Постанова № 27784568, 27.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.12 Справа № 5015/3444/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів б/н від 15.10.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року

у справі № 5015/3444/12

за позовом: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", м.Кременчук

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення в сумі 177 590, 99 грн.

За участю представників:

від позивача: Білобров І.О., Заїка О.В.-п/ки за довіреністю б/н від 20.08.2012 року;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2012 р. у справі №5015/3444/12 позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" 171 985,29 грн. заборгованості, 4 613,93 грн. 3% річних, 991,77 грн. інфляційних втрат та 3 551,83 грн. відшкодування витрат понесених на сплату судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 мотивує тим, що при прийнятті рішення господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. А саме відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про реальне отримання та відвантаження товару.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2012 року дану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд на 27.11.2012 року.

05.11.2012 року через канцелярію суду від позивача поступило клопотання №01/11-1 від 01.11.2012 року, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без розгляду. Також позивачем 09.11.2012 року був поданий відзив на апеляційну скаргу №05/11-1 від 05.11.2012 року в якому вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2012 року позовні вимоги та доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Виходячи з приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року по справі 5015/3444/12 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 12.01.2010 року між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір поставки товару №32 та додаткова угода №1 до даного договору від 12.01.2010 року. Відповідно до п.1.1. вказаного вище Договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначеним цим договором, зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити вартість такого товару. В п.1.2. даного Договору зазначається, що під товаром у цьому договорі розуміється кондитерські вироби в асортименті. Згідно п. 1.3. Договору загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних.

Згідно п. 2.1. Договору товар вважається поставленим з моменту надходження його на склад покупця та прийняття покупцем за накладними чи іншими товарно-транспортними документами.

Відповідно до п. 1.8. Договору термін оплати за товар становить 14 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару, але в будь-якому разі не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки постачальником товару (п. 2.1. Договору).

Також в Договорі, а саме п.4.1. зазначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. В п. 8 Додаткової угоди №1 до договору поставки товару №32 від 12.01.2010 року вказується, що у випадку прострочення покупцем оплати вартості поставленого постачальником товару у визначені цим договором строки (повної або часткової не оплати) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних за неналежне виконання договірних зобов'язань.

На виконання умов даного Договору та згідно рахунку - фактури №Сув-15654 від 31.08.2011 р. позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 171 985,29 грн., що підтверджується підписом та печаткою відповідача на видатковій накладній №Сув-15642 від 31.08.2011 р.

Оскільки покупець (відповідач по справі) не дотримався умов договору та не оплатив поставлений товар у визначений Договором строк, позивач звернувся з позовом до суду.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1,6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як на підставу позову, позивач посилався на не оплату відповідачем за поставлений відповідно до умов Договору товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 171 985,29 грн.

В заперечення позовних вимог та покликаючись на апеляційну скаргу, скаржник стверджує, що жодного разу не отримував товар від позивача, проте дане твердження не підтверджується матеріалами справи та спростовується наступним.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем був переданий товар відповідачу на суму 171 985,29 грн. згідно видаткової накладної №Сув-15642 від 31.08.2011 р. В підтвердження отримання товару дана накладна була підписана відповідачем та скріплена його печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту укладення договору №32 від 12.01.2010 року про поставку кондитерських виробів в асортименті та додаткової угоди №1 від 12.01.2010 року до договору поставки товару №32 від 12.01.2010 року, а заперечує лише отримання товару.

Також на спростування заперечень відповідача позивач надав суду висновок спеціаліста -начальника сектору з ТКЗР Кременчуцького МУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області підполковника міліції Яблуновського О.І. На дослідження спеціалісту було надано договір №32 від 12.01.2010 року про поставку кондитерських виробів в асортименті, додаткову угоду №1 від 12.01.2010 року до договору поставки товару №32 від 12.01.2010 року та видаткову накладну №Сув-15642 від 31.08.2011 р. Разом з документами спеціалісту було поставлено питання: чи виконані підписи на зазначених вище документах однією і тією ж особою? В даному висновку вказано, що на всіх наданих для дослідження документах підписи виконані однією особою.

Доводи відповідача про те, що оскільки він не подавав заявки на товар то і не отримував останнього не підтверджені матеріалами справи. Факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується накладною №Сув-15642 від 31.08.2011 р., оригінал якої був наданий та оглянутий судом першої інстанції.

Крім того, твердження апелянта про те, що на його запит органом податкової інспекції не було надано відомостей та копій документів про надання ПП «Виробничо-комерційна фірма «Суворов»реєстру виданих та отриманих накладних за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року не спростовують факт отримання ним товару.

Натомість, в матеріалах справи наявна копія податкової накладної, в якій відображено господарську операцію між сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не розрахувався перед позивачем за товар по договору №32 від 12.01.2010 року та відповідач не надав суду докази такої оплати то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" суму 171 985,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом. Тому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача 4 613,93 грн. 3% річних, 991,77 грн. інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують. У задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 15.10.2012 року - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі №5015/3444/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 30.11.2012 року

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л Суддя Данко Л.С.