Рішення № 27784601, 27.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5019/1593/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" Рівненська обласна дирекція

до відповідача Фермерського господарства "ім. Шевченка"

про стягнення 456 888 грн. 86 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Огороднік О.В. (довіреність №1749 від 04.11.2012 р.).

Від відповідача: Януль В.С. (довіреність б/н від 24.02.2012 р.).

В судовому засіданні 13.11.2012р. оголошувалася перерва до 27.11.2012р..

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" Рівненська обласна дирекція звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "ім. Шевченка" про стягнення позичкової заборгованості по кредитному договору № 010/89-07/574 від 13.05.2008р. (зі змінами та додатковими угодами) (надалі - Кредитний договір; а.с. 7-10) в сумі 439 915 грн. 00 коп., заборгованості по відсоткам в сумі 16 923 грн. 51 коп. та пені в розмірі 16 973 грн. 86 коп..

30.10.2012 р. позивач, до початку розгляду справи по суті, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій, в зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості по відсоткам в сумі 16 923 грн. 51 коп., просить стягнути з відповідача на свою користь 439 915 грн. 00 коп. позичкової заборгованості та 16 973 грн. 86 коп. пені. Ухвалою суду від 30.10.2012р. заява позивача прийнято судом до розгляду.

13.11.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково в сумі 289 650 грн. заборгованості по договору, в задоволенні решти позовних вимог просить -відмовити. Відповідач свої заперечення обґрунтовує наступним.

Відповідач вказує, що заборгованість по відсоткам сплатив згідно платіжних доручень № 439 від 10.11.2012р. та № 451 грн. 17.11.2012р. (а.с. 58-59).

На думку відповідача підстав для дострокового повернення кредиту не має, оскільки сторонами погоджено графік погашення заборгованості по Кредитному договору, а відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору та додаткової угоди від 19.11.2010р. кінцевий строк повернення кредиту визначено до 19.04.2013р..

Стосовно позовних вимог про стягнення пені відповідач зазначає, що відповідно до статтей 258 та 267 ЦК України закінчився строк позовної давності, а відтак підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені не має. Водночас, відповідач, в супереч попередніх своїх тверджень, просить, в порядку статті 233 ГК України, зменшити розмір нарахованої пені.

Крім того, відповідач, в зв'язку з відсутністю у нього вільних грошових коштів, просить, в порядку пункту 6 статті 83 ГПК України, відстрочити виконання судового рішення до 28.12.2012р..

В судовому засіданні від 27.11.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а відповідач, в свою чергу, визнав позовні вимоги в частині заборгованості по Кредитному договору в розмірі 289 950 грн. 00 коп., в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити, а також просить зменшити розмір штрафних санкцій та надати відстрочку виконання судового рішення.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") в особі Рівненської обласної дирекції (надалі - банк, кредитор) та Фермерським господарством "ім. Шевченка" (надалі - позичальник), було укладено кредитний договір № 010/89-07/574, зі змінами від 22.12.2009р., додатковою угодою №010/89-07/574/2 від 07.05.2010р., додатковою угодою №010/89-07/574/3 від 19.11.2010р., відповідно до якого кредитор відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в сумі 707 000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 19 квітня 2013 року (п.1.1. Кредитного договору).

Умовами договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, а також, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом (п.п. 3.1., 3.2. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості, при цьому графік кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до договору) не повинен порушувати наступну вимогу, а саме погашення основної суми кредиту здійснюється рівними частинами, не рідше одного разу на квартал, але у будь якому разі не пізніше кінцевої дати кредитного договору, зазначеної у п.1.1. договору.

Пунктами 1.1., 3.2., 6.1., Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з дня перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (з урахуванням Договору №1 про внесення змін від 22 грудня 2009 р. а.с. 21).

На виконання умов договору банк надав відповідачу 707 000 грн. 00 коп. кредитних коштів, що підтверджується меморіальним ордером № 13 від 15.05.2008р. (а.с. 31).

Однак відповідач, в порушення умов Кредитного договору, не погашав заборгованість по кредиту в строки визначені графіком, що, в свою чергу, призвело до виникнення у відповідач перед позивачем заборгованості по кредиту в сумі 289 950 грн. 00 коп. та по відсоткам в сумі 16 923 грн. 51 коп., що підтверджується виписками з особового рахунку (а.с. 32-54).

