Постанова № 27785257, 29.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29.11.2012 р. Справа № 2а-5534/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод", (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100)

до

Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Миколи Аркаса, 2,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101)

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2008року №0000072301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2007року на 80 643 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (далі –позивач, ПАТ "Баштанський сирзавод") звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 20 лютого 2008 року (на суму 286 693 гривні) в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на 80 643 гривень, обгрунтовуючи це тим, що відповідач надав невірну оцінку розподілу податку на додану вартість між бюджетною та дотаційною деклараціям, що призвело до невірного обрахування суми податку.

Позивач в запереченнях на позов вказав на правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про законність оспорюваного рішення, прийнятого за наслідками позапланової виїзної перевірки.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.

Позивач, як юридична особа зареєстрований Баштанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 23 червня 1999 року.

В лютому 2008 року ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2007 року (акт перевірки №154\23-00446500 від 19.02.2008). Перевіркою встановлено порушення вимог ЗУ "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97), "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема порушення позивачем сплати податку на додану вартість (далі –ПДВ) за придбане майно - невірно проведений розподіл ПДВ між бюджетною та дотаційною деклараціями.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 20 лютого 2008, яким суб’єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року на 286693грн. в тому числі 80 643 гривні - за невірну оцінку розподілу податку на додану вартість між бюджетною та дотаційною деклараціям.

Позивач є переробним підприємством і суму ПДВ, за реалізовані ним молоко та молочну продукцію, спрямовує для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане молоко.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (далі –Порядок № 805).

Відповідно до п.6 Порядку №805 переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

Як вбачається із матеріалів справи позивач вів два відокремлених обліку і надавав дві декларації з ПДВ: за розрахунками з бюджетом, і за розрахунками на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Позивач визначав суму ПДВ, яка підлягає перерахуванню на окремий рахунок переробного підприємства, за окремою податковою декларацією. Окрема декларація складалася на підставі окремого обліку молока та молочної продукції, виготовленої з молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників. Розподіл податкових зобов’язань та кредиту здійснювався за питомою вагою молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників, в загальній вартості закупленого молока.

Для своєї господарської діяльності позивач здійснив операції з ввезення товарів на митну територію України та придбав обладнання у резидентів. Згідно Закону №168/97 ввезення товарів на митну територію України є об’єктом оподаткування ПДВ. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Пунктом 11.21 ст. 11 "Прикінцеві положення" Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума ПДВ, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для сплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зупинено до 1 січня 2006 року дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону № 168/97) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі – Порядок № 271), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Із наведеного слідує, що податкове зобов’язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97, тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку № 271.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, суд відповідно до ч. 2 ст. 161, 244-2 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 28 лютого 2011 року по аналогічній справі № 21-81а10 між тими же самими сторонами з того самого предмету спору, але за інший податковий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 20.02.2008року №0000072301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2007року на 80 643 гривень.

Стягнути судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" (код ЄДРПОУ 00446500).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний