевого органу містобудування та архітектури про погодження такої проектної документації.

Однак, на вимогу суду позивачем даного висновку не надано.

Надані ж до матеріалів справи копії договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт від 15 лютого 2006 року №24/2, техніко-економічного обґрунтування, зведеного комплексного висновку від 01 лютого 2007 року №28/223 та інші документи, в своїй сукупності (а.с. 111-147), суд до уваги не приймає з огляду на положення статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не стосується предмету доказування в даній справі та не підтверджують факту використання позивачем спірної проектної документації у власній господарській діяльності.

Доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки суд вважає безпідставними, адже матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами у справі, що до початку проведення перевірки головному бухгалтеру ТОВ "Ворскла сталь" Абрамовій О.Ф. під розписку вручено копію наказу Кременчуцької ОДПІ від 14 серпня 2012 року №1870 "Про проведення позапланової перевірки" та направлення від 14 серпня 2012 року №3532/003532.

Крім того, уповноважена особа підприємства допустила податкового ревізора-інспектора до перевірки, проти її проведення з підстав, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, не заперечувала, на перевірку було надано наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, про що зазначено у Акті перевірки.

Факт порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення такої перевірки. Разом з тим, вказана вимога в межах розгляду даної адміністративної справи позивачем не заявлена.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі висновків податкової інспекції про порушення позивачем вимог чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин податкового законодавства України, то доказуванню в даній справі підлягає факт наявності/відсутності в діях такого платника податків порушень вимог закону.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт вчинення ТОВ "Ворскла сталь" порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак - доведено наявність підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2012 року №0000011555/142, №0000021555/143. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення контролюючим органом норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба