Постанова № 27785613, 21.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8224/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коршикова С.К.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - старший державний податковий інспектор юридичного

відділу Погорєлова С.А., довіреність №10054/10 від 20.11.2012,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна спеціалізована фінансова установа «Державної фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з плати за землю в сумі 2072,34 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2012 року, позивач, Державна податкова інспекція у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (надалі-позивач), звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (надалі-відповідач) про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з плати за землю в сумі 2072,34 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Відповідач, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 33942838) внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На даний час державну реєстрацію відповідача не скасовано. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №167414 від 21.01.2009 відповідачу належить земельна ділянка площею 5514 кв.м. за адресою: м.Лисичанськ Луганської області, вул.Московська, буд.171, яка віднесена до категорії земель житлової та суспільної настройки, для будівництва 10-ти поверхового житлового будинку. Згідно п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС є органом державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, до якого відповідач подає податкову звітність. Так, станом на 16.10.2012 у відповідача утворився податковий борг перед бюджетом з плати за землю за червень-вересень місяці 2012 року в сумі 2072,34 грн., який складається з суми основного боргу у розмірі 2021,80 грн. та штрафних санкцій у розмірі 50,54 грн. Сума основного боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до наданої останнім до ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС податкової декларації з плати за землю №3481/3 від 31.01.2012 на загальну суму 6065,40 грн. по 505,45 грн. за кожен місяць відповідно. Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Оскільки відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання у податковій декларації №3481/3 від 31.01.2012, воно є узгодженим і оскарженню не підлягає. Податковий борг відповідача за декларацією №3481/3 від 31.01.2012 утворився в період з 01.06.2012 по теперішній час і складається з наступних сум: за червень 2012 року - в сумі 505,45 грн., за липень 2012 року - в сумі 505,45 грн. та штрафних санкцій в сумі 50,54 грн., за серпень 2012 року - в сумі 505,45 грн., за вересень 2012 року - в сумі 505,45 грн. Всього податковий борг з плати за землю за вказаною декларацією становить 2072,34 грн. та до цього часу не сплачений і продовжує збільшуватися. На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI підприємству відповідача виставлено податкову вимогу форми «Ю» №24 від 11.07.2012 на суму 555,99 грн., яка була направлена на адресу останнього поштою та отримана його уповноваженою особою. Таким чином, ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС здійснено всі можливі заходи щодо погашення податкового боргу, але вони не дали результатів. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з плати за землю в сумі 2072,34 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 за клопотанням відповідача для участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено Державну спеціалізовану фінансову установу «Державної фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 20.11.2012 факсом до відділу діловодства та обліку звернень громадян Луганського окружного адміністративного суду за вхідним номером №41469 надіслав письмові заперечення проти позову №369 від 19.11.2012 (а.с.61-62), в яких, зокрема, зазначив наступне. Згідно з п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом. Таким чином, як далі зазначив відповідач, ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні» ні іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема стягнення у даному випадку податкової заборгованості з плати за землю у розмірі 2072,34 грн. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено Державну спеціалізовану фінансову установу «Державної фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в судове засідання не прибув, про місце дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суду не доповідав, будь-яких пояснень з приводу адміністративного позову або заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, належним чином для реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи вимоги частини 2 статті 128 КАС України, згідно якої у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає вимоги адміністративного позову такими, що підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (який набув чинності з 01.01.2011).

Відповідно до статті 6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою орендної плати за землю.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 33942838) внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є структурним підрозділом, підпорядкованим і підзвітним Державній спеціалізованій фінансовій установі «Державної фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» згідно Положення Про ««Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.22-33). Юридична адреса підприємства відповідача: 03037, м.Київ, вул.М.Кривонса,2-А.

Згідно витягу з технічної документації по нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачу належить земельна ділянка площею 5514 кв.м., яка розташована за адресою: Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Московська, буд.171, яка віднесена до категорії земель житлової та суспільної настройки, для будівництва 10-ти поверхового житлового будинку (а.с.12).

Згідно п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Державна податкова інспекція у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби є органом державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, до якого відповідач подає податкову звітність.

На виконання п.54.1 ст.54 та ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI відповідач, зокрема, 31.01.2012 подав податкову декларацію з плати землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік від 26.01.2012 №3481/3 (а.с.9-12).

В порушення вимог п.57.1 ст.57 та п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI відповідач самостійно суму податкових зобов'язань орендної плати за землю з юридичних осіб, визначену платником податків у поданій позивачу податковій декларації з плати землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік №3481/3 від 31.01.2012, за червень-вересень місяці 2012 року не сплатив, внаслідок чого за ним станом на 16.10.2012 утворився податковий борг перед бюджетом у сумі 2072,34 грн., у тому числі: основне зобов'язання - 2021,80 грн., штрафні санкції - 50,54 грн., що підтверджується довідкою розрахунків з бюджетом станом на 15.10.2012 (а.с.8).

Даних про добровільну сплату відповідачем суми податкового боргу у суду на час розгляду справи немає.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Так, через несплату сум узгоджених податкових зобов'язань в установлені законодавством строки, Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську Луганської області ДПС рекомендованим листом з повідомленням підприємству відповідача виставлено податкову вимогу форми «Ю» №24 від 11.07.2012 на суму 555,99 грн. (а.с.7).

Даних про оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги або про її відкликання податковим органом судом не встановлено, а тому, вона вважається узгодженою та чинною на час розгляду справи.

На час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо добровільного погашення відповідачем суми податкового боргу.

Посилання відповідача у письмових запереченнях проти позову на відсутність в позивача права на звернення до суду з позовами, зокрема, про стягнення податкової заборгованості, та неможливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Справи за участю органів державної податкової служби є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Пунктом 5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.19-1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI органи державної податкової служби, зокрема, виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом; здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (який набув чинності з 01.01.2011) органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

З урахуванням викладеного, доводи відповідача з наведеного приводу судом спростовуються.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг перед бюджетом з плати за землю за червень-вересень місяці 2012 року в сумі 2072,34 грн. не сплатив, повідомлений про його наявність, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення з «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» коштів на суму податкового боргу з усіх наявних рахунків у банках платника податків, дотримані вимоги пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільнений, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна спеціалізована фінансова установа «Державної фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з плати за землю в сумі 2072,34 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, задовольнити повністю.

Стягнути з «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 33942838, місцезнаходження: 03037, м.Київ, вул.Максима Кривоноса, буд.2А корпус 1) кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з плати за землю в сумі 2072 грн. 34 коп. (дві тисячі сімдесят дві гривні 34 копійки) з усіх наявних розрахункових рахунків, відкритих у банках, обслуговуючих суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 21 листопада 2012 року.

СуддяС.К. Коршиков