У відповідності до пункту 10.2. Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п.1.1., 6.1., договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі пункту 10.2. Кредитного договору позивач за період з 02.04.2012р. по 01.10.2012р. (з урахуванням графіку погашення заборгованості по кредиту) нарахував відповідачу пеню по кредиту в розмірі 16 302 грн. 83 коп. та за період з 02.02.2012р. по 01.10.2012р. (з урахуванням графіку погашення заборгованості по кредиту) нарахував відповідачку пеню по відсоткам в розмірі 671 грн. 03 коп. (розрахунок а.с. 18).

Пунктом 7.4. Кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково вимагати від позичальника погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених розділом 6 вищезазначеного кредитного договору.

Пунктами 7.8., 7.8.2., 7.8.5. додаткової угоди №010/89-07/574/3 від 19.11.2010р. до кредитного договору №010/89-07/574 від 13.05.2008р. сторони погодили, що кредитор вправі пред'явити вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку порушення позичальником своїх обов'язків за цим договором, в тому числі у разі прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту.

05.04.2012р. позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було направлено вимогу за № С18 39 0-1/10-862 щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 010/89-07/574/3 від 13.05.2008 р. (а.с. 16-17). Дана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Платіжними дорученнями № 439 від 10.11.2012р. та № 451 грн. 17.11.2012р. (а.с. 58-59) відповідач, підчас розгляду справи в суді, сплатив заборгованість по відсоткам в сумі 16 923 грн. 51 коп..

Згідно графіка погашення кредитної заборгованості по №010/89-07/574 від 13.05.2008р. заборгованість відповідач перед позивачем по кредиту становить 439 915 грн. 00 коп., з яких 289 950 грн. 00 коп. прострочена заборгованість по кредиту (розрахунок а.с. 18).

Таким чином, в загальному у відповідача перед позивачем рахується заборгованість по кредитному договору № 010/89-07/574/3 від 13.05.2008р. в сумі 456 888 грн. 86 коп., з яких позичкова заборгованість по кредиту 439 915 грн. 00 коп. та 16 973 грн. 86 коп. пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважаться повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Суд критично оцінює доводи відповідач стосовно закінчення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені з огляду на таке.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 10.2. Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п.1.1., 6.1., договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд наголошує на тому, що позивачем нараховано відповідачу пеню по кредиту за період з 02.04.2012р. по 01.10.2012р. та по відсоткам за період з 02.02.2012р. по 01.10.2012р. в межах строків визначених нормами чинного законодавства та положень кредитного договору № 010/89-07/574/3 від 13.05.2008р. та на заборгованість, яка виникла згідно графіку погашення кредиту на кожну суму та період окремо, строк виникнення зобов'язання щодо сплати по яких не перевищує одного року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки останній не сплинув.

Стосовно прохання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 16 973 грн. 86 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України, яка кореспондується з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду вищевикладене з урахуванням співрозмірності суми пені по відношенню до суми заборгованості по кредиту (пеня - 16 973 грн. 86 коп., заборгованість по кредиту - 439 915 грн. 00 коп.), ступеня виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору № 010/89-07/574/3 від 13.05.2008р. (прострочення оплат згідно графіка погашення заборгованості по кредиту), вжитих відповідачем заходів щодо сплати заборгованості по кредиту та інтересів сторін, суд об'єктивно оцінивши обставини справи відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зменшення суми штрафних санкцій.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача позичкової заборгованість по кредиту в сумі 439 915 грн. 00 коп. та пені в розмір 16 973 грн. 86 коп. по кредитному договору № 010/89-07/574/3 від 13.05.2008р. є обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи, а відтак на підставі ст.ст. 11, 509. 526, 530, 546, 549, 612, 1046, 1048,1049, 1054 ЦК України підлягають до задоволення.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 456 888 грн. 86 коп.. Відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі в сумі 9 137 грн. 78 коп..

Крім того, відповідач, в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, що підтверджується звітом про фінансові результати відповідача за 9 місяців 2012 року (а.с. 68), просить відстрочити виконання рішення суду до 28.12.2012р..

Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись пунктом 6 частини 1 статтею 83 ГПК України господарський суд задовільняє прохання відповідача та відстрочує виконання даного рішення до 28.12.2012р..

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ім. Шевченка" (35720, Рівненська область. Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, буд. 9, код ЄДРПОУ 25320585) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 35, код ЄДРПОУ 13983837) -439 915 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 16 973 грн. 86 коп. пені та 9 137 грн. 78 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення суду до 28.12.2012р..

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "30" листопада 2012р..